WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Грузія: особливості історичного розвитку від найдавніших часів до сьогодення - Курсова робота

Грузія: особливості історичного розвитку від найдавніших часів до сьогодення - Курсова робота

У 17 – 18 ст. відроджується грузинська культура, розвивається книгодрукування. Одним з провідних напрямків суспільної думки стає просвітництво.

Грузія після приєднання до Росії. Розпадання феодального ладу та зародження нових капіталістичних відносин (1 половина 19ст.)

У 1801 р. Східна Грузія була приєднана до Росії; Картлійсько-Кахетинське царство припинило своє існування. В 19 ст. до складу Російської імперії було включено і Західну Грузію (1803 – 1864). В результаті російсько-іранських (1804 – 1813, 1826 – 1828) та російсько-турецьких (1806 – 1812, 1828 – 1829), в яких активно брали участь і грузини, була звільнена велика частина відчужених від Грузії територій. Приєднання Грузії до Росії, не дивлячись на встановлення в країні колоніального режиму, мало прогресивне значення. Воно було єдиним шляхом звільнення Грузії від засилля Туреччини та Ірану. Приєднання Грузії до господарського Життя Росії, що вступила на шлях капіталістичного розвитку, сприяло соціально-економічному прогресу. Була ліквідована політична і соціально-економічна роздробленість Грузії. Зміцнювалися культурні зв'язки грузинського народу з російським народом та іншими народами Російської імперії.

Колоніальна політика царизму та тяжкий гніт кріпацтва стали причинами масових кріпацьких виступів. У 1804 році повстало населення Картлі, в 1812 – 1813 – Кахетії, в 1819 – 1820 – Імереті. Протест проти загарбницької політики царизму виразився у змові дворянської інтелігенції 1832 року. Реакційна частина дворянства прагнула до відновлення престолу Багратіонів, представники демократичного напрямку, ідейно пов'язані з декабристами, боролися за створення в Грузії республіки або ж конституційної монархії, що було одним з проявів визвольного руху в Грузії.

З 30 – 40 рр. 19 ст. з встановленням відносно-стабільного становища створились умови для подальшого господарського розвитку Грузії. Цьому сприяли інтенсивне сільське господарство, індивідуальне-подвірне селянське землеволодіння (при розвинутому інституті селянської „купленої землі"), а також ріст індивідуально-приватної феодальної власності. На початку 19 ст. в Грузії помітно скорочуються фамільно-родові помістя, поширюються ремесло та дрібнотоварна промисловість у містах. Відбувається розподіл праці між землеробським та торгово-ремесленним населенням, як так як і географічний поділ праці, стимулює розширення товарно-грошових відносин. Зміцнення внутрішнього ринку також сприяло господарському розвитку Грузії. Розширювалось торгівельне землеробство, головним чином виробництво хліба і вина на продаж, насаджувалися технічні культури.

Відбувалося розшарування селян. З розвитком товарно-грошових відносин зростала експлуатація селян, пригнічення яких поглиблювалося колоніальною політикою царизму. У 1841 році вибухнуло велике селянське повстання в Гурії, в 1857 – в Мегрелії. Подальший розвиток виробничих сил призвів до зміни соціальної структури суспільства. Збільшувалося гірське населення – в основному за рахунок селян, а також прибулого населення з сусідніх районів Закавказзя, Росії, Ірану та Туреччини. В 1865 році гірське населення Східної Грузії складало 18,8%, а в цілому в Грузії – 10%.

У дореформений період переважна більшість гірського податного населення (головним чином належне до казенного відомства) фактично було зачислено до гірського зіслів'я „казенних мешканців чи громадян". У кріпосній залежності залишалося лише невелике число поміщицьких і церковних селян. Розшаровувалося цехове ремесло, розвивалось дрібне товарне виробництво, виникали невеликі промислові підприємства (шкіряні, цегельні, ковально-механічні, кравецькі, чоботні) та більш великі – з 10-15 робітниками. Грузія поступово втягується до загальноросійського та через нього і світовий ринок.

Що ж до культури, то в першій половині 19 ст. грузинська література переживає бурхливий розквіт. В грузинській поезії зароджується і утверджується європейська течія – романтизм. Яскравими представниками прогресивної частини цієї літературної школи були Олександр Чавчавадзе, Грігол Орбеліані и Ніколоз Бараташвілі. В першій половині 19 ст. поповнилася і збагатилася грузинська усна народна творчість. Грузинський фольклор набуває нового змісту. До традиційних героїчних і любовних жанрів додається національна та соціальна тематика. Розвиток архітектури цього періоду в Грузії пов'язаний, основним чином , з будівництвом міст. Поширені двоповерхові будинки малих розмірів з пласким дахом. У зображувальному мистецтві поряд з традиційними вилами мистецтва отримує розвиток жанр професіонального живопису – портрет.

