WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Особливості історичного розвитку Молдови - Курсова робота

Особливості історичного розвитку Молдови - Курсова робота

27 березня 1918 року відбулося історичне засідання Сфатул Церію. На ньому було поставлене питання про об'єднання Бессарабії з Румунією. Представники німецької, болгарської і гагаузької меншин заявили, що в цьому питанні утримуються від голосування. Представник селянської фракції В. Циганко і представник Російської культурної ліги А. Грекулов заявили, що питання об'єднання можна вирішити тільки шляхом всенародного референдуму. Проте до їх аргументів не прислухалися, і було проведене відкрите поіменне голосування. За приєднання проголосувало 86 депутатів, проти — 3, стрималися — 36, відсутні на засіданні — 13.

У регіоні почалися масові страйки і повстання. У квітні бастували кишинівські залізничники, в травні-червні залізничники всієї Бессарабії. У Бендерах, Унгенах і Окниці були підпалені і висаджені артилерійські склади інтервентів. У Каменці і в багатьох селах мали місце селянські заворушення. На лівому березі Дністра активізувався партизанський рух.

У листопаді почалася підготовка до мирної конференції в Парижі, на якій Румунія мала намір добитися міжнародного визнання об'єднання. Румунський уряд організував скликання Сфатул Церію з метою ухвалення рішення про беззастережне об'єднання Бессарабії з Румунією без яких би то не було умов про автономію. Перед відкриттям Сфатул Церію генеральний комісар Бессарабії генерал Войтяну запросив депутатів і переконував їх відмовитися від автономії.

На засіданні 25—26 листопада 1918 року за відсутності кворуму 36-у голосами було ухвалено рішення про безумовне приєднання Бессарабії до Румунії, що ліквідувало всі умови акту від 27 березня 1918 року. Незабаром після ухвалення цього рішення Сфатул Церій припинив своє існування. Значна частина депутатів висловила протест із цього приводу і навіть направила меморандум румунському уряду з вимогами відновити автономію згідно акту від 27 березня, але їх претензії не були взяті до уваги.

Наступні 22 роки Бессарабія входила до складу Румунії.

1918 – 1940. Бессарабія у складі Румунії. Молдавська АРСР (1924-1940)

Рядом декретів на Бессарабію була поширена дія румунських законодавчих актів про кримінальний і цивільний кодекс, про організацію пошти і телеграфу, про застосування торгового кодексу. Були створені органи поліції і національної безпеки (сигуранці), жандармерії, суду і прокуратури, а також військові трибунали. Управління Бессарабією здійснювалося відповідно до адміністративних законів, що приймалися румунським парламентом. Верховна влада в краї послідовно здійснювалася адміністраторами, що призначалися королем і були наділені якнайширшими повноваженнями, мали наступні звання: генеральний комісар Бессарабії, потім міністр-уповноважений румунського уряду в Бессарабії, міністр-делегат уряду в Бессарабії, генеральний адміністративний інспектор у справах Бессарабії, верховний комісар румунського уряду у справах Бессарабії і Буковини, міністр Бессарабії.

Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (Молдавська АРСР, МАРСР, АМРСР, молд. РАСС Молдовеняске) — автономна республіка у складі Української РСР. МАССР була утворена ухвалою ЦВК УРСР від 12 жовтня 1924 року з частини території Балтського і Одеського округів Одеської губернії і Тульчинського округа Подільської губернії. Межею МАРСР на заході і південному заході була оголошена лінія річок Прут і Дунай. Таким чином до складу МАРСР формально входила і Бессарабія, окупована у той час Румунією. МАРСР проіснувала з 12 жовтня 1924 по 2 серпня 1940.

У 1938 року Бессарабія була офіційно ліквідована як окрема адміністративна одиниця. Бєльцький і Сорокський жудеци ввійшли до складу Прутського цинуту, Ізмаїльський і Кагульський — до складу Нижньодунайського цинуту, Хотинський — Сучавського, а з інших був утворений Дністровський цинут. На чолі цинутів стояли королівські резиденти, а жудеци очолювали префекти.

