WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становище Правобережної України - Курсова робота

Становище Правобережної України - Курсова робота

Тут треба відзначити, що протягом останніх десятиліть XVII століття правобережні козацькі полки брали участь майже в усіх військових походах, які проводила польська армія проти Османської імперії та залежних від неї країн. Крім того, європейська програма дій, вироблена країнами, що входили до антитурецької "Священної ліги" (Річ Посполита, Австрія, Венеція, Ватикан і Московщина), передбачала самостійні військові походи українського козацтва проти турків і татар. Зважаючи на це, правобережні полки під керівництвом С.Палія близько десятка разів разом з лівобережними козаками здійснювали великі походи на турецькі володіння.

На початку 1694 р. поновлюється наступ польських військ на чолі з коронним гетьманом С. Яблоновським на Фастів. С. Палій вислав до короля своїх представників, прохаючи пояснення, з якого приводу коронний гетьман здійснив на нього напад, адже він неодноразово складав присягу польському монарху. Можливо, що після цього звернення Варшава наказала припинити військові дії проти правобережних козаків, бо відділи регіментаря Б.Вільги відступили з території Фастівщини на Полісся. Крім того, Палій уклав перемир'я з Вільгою і Яблоновським: "...Вимушений з ляхами з'їжджатися і учинити мир для того, щоб війська більше польські на мене не наступали". У результаті примирення коронні війська звільнили більшу частину Фастівського полку, де знову розташувалися сотні С. Палія. Восени того ж року відділи правобережного полковника здійснили успішний похід на буджацьких татар. Повертаючись до своєї резиденції, Палій надіслав до білоцерківського коменданта "реляцію" з повідомленням про знищення семи татарських поселень. Крім того, він відправив до короля і коронного гетьмана кількох взятих у полон "язиків", яких супроводжували його козаки. Саме про них писав до короля, перебуваючи у Батурині, польський посол К. Ісарович: "Пане милостивий, відаю, що у вашої королівської милості були двоє козаків у Жовкві від Палія, коли ваша королівська милість полював у полі і вони теж були в полі і кланялись вашій королівській милості; скоро їх гетьман коронний і каштелян краківський відправив до Палія. А як тільки прийшли, то і тієї ж години послав їх до Мазепи в Батурин, яким, певно, гроші дано, щоб віддали Палію".

Середина 90-х років XVII століття відзначалася певним затишшям у козацько-шляхетському конфлікті на Правобережній Україні. Відомо, що у 1694—1695 роках полковник С. Палій дозволяв зараховувати певну частину своїх козаків до військових компутів, які складалися польськими урядовцями. Разом з коронними військами Речі Посполитої правобережні козаки воюють проти турків і татар на Поділлі. Відпускаючи своїх козаків на королівську службу, Палій, за свідченням очевидців, говорив, що "піхота від мене не відстане, одягнувшись (у короля. — Т. Ч.) повернеться назад". Коли наприкінці 1695 року одного із сотників С. Палія польська шляхта намагалась витіснити з Полiсся, полковник звернувся до польських урядовців: "...зараз усе Полісся видано на військо козацьке". Саме у цей час, за словами історика Б. Крупницького, полковник Палій перетворився на справжнього володаря великої частини Правобережної України — "Палієвої держави".

Смерть Яна III Собеського і період безкоролів'я розділили політичну еліту Речі Посполитої на два табори, які підтримували різні кандидатури на майбутнє королівство. У цей час прихильники саксонського курфюрста Августа звинувачували Палія в тому, що він підтримував французького принца Конті, який також претендував на польський трон. Однак після елекційних урочистостей Августа II український полковник визнає його владу (хоча спочатку його стосунки з новим королем були напруженими). У січні 1698 року польський монарх звертався до Палія: "...Ти наче робиш вигляд, що нас не розумієш... мусиш виконувати обов'язки і права публічні". Полковник, зважаючи на невдоволення короля його неувагою до найвищої влади Польщі, у травні того ж року вислав до Варшави татарських полонених, а у листопаді "відібраний цікавий документ" про плани кримського хана. Саме тому Август II невдовзі надіслав до Фастова свою корогву з королівським гербом. Не забуває правобережний полковник і про налагодження відносин з великим коронним гетьманом, який після сеймових постанов 1697 року активізував діяльність своїх військ на Київщині. У листі до С. Яблоновського від 23 листопада 1698 року С. Палій засвідчує, що готовий "велику чинити вашій милості прислугу". Таким чином він намагався нейтралізувати військові заходи польського воєначальника.

21 травня 1698 року король Август II особисто дякував полковнику С. Палію за військову службу і присланого "язика". У листі з Варшави до Фастова польський монарх обіцяв, що "людей, прибувших з ним (полоненим татарином. — Т. Ч.), уконтенуємо, пошлемо і тобі уконтенування, щоб вірно служили". З козаками, що привезли до Варшави полоненого, король надсилає на Правобережжя 4000 злотих і особистий дарунок для Палія. Така мізерна сума грошей не задовольнила потреби козацтва, зважаючи на те, що вони вже більше року не отримували належної плати. "І так рік ще винні зарплату і барви на Військо Козацьке, і зараз важко їх без зарплати випровадити на кампанію", — писав С. Яблоновський до короля.

Зважаючи на вимоги козацького посольства, яке перебувало у Варшаві наприкінці літа 1698 року, Август II повідомляв С. Палія: "...консистенція, що належить для твоїх молодців, буде надана". Але вже наступного року ситуація у польсько-українських відносинах докорінно змінюється. Польський сейм 1699 року приймає постанову про заборону утримання "козацької міліції" — саме так трактувалися українські козацькі полки варшавськими політиками. Хоча невеликі регіменти правобережних полків запрошувались для проведення окремих військових операцій армії Речі Посполитої й після сеймового рішення. Влітку 1700 року невеликий загін української кінноти брав участь в облозі коронними військами Риги. І знову, як у попередні роки, козаки скаржилися на те, що від Августа II "плати зовсім немає".

Саме у зв'язку з цим правобережна старшина звертається за політичною і військовою допомогою до московського царя й лівобережного гетьмана. Це, однак, не мало успіху, а тому восени 1700 року С. Палій домовляється з коронним гетьманом С. Яблоновським про припинення обопільних військових дій. Але невдовзі дипломатичні заходи Палія та інших полковників правобережного Війська Запорозького щодо примирення з урядовими колами Польщі перестають діяти. Настійні прохання правобережної старшини до гетьмана Мазепи про приєднання їхніх полків до Лівобережної України, зважаючи на міжнародну ситуацію, закінчуються безрезультатно. У 1701 році польська коронна армія розпочала широкий наступ на козацьку державність Правобережної України, а С. Палій припиняє всілякі політичні відносини з королем та його підопічними, оголосивши свої володіння "вільною козацькою областю".

Влітку 1702 року на землях Київщини, східних частинах Поділля та Волині почалося всенародне повстання проти влади Речі Посполитої, яке сучасники порівнювали з революційними подіями середини XVII століття. С. Палій разом з іншими правобережними полковниками відмовився від протекції польського монарха і заявив про присягу "найпотужнішому Пану Царю Московському і Вельможному Й. М. Пану Гетьманові Мазепі".

Loading...

 
 

Цікаве