Грузія в період капіталізму (60 – 90 рр. 19 ст.)

Суспільно-економічний розвиток, загострення класової боротьби в умовах наростання революційної ситуації в Російській імперії змусили царську владу відмінити в Грузії в 1864 – 1871 кріпацьке право. Селянська форма при всій своїй обмеженості пришвидшила розвиток капіталізму в Грузії. З середини 60-их років почалося будівництво Закавказької залізниці; в 1872 – відкрито рух між Тбілісі і Поті; в 1883 – закінчилося прокладання залізничної магістралі Батумі – Тбілісі – Баку. Будівництво залізничних шляхів, що пов'язували окремі райони Грузії та всього Закавказзя закінчилось у 90-их роках. В 1883 році в Тбілісі організовані Головні майстерні Закавказькі залізничні шляхи, в яких до кінця 19 ст. працювало до 3 тис. робітників. Закавказька залізнична магістраль в 1900 році ввійшла до загальноросійської мережі залізниць. Виникли великі підприємства в різних галузях промисловості (текстильна, металообробна, шкіряна, лікеро-горілчана, тютюнова). В Батумі були відкриті нафтотарні заводи та наливні станції. Розвивалась гірничорудна промисловість – видобування ткибульського кам'яного вугілля, чіатурського марганцю. В 90-их роках Грузія давала близько 50% світового експорту марганцю. Відбувалася концентрація промисловості. Засновувались акційні товариства за участю місцевих, російських та іноземних капіталістів. До початку 20 ст. порівняно з 60-ми роками 19 ст. об'єм обробної промисловості зріс з 1 млн. рублів до 21 млн. рублів, фабрична продукція складала близько 80% всієї продукції. Однак переважали підприємства з числом робітників до 15 людей. Міське населення Грузії до кінця 19 ст. складало 15,3%.

Капіталістичні відносини проникали і грузинське село. У 80-их роках орендувало землю 37% селянських господарств, в 90-их роках – майже вдвічі більше. Поглиблювалася класова диференціація селянства; на межі 19 – 20 ст. кулаки, що володіли 10% всіх обробляючих земель, складали 5% сільського населення, а напівпролетарські прошарки – 55-60%. Розвиток капіталістичних відносин, політична та економічна консолідація Грузії створили передумови для завершення формування грузинської буржуазної нації.

В 70 – 90-их роках у результаті розвитку капіталізму формувався робочий клас Грузії. До кінця 19 ст. нараховувалося приблизно 36 тис. промислових робітників (включаючи робітників гірничих виробництв, залізничників та будівельників); загальна кількість осіб найманої праці – 120 тис.. Пролетаріат Грузії, як і пролетаріат всього Закавказзя, з самого початку формування відрізнявся багатонаціональним складом. Спільна праця робітників грізних національностей – грузинів, азербайджанців, вірменів, росіян, їх спільна боротьба проти царизму та капіталістів закладали основи інтернаціональної толерантності працівників.

Колоніальна політика царизму, притиснені національні культури та соціальний гніт викликали супротив працюючих Грузії. Ідеї російського визвольного руху здійснювали вплив на грузинську передову громадськість. Національно-визвольний рух в Грузії посиливсь у 60-их роках 19 ст.. На чолі стояли передові письменники, громадські діячі – революційні демократи І.Г. Чавчавадзе, А.Р. Церетелі, Н.Я. Ніколадзе, Г.Е. Церетелі, які отримали освіту в Росії та приєдналися до революційних ідей В.Г. Бєлінського, А.І. Герцена, Н.А. Добролюбова, Н.Г. Чернишевського. Грузинські шестидесятники („Тергдалеулебі") боролися проти соціального та національного гніту грузинського народу.

У 2 половині 19 ст. швидко розвивалася грузинська національна культура. Художня література Грузії, в якій утверджується критичний реалізм, виступала за соціальне та національне визволення. Тієї ж мети прагнула грузинська та російська прогресивна періодична преса Грузії. Відроджується грузинський театр, складається реалістичний живопис та музична культура.

Loading...

 
 

Цікаве