WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Археологічні пам’ятки в історії м.Рівного - Курсова робота

Археологічні пам’ятки в історії м.Рівного - Курсова робота

Енеоліт або доба міді припадає на ІV і Ш тисячоліття до н.е. В цей час людина оволоділа першим металом - міддю. Тоді ж почалась використовуватись для обробітку землі тяглова сила бика. У зв'язку з ростом попиту на метал помітно поширились міжплемінні зв'язки. Значного розвитку досягло також скотарство, що привело до поступового переходу від матріархально-родового ладу до патріархату та до виділення окремих груп племен зі скотарською основою господарства У цей час завершується процес першого великого суспільного поділу праці.

Карта культур доби міді на Рівненщині (додаток 4) свідчить про складність історичного розвитку населення цієї території, його етнографічну строкатість та нерівномірність господарського, культурного й суспільного розвитку окремих племен. Так, у Дубнівському, Здолбунівському, Млинівському та Рівненському районах було виявлено поселення пізньострічкової розписної кераміки, відомої також під назвою культури типу Зимне-Злота (села Зимне Волинської області та Злота у ПНР, де проводились розкопки пам'яток цієї культури). У Дубні, Тростянці Дубнівського, Новомильську Здолбунівського та Яловичах Млинівського районів знайдено окремі посудини цієї культури. Поселення у Костянці Дубнівського та Зозові Рівненського районів досліджувались розкопками. Культура типу Зимне-Злота у ІІІ тисячолітті до н.е. поширювалось на території Волинської та Львівської областей України, а також у Південно-Східній Польщі. Характерною рисою цієї культури є наявність розписного орнаменту на окремих посудинах. Племена культури Зимне-Злота займались землеробством, розведенням свійських тварин і мисливством. Споріднені племена Ш тисячоліття до н.е. жили також на території Львівської і Тернопільської областей та у Південно-Східній Польщі. Культура цих племен вивчена ще недостатньо і поки що має робочу назву пам'яток типу Вербковіце-Костянець, або Гоща-Вербковіце (від перших поселень цього типу, виявлених поблизу Костянця та у с. Вербков, що у Польщі.) Поселення цієї культури відомі, крім того, у Листвині Дубнівського району, Курганах, Могилянах, Хорові Острозького району та Острові Червоноармійського району. Окремі з них (Листвин, Кургани, Острів) досліджувались розкопками.

В другій половині Ш тисячоліття до н.е. на території Рівненщини почали оселятися племена пізньотрипільської культури, що поширювалась у Північному Причорномор'ї, на Середньому Подніпров'ї, у Волинській, Ровенській та Житомирській областях і на верхньому Подністров'ї. В Українській РСР найраніше пам'ятки (перша половина ІV тисячоліття до н.е.) трипільської культури відомі на Середньому Дністрі; поселення на Рівненщині належать до її пізнього етапу. Найбільш відомими з них є поселення поблизу сіл Хорів і Могиляни Острозького району, Костянець, Листвин і Корнів Дубнівського району. У Костянці, Хорові та Листвині вони досліджувались розкопками. Основою господарства пізньотрипільських племен було землеробство (з використанням биків як тяглової сили) та розвинуте скотарство. Рибальство і збиральництво були лише допоміжними заняттями. З інших видів господарської діяльності цього населення слід назвати прядіння, ткацтво, кушнірство та обробку кременю. Характерною рисою трипільської культури є посуд з розписом, нанесеним червоною, чорною або коричневою фарбами, а також наявність глиняних схематизованих людських і тваринних статуеток, що були пов'язані з ранньо-землеробськими культами.

Четвертою групою населення доби міді на Рівненщині, яка в останній чверті Ш тисячоліття до н.е. просунулась з басейну Вісли на схід, були племена культури кулястих амфор. У Рівненському, Дубнівському, Червоноармійському та Острозькому районах вони залишили характерні для їхньої культури грунтові поховання в гробницях, побудованих з кам'яних плит. Це були усипальні окремих патріархальних родин. У середині гробниць, крім кісток кількох похованих, знаходимо шліфовані крем'яні сокири, кістяні та янтарні прикраси й посудини - миски та амфори з кулястим тулубом, які дали назву цій культурі. В гробниці поблизу с. Ланне Дубнівського району знайшовся великий янтарний диск - амулет з зображенням сонячного знаку хрестовидного типу на одному боці та сцени поклоніння божеству (мабуть сонцю) трьох людських дуже схематизованих фігур, з яких одна озброєна луком і стрілами, на другому боці. Пам'ятки Рівненщини належать до східної групи культури кулястих амфор, розповсюдженої також на Поділлі, у Львівській та Волинській областях, у західних районах Білорусії, на Правобережному Подніпров'ї та у Румунській Молдові. Поселення східної групи виявлені у кількох селах нашої області. Одне з них, поблизу с. Межиріччя, досліджувалось розкопками 1973 р.

