WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія первісного суспільства на українських землях - Курсова робота

Історія первісного суспільства на українських землях - Курсова робота

Справжній переворот розпочався з появою колеса. До останніх часів батьківщиною колеса вважались Передня Азія та Месопотамія. Але знахідки глиняних моделей коліс у карпато-дунайському ареалі (V — середина IV тис. до н. є.) змушують змінити цю схему. Тепер прийнято вважати, що поширення різних видів колісного транспорту пов'язане з енеолітичними поселеннями Пів-денно-Східної Європи (вони відомі тут з IV тис. до н. є.).

Треба відзначити також появу племен, які здійснювали регулярні міграції, пов'язані з випасом худоби. Вони могли займатися рільництвом, але головну роль у господарстві відігравав обмін худоби та продуктів скотарства на продукти рільництва. Таким чином виник новий тип господарства — кочове скотарство. Ареалом формування кочового скотарства в Європі стали каспійсько-чорноморські степи. Рушійною силою цих процесів, можливо, була зміна вологості клімату регіону. Але виникнення кочового способу життя не слід абсолютизувати: нові скотарські спільноти жваво контактували з племенами, які спеціалізувалися в орному рільництві або металургійному виробництві. Поруч із суспільними комплексами господарства відтворення мешкали племена, які продовжували жити з полювання, рибальства та збиральництва. Вони також продовжували вдосконалювати свою соціальну структуру, оскільки контакти із сусідами стимулювали в них розвиток соціальної організації.

На ґрунті контактів відбувається стрімкий поступ ремісничого виробництва. В Європі його осередком був Балкано-Карпатський металургійний центр, який виник у VI тис. до н. є. і дав імпульс до розвинутої металургії трипільської культури (схід). Найбільш давнє виробництво металу локалізовано на території Болгарії та Югославії. Вироби виготовлялися переважно з міді, лише у другій чверті IV тис. до н. є. з'являються речі з бронзи. З другої половини IV тис. до н. є. почав діяти власний трипільський центр металообробки, хоча сировина надходила туди з Балкан. Слід вказати на відносну кількість металевих речей. Центральна Європа в цей час у цілому давала лише до 16,5 т міді в рік. Тому тривалий час вироби з міді вважались предметами розкоші,' з неї виготовляли лише зброю та ритуальні предмети. Проте III тис. до н. є. стало для Центральної та Східної Європи часом помітних змін. Саме тоді відбувався складний процес заміни енеолітичних культур культурами бронзового віку, який асоціюється у дослідників з про-1 цесами етногенезу народів Європи.

5. Великі поділи праці та первісні археологічні культури на території України.

III тис. до н. є. — період, дуже важливий для розвитку населення всієї Європи. Він мав перехідний характер, оскільки на теренах континенту в зонах Середземномор'я, півдня Балкан та на Західному Кавказі виникають нові археологічні культури. Першими культурами бронзового віку сталаранньомінойська культура на острові Крит, ранньоелладська культура Греції, ранньофесса-лійська культура, ранньомакедонська культура та культура раннього бронзового віку у Фракії.

Друга половина III тис. до н. є. характеризувалася великими переселеннями племен, які мали відношення до формування та утворення народів Центральної та Східної Європи.

У другій чверті ПІ тис. до н. є. в Центральній та на заході Східної Європи широко поширюється культура кулястих амфор. її пам'ятки знаходять на Лабі, Одрі, Віслі, а на розвинутій стадії носії цієї культури проникають у верхів'я Західного Бугу, а звідти — у верхів'я Пруту, Сирету та Дністра. Поселення культури кулястих амфор, відкриті в Чехії, складаються зі стовпових жител з обмазаними глиною стінами. На поселеннях культури кулястих амфор простежуються залишки зернових (пшениця та ячмінь) та бобових культур, засвідчено зростання поголів'я свиней.

Протягом IV—III тис. до н. є. виникає велика історична спільнота — носіїв ямної культури, яка охоплювала простори від Південного Приуралля до Пруто-Дністровського басейну. На півночі її ареал доходить до Києва та Самарської луки, а на півдні — до передгір'я Кавказу.

Не менше значення, ніж ямна культурно-історична спільнота, для Центральної Європи мала культура шнурової кераміки, або бойових сокір, формування якої датується другою половиною III тис. до н. є. Вона складалась із ряду генетично споріднених культур, які опанували територію від берегів Рейну до Волги. Кубки зі шнуровим візерунком та шліфовані сокири в чоловічих похованнях становлять їхню специфічну рису. Культура шнурової кераміки вважається рільничо-скотарською. Оскільки її носії поширювалися на північ та схід, то для цієї культури характерним було пристосування до місцевих природних умов, яке особливо чітко простежується в районах Польщі та Прибалтики. Тут "шнуровики" виступали носіями нових відтворювальних технологій, які приходять на зміну мисливським типам господарювання. Те саме можна сказати й про розвиток металообробки та металургії. Особливо активно розробляються знаряддя праці для підсічно-вогневого рільництва, властивого носіям цієї культури, які проживали переважно в зоні лісових масивів.

Ще одна велика міграція із західного напряму охопила Західну та Центральну Європу наприкінці III тис. до н. є. у зв'язку з рухом носіїв культури дзвоноподібних кубків. Районом формування культури вважається Центральна Португалія. З цієї зони культура починає проникати в Бретань, а з неї в район витоків Рейну. Неви-рішеною залишається проблема виникнення середньоєвропейського вогнища цієї культури, яке охоплювало райони Чехії та Моравії, а також області сучасних Австрії, Баварії, Угорщини, Саксонії та Польщі. Носії культури дзвоноподібних кубків на берегах Дунаю займалися розведенням коней, виготовляли мідні ножі та прикраси.

Аналіз могильників усіх культур бронзового віку дає можливість зробити висновки про характер соціальних змін. Знахідки зброї доводять, що реаліями життя населення Центрально-Східної Європи стали воєнні конфлікти й міграції. Як правило, більшість сутичок виникали через стада худоби. На тлі цих зіткнень розвивався міжобщинний обмін, який також прискорював процеси розшарування всередині племен. Посилюється роль родини, що засвідчено наявністю парних поховань у великих колективних могильниках. Поява курганних поховань у носіїв ямної культури, де розміри кургану (діаметр 110м, висота 3,5м) потребували зусиль великої кількості людей (приблизно 500 чоловік протягом 80 днів), свідчить про те, що відбувався процес виокремлення військової аристократії.

Використана література

  1. Гончар Б.М. Всесвітня історія. – К., 2007. – 694 с.

  2. Березанська Софія Станіславівна, Гладилін Владислав Миколайович, Гладких Михайло Іванович, Котова Н. С., Круц В. О. Давня історія України: В 3 т. / НАН України; Інститут археології / П.П. Толочко (ред.кол. ) — К. : Наукова думка, 1997. Т. 1 : Первісне суспільство. — 558с.

  3. Гарчев Петро Іванович. Первісне суспільство і початок державотворення на території України. (До розгрому Скіфського царства) / Національний ун-т внутрішніх справ. Кримський факультет. Кафедра державно-правових дисциплін. — Сімф. : ДОЛЯ, 2001. — 174с

  4. Історіографія первісної історії: Конспект лекції / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / Юлія Володимирівна Мисько (уклад.). — Чернівці : Рута, 2005.

  5. Леві- Строс Клод. Первісне мислення / С. Йосипенко (пер.з фр.,вступ.сл.та прим.). — К. : Український Центр духовної культури, 2000. — 322с.

Loading...

 
 

Цікаве