У 1940 році посилилися протиріччя між королем Каролем II, який займав пробританську позицію, і гітлерівською Німеччиною, прихильниками якої були діючі в Румунії "Залізна гвардія" К. Кодряну, з одного боку, і група військових під керівництвом І. Антонеску, з іншою. Кароль II був вимушений визнати Віденський арбітраж, згідно якого Румунія повинна була поступитися частиною своїх територій СРСР, а частиною — Угорщині. На підставі Віденського арбітражу СРСР оголосив про повернення Бессарабії і Буковини до складу СРСР, і Румунія була вимушена відвести з цих областей свої війська. Скориставшись обуренням в Румунії, І. Антонеску усунув від влади Кароля II, а новим королем був проголошений Михай I.

1940-1991. Молдавська РСР

23 серпня 1939 року був підписаний Пакт Молотова - Ріббентропа — договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом. У секретному додатковому протоколі до цього договору розмежовувалися сфери впливу у Східній Європі і, зокрема, підкреслювався інтерес СРСР до Бессарабії.

26 і 27 червня 1940 року уряд СРСР направив уряду Румунії дві ноти, в яких пропонувалося повернути Бессарабію Радянському Союзу. Коронна рада Румунії була вимушена згодитися з радянськими вимогами. У ноті від 28 червня 1940 року уряд Румунії згодився з пропозицією про передачу Бессарабії, а також з порядком і термінами виведення своїх військ і адміністрації. Цього ж дня, 28 червня, в Бессарабію були введені частини Червоної Армії.

2 серпня 1940 року на VII сесії Верховної Ради СРСР був прийнятий Закон про утворення союзної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки.

До складу Молдавської РСР були включені: місто Кишинів, 6 з 9 повітів Бессарабії (Бєльцький, Бендерський, Кагульський, Кишинівський, Оргєєвський, Сорокський), а також місто Тирасполь і 6 з 14 районів колишньої Молдавской АРСР (Григоріопольський, Дубоссарський, Каменський, Рибницький, Слободзейський, Тираспольський). Решта районів МАРСР, а також Акерманський, Ізмаїльський і Хотинський повіти Бессарабії відійшли до Української РСР.

Пізніше, в листопаді 1940 року, межа між МРСР і УРСР була змінена. До Української РСР відійшов 61 населений пункт з 55 тис. населенням (46 населених пунктів Бендерського повіту, 1 населений пункт Кагульського повіту, 14 населених пунктів колишніх районів МАРСР). До Молдавської РСР відішли 96 населених пунктів з 203 тис. населенням (76 населених пунктів Хотинського повіту, 6 — Ізмаїльського і 14 Акерманського повітів). Ці зміни мотивувалися тим, що в населених пунктах, переданих Молдавській РСР, переважало молдавське населення, а в переданих Українській РСР — українське, болгарське і російське населення.

В результаті територія МРСР склала 33,7 тис. км, населення — 2,7 млн. чоловік, з яких 70 % складали молдавани. Столицею республіки стало місто Кишинів.

23 июня 1990 року Молдавська РСР заявляє про свій суверенітет, а 27 серпня 1991 — про державну незалежність. Першим президентом незалежної Молдавії став Мірча Снегур.

Список використаної літератури

  1. Семёнова Л. Е. Княжества Валахия и Молдавия. Конец XIV - начало XIX в. Очерки внешнеполитической истории. — Индрик, 2006.

  2. Асоциация учёных Молдовы им. Н. Милеску-Спэтару История Республики Молдова. С древнейших времён до наших дней. — изд. 2-е, перераб. и доп.. — Кишинёв: Elan-Poligraf, 2002.

  3. Стати В. История Молдовы. — Кишинёв: Tipografia Centrală, 2002.

  4. Галущенко O. Борьба между румынизаторами и самобытниками в Молдавской АССР (20-е годы) // Ежегодный исторический альманах Приднестровья. — 2002. — № 6.

  5. Галущенко O. Борьба между румынизаторами и самобытниками в Молдавской АССР (30-е годы).

  6. Неделчук В. Республика Молдова. Кишинев, 1992

  7. Республика Молдова в 1989–1991 гг. Взгляд со стороны. Кишинев, 1992

Loading...

 
 

Цікаве