WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова - Курсова робота

Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова - Курсова робота

Твердження про роль українців як моральних цивілізаторів другої "руської народності" не витримало іспиту часу. У Російській імперії через три роки після публікації "Двох руських народностей" посилилося гоніння навіть на українську мову. Тепер учений змушений переконувати царський уряд в цілком очевидному - у праві українського народу користуватися рідною мовою, хоча би "для домашнього вжитку", бо для вживання її в науці начебто ще не настав час". Таким емоційним захистом української мови М. Костомаров лише доводить хибність попередніх висновків про спільність росіян як державотворчої "народності" і українців, які в Російській імперії приречені на денаціоналізацію [1;65-66].

2.2. М.І. Костомаров і розвиток політичної думки в Україні. Державно-правові погляди М. Костомарова.

Наукова діяльність М.І. Костомарова в галузі історичної науки складає важливу сторінку української історіографії. А вплив його на розвиток історичної дамки на Україні важко переоцінити. Уже перша його праця "Богдан Хмельницький", яка побачила світ у 1857 р., викликала поштовх до осмислення подій періоду визвольної боротьби українського народу як з боку російської історіографії і публіцистики, так і української. Даючи оцінку цій праці, М.Г. Чернишевськяй писав, що М.І. Костомаров уважно і повно вивчив джерела, "... з яких багато у перший раз відкриті його невтомними руками, перевірив кожний факт, кожне слово, виявив справжні стосунки осіб, станів і племен, про які і до того часу мали самі суперечливі поняття, і, нарешті, - виклав наслідки своїх пошуків у блискучій, справді драматичній оповіді, цілком об'єктивно. Вчені цінують у його творі вченість, принциповість і вірність погляду".

Значним поштовхом до розвитку історичної дамки на Україні були викладені М.І.Костомаровим у своїх багаточисельних працях ідеї про вічеве самоуправління у Київській Русі в удільний період, про українсько-російські стосунки, стосунки між Україною і Польщею, про джерела народних рухів на Україні і в Росії та ін. Що ж стосується історії саме України, то викладена ним у працях вона і до сьогодні є важливішим чинником підготовки нових праць, і на лише у плані їх густої насиченості джерелами, багато з яких на вбереглося до сьогоднішнього дня, а й у плані постановки питань, які потребують дальшої наукової розробки,

З позицій нових підходів важливим є започаткована М.І. Костомаровим боротьба за право української мови, розробка саме української історії, протистояння її великодержавної концепції з боку дореволюційної державної влади, яка, на жаль, виявляється і сьогодні. Ці проблеми є провідними в багатьох працях сучасних істориків: В.Г. Сарбея, М.Ф. Котляра та ін.

Важливо відзначити, що дієвим напрямком розвитку історичної думки на Україні є дослідження життя, наукової та суспільно-політичної діяльності самого М.І. Костомарова. Починаючи з історика Г. Карпова, який написав першу працю про М.І. Костомарова, цьому не мало уваги приділили П. Драгоманов, М. Грушевський та інші історики. Таким чином, як наукові праці, так і саме життя М. І. Костомарова не мало спричинялися українській історичній науці, її подальшому розвитку [6].

В історіографічній спадщині М.І. Костомарова велику роль відіграє федералістська концепція, котра в умовах самодержавної дійсності, як течія суспільно-політичної думки, набула революційного звучання і була зустрінута шаленим опором з боку консерваторів. Серед праць, присвячених висвітленню цієї концепції особливо місце посідає, зокрема, його стаття "Мысли о федеративним начале в Древней Руси", яка увійшла до 1-го тому "Исторических монографий" М.І. Костомарова.

В роботі "Мысли о федеративним начале в Древней Руси" Костомаров приділив переважну увагу висвітленню саме принципів демократичного федералізму. Немаловажливим є також і те, що даний твір на відміну від численних монографій і досліджень Костомарова, досить глибоко пояснює його історіографічну теорію, покладену ним, зокрема, й в основу концепції історії України.

Ідеї федералізму, котрі пропагував М.І. Костомаров і які відбилися в програмі Кирило-Мефодіївського братства, а також і в багатьох науково-публіцистичних та полемічних творах історика. Демократичний федералізм Миколи Івановича не можна ототожнювати з іншими його різновидами, зокрема, з національно-державним федералізмом. Будучи федералістом-самостійником, прибічником загальнослов'янської федерації і демократизації Росії, він маніфестував в ній права українського народу на створення власної держави, вільний розвиток національної мови, культури, тощо. Його ідея панславізму грунтується не на зверхності однієї народності над іншими, а на рівноправності і загальній свободі.

Федералістська концепція Костомарова раз-у-раз накликала на нього атаки з боку офіційних кіл, які, справедливо вбачали за Миколою Івановичем бажання внести суттєві директиви сучасній практичній політиці. Відповідаючи своїм антагоністам, М.І. Костомаров постійно підкреслював, що він займається вивченням і аналізом федеративних принципів минулого тільки як історик і не більше. І дійсно, вчений демонстрував своє відмежування від практичної політики, проте його позиція із зазначених питань не могла не читатися між рядками - дійсне самоврядування і федерація неможливі без знищення централізму і абсолютизму, визнання права за кожним народом на розвиток власної державності, культури [4;56-80].

М.І. Костомаров захопився ідеєю слов'янської спільності і слов'янської федерації які розглядав разом з концепцією відродження української нації. Основна наукова проблематика вченого була зосереджена на історії України. Глибоко вивчаючи історичні документи, фольклорний епос, він приходить до висновку, що історія українського народу знайшла своє відображення в героїчному епосі.

Микола Костомаров - яскрава особистість, чия творчість охоплювала найширші наукові та суспільно-політичні інтереси передової української інтелігенції середини та другої половини XIX ст. Він був представником "нової української інтелігенції" за висловом М.Грушевського, що заклала фундамент федеральної концепції в розв'язанні проблем національної державності. Саме на цьому фундаменті розвивалися далі державно-правові погляди М. Драгоманова та інших відомих мислителів кінця XIX ст. На цю основу, за власним визнанням, спирається М. Грушевський, розбудовуючи свою федеративну концепцію. Вчений збирався присвятити спеціальне дослідження федеративним ідеям М. Костомарова і для цього став підбирати матеріали про федеративну теорію Костомарова і викликану нею політику. Ці ідеї були вперше проголошені М. Костомаровим у трактаті "Закон Божий / Книга буття українського народу /" 1846 р. Цей унікальний за змістом і долею твір викладає програмні положення Українсько-Слов'янського товариства святих Кирила і Мефодія, більш відомого нам під назвою Кирило-Мефодіївського братства. Основні положення цього трактату були прийняті братчиками за програму їхньої подальшої діяльності щодо поширення ідей національного відродження України.

Центром всього ідейного навантаження твору стала любов до України, до її історії. Автор подає уроки історії України на тлі загальної історії людства, в біблійно-епічному стилі викладаючи трагічне минуле українського народу. Він робить висновок, що рівність, а отже і щастя країни, народів забезпечує тільки свобода. Тільки вільний народ може жити з іншим народом "нерозділимо і несмісимо".

Як представник пригніченої нації, М.Костомаров відстоює принцип рівності й свободи всіх народів. Голос України зве "усю Слов'янщину на свободу і братство".

У заключному параграфі 109 автор висловлює впевненість у тому, що Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в союзі словянськім.

Loading...

 
 

Цікаве