WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Афінська держава та стародавня Спарта у стародавній історії та культурі людства - Курсова робота

Афінська держава та стародавня Спарта у стародавній історії та культурі людства - Курсова робота

У Спарті владарювали два царі, які належали до двох династій. Кожний з них користувався однаковою владою і був підконтрольний апеллі, герусії та колегії наглядачів. Прерогативою царів було верховне військове керівництво і керівництво релігійним культом. Царі були великими землевласниками.

Величезна роль у державному управлінні належала військовим. Спартанська апелла як верховний орган була практично зборами воїнів-спартіатів. В армії існував численний командний корпус.

Загалом спартанський державний устрій був поєднанням громадянської та військової влади, в якому влада щузької спартанської олігархії урівноважувалась автотетом військових командирів на чолі з царями, з якими змушені були рахуватися спартанські виборні органи.

Спарті належала провідна роль у Пелопоннеському союзі, який був однією з найсильніших військово-політичних коаліцій Греції. Вищим його органом були збори всіх союзників, що відбувалися в Спарті. Кожний союзний поліс мав на них один голос. Рішення зборів затверджувалися спартанською апеллою. Союзне військо очолювалося спартанськими царями.

Використовуючи значний військово-політичний потенціал Пелопоннеського союзу, Спарта стала однією з наймогутніших держав Греції та відігравала вирішальну роль у грецькому світі в V—IVст. до н. є., виступаючи оплотом грецької олігархії.

  1. Греко-перські війни, вплив на хід стародавньої історії.

Наприкінці VI ст. до н. є. для грецьких полісів виникла смертельна загроза з боку сусідньої могутньої Перської імперії.

Греко-перська війна датується 500—449 р. до н. є. Зазвичай її називають греко-перськими війнами тому, і цо воєнні дії здійснювалися як ряд більш чи менш трипалих воєнних кампаній. їх було п'ять: 1) 500—494 рр. до н. є.; 2) 492—490 рр. до н. є.; 3) 480—479 рр. до н. є.; 4) 478—459 рр. до н. є.; 5) 459—449 рр. до н. є.

Захопивши грецькі міста Малої Азії та острови східної частини Егейського моря, перська правляча верхівка розробила плани завоювання полісів Балканської Греції. Розвинуті грецькі поліси приваблювали персів не тільки своїм багатством, а й можливістю панування в Середземномор'ї.

Першим проти персів повстало місто Мілет у 500 р. до н. є. на чолі з Аристагом. За ним піднялися всі міста Малої Азії, що створили єдине командування і завдали поразки фінікійському флоту. Проте перси спорядили флот із 600 суден і здобули перемогу. Після майже річної блокади було зруйновано Мілет, а незабаром приведені" до покори й інші міста.

Причиною поразки повстанців стали різні військово-економічні потенціали супротивників.

Після придушення повстання перський імператор Дарій мобілізував значні суходільні та морські сили і розпочав загарбання північного узбережжя Егейського моря. Проте ця спроба була невдалою. Після тривалої воєнної та дипломатичної підготовки перси розпочали! нові воєнні дії проти Балканської Греції. Спочатку вон: висадилися на о. Евбеї, а потім у північно-східній чаї тині Аттики — біля м. Марафон.

Талановитий полководець Мільтіад відмовився в: тактики оборони Афін, повів грецькі війська до Мара фона і дав там персам рішучий бій. На Марафонські: рівнині в бою стикнулися грецька фаланга та розсипні ряди персів. Розбивши персів на фланги, греки знищили центр перської армії. Загинуло 6 тис. персів і 195 важ-коозброєних грецьких піхотинців. В Афіни було відправлено скороходця з радісною звісткою, який з вигуком "Перемога!" мертвий впав на агорі. У пам'ять про цей епізод на Олімпійських іграх було встановлено марафонську дистанцію в 42км 195м (відстань від місця битви до афінської агори).

Перемога афінян мала величезне морально-політичне значення. Вона засвідчила перевагу грецької військової організації.

