WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Археологічні пам’ятки в історії м.Рівного - Курсова робота

Археологічні пам’ятки в історії м.Рівного - Курсова робота

Лужицька культура походить від району в Середній Європі – Лужиці, де вперше було виявлено пам'ятки цього типу. Ця культура існувала в ХНІ - V ст. до н.е. на території сучасної Польщі, ПДР і Чехословаччини. В межах України, крім Рівненської області (могильник поблизу с. Вербень Млинівського району), окремі її пам'ятки відомі ще у Львівській, Тернопільській та Волинській областях. Багато дослідників розглядає племена лужицької культури як предків західних слов'ян.

Археологічні матеріали свідчать про те, що проникнення у західні райони Ровенської області невеликої кількості населення Повіслення мало місце і в ІV -Ш ст. до н.е. На це вказують залишки поселення неподалік від Крилова Дубнівського району, що досліджувалось археологічними розкопками. Воно належало до поморської культури, яка в цей час розвивалась на території Польщі. Назва культури пов'язана з прибалтійською смугою Повіслення, де вперше досліджувались її пам'ятки. Польські археологи розглядають племена поморської культури як нащадків племен лужицької культури.

Доба заліза у Середній та Східній Європі розпочалась приблизно у VШ ст. до н.е. Це період великих технічних досягнень. До них належить у першу чергу винахід так званого сиродутного способу витоплювання заліза. Залізні знаряддя - сокира, якою користувались для розчищення лісових масивів під посів, і наральник - окуття дерев'яного рала - зробили землеробство більш ефективним. Це сприяло збільшенню кількості свійських тварин як тяглової сили і вплинуло на загальний розвиток продуктивних сил. Потреба у масовій кількості металевих та інших виробів привела до виникнення ремесла, яке поступово виділилось в окрему галузь виробництва. Таке явище Ф. Енгельс назвав другим великим суспільним поділом праці.

Разом з цим пожвавішала і торгівля. Розвиток продуктивних сил викликав зміни у суспільних відносинах: посилився процес розкладу первісно-общинного ладу. Нагромадження багатства стало метою представників суспільної верхівки окремих племен, виник інститут племінних вождів, які почали вести грабіжницькі війни. Поступово розвинулись феодальні відносини, виникли класи і держави.

Згідно з прийнятою у радянській археології періодизацією, доба раннього заліза поділяється на два періоди - передскіфський (VШ - перша, половина VП ст. до н.е.) та скіфський (середина VП -Ш ст: до н.е.). До передcкіфського періоду на території Рівненщини частково належить висоцька культура. Поява у степах кочових племен скіфів значно вплинула на розвиток культури місцевих племен усієї території сучасної України. В цей період на Рівненщині існували памятки Висоцької культури, нечисленні поселення згаданої вище поморської культури, милоградської культури та поселення ранньо-скіфського часу (VІІ-VІ ст. до н.е.).

Висоцька культура (приблизно ІХ-VІ cт. до н.е.) розповсюджена в основному на території Львівської і північної частини Тернопільської областей, а її назва походить від великого могильника поблизу с . Висоцьке Львівської області. Племена висоцької культури займались землеробством і розведенням свійських тварин. Вони мешкали на відносно невеликих поселеннях, а жителі кількох сусідніх селищ ховали своїх небіжчиків на великому спільному родовому могильнику. У похованнях зустрічаємо досить велику кількість бронзових і залізних прикрас, крем'яні серпи і вістря на стріли, залізні ножі, побутовий посуд, численні невеликі посудинки культового призначення та-культові глиняні фігурки тварин і птахів. На посуді й металевих виробах висоцької культури простежується зв'язок її племен з сусідніми племенами лужицької культури. її племена були, мабуть, одним з компонентів східних слов'ян.

Поселення і окремі поховання висоцької культури відомі на території Червоноармійського району. Поселення неподалік від с. Полуничної досліджувалось розкопками.

Поселення скіфського часу (VП-V ст. до н.е.) відомі майже в усіх районах Рівненщини. Найкраще дослідженою пам'яткою є ґрунтовий могильник поблизу с. Могиляни Острозького району, від імені якого пам'ятки згаданого періоду Рівненщини одержали назву могилянської групи культури скіфського часу. Племена, які залишили ці пам'ятки, були близько споріднені землеробському населенню лісостепової смуги Правобережної України, яке, на думку ряду дослідників, мало пряме відношення до процесу формування східних слов'ян.

Територія розповсюдження милоградської культури охоплює Рівненську і Волинську області, Північну Житомирщину та Південну Білорусію. На території Рівненщини поселення цієї культури досліджувались розкопками неподалік від сіл Великий Олексин Рівненського та Кургани Острозького районів, а грунтові й курганні могильники - в селах Городок і Забороль Рівненського району та в Курганах поблизу Острога. Населення мешкало на розташованих по берегах річок і озер неукріплених поселеннях; основою його господарства було розведення свійських тварин; у порівнянні зі скотарством землеробство було менш розвинутим. Пам'ятки милоградської культури, на думку їх дослідників, датуються VІ ст. до н.е. - І ст. н.е. В науці існує думка про те, що милоградська культура залишена згаданими грецьким істориком Геродотом племенами неврів.