В другій половині ІІІ та першій половині П тисячоліття до н.е. значна частина Східної, Центральної та Північної Європи (від Волги до Рейну і від Південної Скандінавії до Карпат) була заселена групами споріднених племен, які залишили культури шнурової кер'аміки, названі так від характерного для них орнаменту у вигляді відбитків шнурка на посуді. На території Рівненщини відомі пам'ятки двох культур шнурової кераміки - городоцько-здовбицької (названої так від поселень поблизу сіл Городок Ровенського району і Здовбиця Здолбуиівського району, які досліджувались систематичними розкопками) та стжижовської. Городоцько-здовбицька культура розповсюджена на території Рівненської, Волинської і частково Львівської областей та на лівобережжі Західного Бугу в межах ПНР. Найширші розкопки поселень цієї культури проводились у згаданих селах - Городок і Здовбиця та біля с. Зозів Рівненського району. Поховання досліджувались неподалік від Зозова, Здовбиці та Глинська - Здолбунівськаго району. Ці пам'ятки залишені в основному скотарським населенням доби міді та ранньої бронзи, яке знало також землеробство, значення якого в господарстві цих племен дедалі зростало. З інших господарських занять слід назвати видобуток та обробку кременю. У Городку та Половцях Володимирецького району відомі невеликі копальні - місця видобутку кремневої сировини, а в багатьох селах області засвідчені майстерні крем'я-них знарядь.

Стжижовська культура (назва походить. від с. Стжижів на Люблінщині) розповсюджена у Південно-Східній Польщі, в Рівненській і Волинській областях та у північній частині Львівщини. Вона є одним з пізніх проявів культур шнурової кераміки (перша половина П тисячоліття до н.е.). Племена згаданої культури крім скотарства, займалися землеробством та виготовленням у численних майстернях високоякісних виробів (сокири, кинджали, вістря на списи) з волинського кременю. На Рівненщині і числешшх поселень стжижовської культури досліджувались розкопками Зозів, Озліїв, Перевередів Млинівського району. В окремих селах (Озліїв Млинівського, Страклів Дубнівського районів) проводились розкопки ґрунтових поховань цієї культури, а в Городку, Жорнові Дубнівського та Торговиці Млинівського районів - курганів; у селах Стеблівка Здолбунівсьного та Липа Дубнівського районів були знайдені скарби бронзових речей (прикрас, парадної зброї), що є доказом уже значного накоплення багатств у руках окремих осіб - представників родової верхівки.

Племена культур шнурової кераміки території Рівненщини підтримували тісні зв'язки з іншими спорідненими племенами Східної Європи, доказом чого є знахідки у Червоноармійському (с. Теслугів) та Млинівському (с. Торговиця) районах кам'яних сокир, характерних для фатьянівської культури, розповсюдженої у верхів'ях Волги, мідної сокири північно-кавказького типу, що входила до складу скарбу бронзових речей зі Стеблівки, матеріалів розповсюдженої у Подніпров'ї культури багатоваликової кераміки, виявлених на поселенні стжижовської культури поблизу с. Перевередів, та двох посудин середньодніпровської культури (один з різновидів культур шнурової кераміки, розповсюджений на Середньому і Верхньому Дніпрі), знайдених неподалік від с. Осова Костопільського району. В науці розповсюджена думка про приналежність культур шнурової кераміки предкам слов'янських, балтійських і германських Народів.

Доба бронзи (ІІ початок І тисячоліття до н.е.) характеризується дальшим вдосконаленням знарядь праці, значним розвитком скотарства й землеробства, а в галузі суспільних відносин - дальшим розвитком патріархально-родового ладу та майнової нерівності. Протягом раннього періоду доби бронзи на території Рівненщини розвивались пізні культури шнурової кераміки (здовбицький етап городецько-здовбицької культури та стжижовська культура). Близько середини П тисячоліття до н.е. тут виникла комарівська культура, пізніше сюди проникли окремі групи племен із сусідніх районів, зокрема, розповсюдженої у Середній Європі лужицької культури (с. Вербень Млинівського району). На кінець доби бронзи у північно-західних районах області в результаті дальшого розвитку культури місцевих племен і складного процесу схрещення впливів сусідніх культур сформувалась своєрідна висоцька культура, розвиток якої припадає в основному на початок доби заліза. У південні райони області з лісостепового правобережного Подніпров'я проникали племена білогрудівської культури, що розвивалась там з кінця доби бронзи.

Назва комарівської культури походить від курганного могильника неподалік від с. Комарів Івано-Франківської області. Поселення цієї культури на Рівненщині відомі майже в усіх районах області, а неподалік від с. Костиця Дубнівського району одне з них досліджувалось розкопками. Курганні могильники розкопувались у селах Дитиничі й Іванне Дубнівського та Кургани Острозького районів, а в Устенському Здолбунівського та Смордві Млинів-ського районів та у м. Дубні виявлено грунтові поховання. Для розуміння звичаїв і суспільних відносин племен комарівської культури особливе значення має курган поблизу с. Іванне, в якому поховано родового вождя з його жінками. Основним заняттям племен комарівської культури були скотарство і землеробство. Комарівська культура дуже близько споріднена з тшинецькою культурою (назва походить від місцевості Тшинець у Середньому Повісленні), яка в той час розвивалась на території нинішньої Польщі. С.С. Берозавська пам'ятки Волині, Рівненщини і Придніпров'я зараховує до тшинецької культури. Ряд дослідників вважає, що племена комарівської та тшинецької культур були нащадками племен культур шнурової кераміки і стали тим середовищем, в якому виникли предки слов'ян (праслов'яни).

Loading...

 
 

Цікаве