Проте правляча верхівка персів не відмовилася від своїх планів. Наступну, третю воєнну кампанію розпочав син Дарія Ксеркс, який з усіх кінців імперії стягував війська в Малу Азію, споруджував флот, дбав про зброю і продовольство. Готувалася до війни і Греція: 31 поліс підписав угоду про військовий союз: об'єднувалися збройні сили і флот, будувалися порти, відбувалися постійні військово-морські навчання.

Фаланга — щільно зімкнуте лінійне шикування піхоти для бою. Мала 8—16 рядів, за фронтом займала до 500м.

480 р. перси переправилися через протоку Геллес-понт, пройшли все фракійське узбережжя і Македонію. Греки обрали Фермопільську ущелину, якою проходила єдина дорога з Фессалії в Середню Грецію, своїм оборонним рубежем. Оборона Фермопіл мала обмежені цілі: перевірити боєздатність персів, згуртувати в спільній битві союз грецьких міст і викликати ненависть до загарбників. Вони були досягнуті. Підготовлена велика перська армія не змогла перемогти незначний грецький нагін — 300 спартанців. Проте завдяки зраднику-фес-салійцю Ксеркс зміг зайти грекам в тил, що змусило їх підступити. На місці залишилися лише спартанці, яким закон забороняв відступати. Всі вони героїчно загинули, їхній подвиг увійшов у світову історію як символ військової вірності.

Персам вдалося захопити Середню Грецію, зокрема іі Афіни, але греки зберегли основні військові сили. У 480 р. грецький флот майже повністю знищив величезний перський флот, після чого Ксеркс відвів свої основні війська і рештки флоту в Азію, залишивши в дружній Веотії добірний корпус. Наступного року війська греків завдали поразки персам, знищивши більшу частину їхнього флоту.

Так було завершено напружену боротьбу греків з великою армією Ксеркса, яка підірвала військову могутність Перської імперії.

Стратегічна ініціатива перейшла до греків, які поставили перед собою нові завдання: звільнити від перського панування грецькі міста західної частини Малої Азії та проток. Проте після блискучих перемог греків над персами серед союзників почалися незгоди. Спарта практично вийшла з союзу. Одночасно Афіни стали центром тяжіння союзних сил і домагалися укладення нового, так званого Делоського військового союзу з об'єднаними збройними силами і флотом, спільною казною і військовою радою. Делоський союз називають Першим Афінсь-ким морським союзом. Афіни розпочали енергійні воєнні дії проти персів, які залишилися в багатьох місцях узбе-Егейського моря, на островах і протоках.

Одночасно зміцнювалась оборонна система Афін — І у разі небезпеки з суходолу, зокрема з боку Спарти. Афі-1 ни перетворилися на неприступну фортецю. Греки І звільнили ряд островів в Егейському морі, закріпилися 1 на фракійському узбережжі, планували навіть завоюван-1 ня міст у південній частині Малої Азії. Величезну роль І у зміцненні позицій Афін відіграла перемога над персами у Малій Азії. Після неї посилились могутність Афін та їхня перевага в Делоському союзі.

Афіняни надавали підтримку демократичним елементам у багатьох союзних містах. Це не могло не спричинити невдоволення аристократичної Спарти, що підтримувала олігархію у Греції. Проте сильний землетрус і соціальні вибухи змусили Спарту звернутися до Афін по допомогу, яка згодом була відхилена. Скориставшись і ситуацією, афінські Народні збори позбавили значних прав аристократичний ареопаг, що сприяло подальшій демократизації державного життя. Проте все це призводило до воєнних сутичок між Афінами і Спартою. У 457 р. до н. є. афінські війська після першої поразки від спартанців у повторній битві здобули перемогу.

Одночасно і війна з персами вступила в завершальну стадію. Послаблення могутності Перської імперії та смерть Ксеркса викликали сепаратистські рухи в Єгипті. У цій ситуації Афіни допомогли єгипетським повстанцям військом і суднами. Шсля кількох перемог афінська армія зазнала поразки, що змінило політичну ситуацію на користь Персії. Володіючи значними силами, Афіни в 450—449 рр. до н. є. відновили бойові дії про-ти персів, але зрештою відмовилися від своїх претензій на Східне Середземномор'я.

Loading...

 
 

Цікаве