Подальший розвиток продуктивних сил уже на рубежі, та в перші століття н.е. призводить до остаточного розкладу первіснообщинних відносин і формування наприкінці І тисячоліття н.е. класового суспільства. В цей же час відбувається процес консолідації землеробських слов'янських племен, які в історії Східної і Центральної Європи починають відігравати значну роль. Вважають, що слов'янські племена були представлені археологічними пам'ятками спочатку зарубинецької, а пізніше черняхівської культур. Племена зарубинецької культури жили тут у І ст. до н.е. - П ст. н.е. Вони були частиною ранньослов'янських племен, поширених у Верхньому і Середньому Подніпров'ї, а також у Прип'ятському Поліссі. Назва культури походить від с. Зарубинці на Київщині, де вперше було досліджено могильник цієї культури. На Рівненщині пам'ятки зарубинецької культури виявлені у Володимирецькому, Зарічненському та Острозькому районах, а найбільш відомою з них є могильник неподалік від с. Могиляни Острозького району, що протягом кількох років досліджувався археологічними розкопками.

Черняхівська культура поширена на великій території від Середнього Подніпров'я до Подністров'я, Лісостепу та частково степової смуги України. На Рівненщині з пам'яток черняхівської культури розкопками досліджувалось поселення у Костівці Дубнівського району. Великі неукріплені поселення було виявлено також поблизу сіл Коритне Червоноармійського та Вербень Млинівського районів. Основою їх господарства було плужне землеробство. На поселеннях цієї культури знаходять численні залізні знаряддя, в тому числі наральники, ліпний та виготовлений на гончарному крузі посуд, бронзові ювелірні вироби - застібки, підвіски та інші прикраси, а також монети, які можливо були засобом грошового обігу на внутрішньому ринку. Знайдені також скарби римських монет у селах Соснове Березнівського, Княгинине Дубнівського, Рубча та Хотин Рівненського, Мізоч Здолбунівського, Стоянівка Червоноармійського районів, які свідчать не лише про наявність заможної верхівки, а й водночас є доказом торговельних зв'язків з римськими провінціями на Дунаї, куди населення Східної Європи постачало хліб, худобу, а, можливо, і здобутих у межплемінних сутичках рабів. Проте деякі знахідки, наприклад, римський дротик (легка метальна зброя) з Мирогощі Дубнівського району слід розглядати як трофеї, здобуті у війнах з римлянами, мабуть, під час нападів на кордони Римської імперії. Племена черняхівської культури мешкали на неукріплених поселеннях, основою їх господарства були плужне землеробство і скотарство. Серед археологів найпоширенішою є думка про приналежність черняхівської культури східнослов'янським племенам.

На П-ІV ст. н.е. припадає історично засвідчений факт проходу з берегів Вісли у Крим германських племен готів і споріднених їм племен гіпідів. Радянським археологам вдалося виявити на території України та Білорусії кілька пам'яток, залишених цими племенами під час їхнього переходу на південь. 3'ясовано, що просувалися вони вверх по Віслі і Західному Бугу, а далі через Волинь у напрямку на Крим. На Україні ці залишки одержали назву типу Дитиничі від могильника у с. Дитиничі Дубнівського району, що досліджувався розкопками в 1957 р. Подібні могильники були виявлені поблизу сіл Дерев'яне, Городок та Городище Рівненського району. В окремих похованнях містяться спалені кістки померлих, ліпний, зрідка гончарний посуд-та металеві вироби (в основному бронзові прикраси одягу). Посуд дитиницького типу відрізняється від посуду одночасної черняхівської культури і є основою для чіткого розмежування пам'яток слов'янського населення і матеріальної культури нечисленних германських племен, які проходили через наші землі.

Слов'янські поселення VІ-VП ст. н.е. відомі в багатьох місцевостях Рівненської області. Вони частково досліджувались розкопками поряд з селами Городок і Зозів Рівненського, Здовбиця Здолбунівського та Костянець Дубнівського районів. Археологи підтвердили існування зв'язку між культурою населення цих поселень та черняхівською культурою попереднього періоду, з чого виникає, що слов'яни VІ-VП ст. на території України були нащадками племен черняхівської культури. Культура східнослов'янських племен VІ-VП ст. близька культурі західних слов'ян, які в той час населяли територію сучасних Польщі, Чехословаччини, східної частини Німецької Демократичної Республіки та частково Румунії. Основою господарства східнослов'янських племен були плужне землеробство та розвинуте тваринництво. Розвиток цих галузей господарства, ремесла і торгівлі поступово привів до появи феодальних відносин.

Loading...

 
 

Цікаве