WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Золота доба Римської імперії - Курсова робота

Золота доба Римської імперії - Курсова робота

    1. Римляни в повсякденному житті.

Ми добре можемо уявити собі людей, що жили в Римі в імператорську епоху. Римські скульптори не знали собі рівних у мистецтві портрета. Вони зображували своїх сучасників з дивною точністю, навіть художньою нещадністю, не приховуючи недоліків.

Збереглася безліч римських скульптурних портретів не тільки імператорів і членів їхніх родин, але й вільноотпущеників, воїнів, городян. Багата портретна галерея імператорів представлена на монетах.

Житла багатих аристократів являли собою просторі будинки або навіть палаци із садами (вілли), штучними водоймами й пагорбами, водоспадами й терасами. Приміщення ділилися на гостьові й призначені для приватного життя. У центрі будинку перебувало відкрите приміщення - атрій. Посередині атрію був басейн, у центрі якого встановлювалася статуя. Басейн оточували колони. У даху над ним робився проріз, щоб через нього проникав світло. Стіни багатих будинків прикрашалися розписами. Підлоги були мозаїчними.

Мозаїка - візерунок або зображення, виконане зі шматочків каменів або різнобарвних плиток.

Заміські вілли римських багатіїв оточували чудові сади зі статуями. Нерідко тут були домашні зоопарки з дивовижними тваринами. Хазяї любувалися дивними рибами, яких розводили в спеціально споруджених водоймах. [2]

У Римі й інших містах існували багатоповерхові будинки - инсули з кімнатами-комірками, у яких жила біднота. Ці будинки нагадували мурашники. Удома ремісників у містах будувалися з підручних матеріалів. Вони були невеликі й не дуже зручні. До житлового приміщення примикала майстерня.

Селяни жили в хатинах, при будівлі яких використовувалися дерево, солома. Город був джерелом їжі селянина і його родин.

Римлян називали "народом, одягненим у тогу". Цей верхній одяг з вибіленої вовни був знаком приналежності до вільних римлянам. Юнак облачався в тогу, коли ставав дорослим і діставав права громадянина. Претенденти на державні посади надягали білу тогу (кандиду). Звідси відбулося слово "кандидат".

Тога являла собою полотнище до 5 м у довжину й 2 м завширшки. Один його край був прямим, а іншої - закругленим. По тому, як тога драпірувалася на тілі, судили про її власника - його положенні в суспільстві, утворенні, культурі, смаку. Навчання драпіруванню тоги було настільки ж важливим, як і навчання красномовству.

Сенатори носили тогу з пурпурною облямівкою. Тога полководця-тріумфатора була пурпурний або червоний кольори. Згодом така тога стала знаком імператорського достоїнства. У Римі одяг підкреслював суспільне становище, знатність і багатство.

Простолюдинів презирливо йменували "народцем, що носить туніку". Дійсно, у короткій сорочці без рукавів - туніці - було зручно працювати. Туніку носили і як нижній одяг. Toмy ж прості римляни надягали в особливо врочистих випадках. Жінки поверх туніки носили столу - одяг начебто широкої спідниці. У римлян у побуті були різного роду плащі - короткі й довгі.

Бідняки нерідко ходили босоніж. Взагалі ж римське взуття було досить різноманітною - шкіряні сандалії на щільній підошві, черевики-чоботи з ремінцями. Воїни носили спеціальні чоботи - калиги, підошва яких кріпилася особливо міцно. Взуття червоного кольору було знаком знатності, високого положення в суспільстві. Жінки носили взуття на платформі, що зрительно подовжувала ноги й збільшувала ріст.

Винахідливість жінок у зачісках не знала межі. Волосся красили, завивали, посипали золотою пудрою. Чоловіки коротко стриглися. Починаючи з 2 століття в моду ввійшли бороди. Ювелірні прикраси були різноманітні. Їх носили й жінки, і чоловіка. Голову імператора вінчала діадема - вінець із золота, прикрашений дорогоцінними каменями.

В останні два століття імперії римський одяг зазнав впливу від сильних варварів Чоловіка, особливо воїни, сталі носити штани.

Сьогодні, говорячи про італійську їжу, ми відразу згадуємо макарони. Але в стародавності їх і в спомині не було. Основною їжею римлян були хліб, маслини, маслинове масло, сир, овочі. Споживання м'яса й риби залежало від кількості грошей у гаманці. Багаті могли їсти їх постійно, а бідні - тільки по святах.

Римські звані обіди - бенкети - були неодмінною частиною життя знатних і багатих людей. На них затрачалися величезні засоби. Подавалася величезна кількість блюд. Замилування гостей викликали блюда незвичайні й дорогі, привезені з далеких країн фрукти.

Улюбленим місцем відпочинку й розваг римлян були суспільні лазні - терми. Це були величезні, розкішно оброблені будинки з басейнами, залами для ігор і бесід, садами, бібліотеками. Римляни нерідко проводили тут цілі дні. Вони милися, спілкувалися із друзями. У термах обговорювалися й важливі суспільні справи, укладалися угоди. [2]

Імператори будували лазні для римського народу. На початку 4 століття в Римі було дванадцять імператорських лазень і безліч бань, що належали приватним особам. Приватні лазні були, звичайно, незрівнянно скромніше імператорських.

Про розміри імператорських терм свідчить хоча б те, що терми імператора Диоклетиана виглядають грандіозним спорудженням навіть поруч із сучасним вокзалом в Римі - великим сучасним транспортним вузлом. У термах імператора Каракалли могло одночасно вільно перебувати більше півтори тисяч чоловік.

У римській школі могли вчитися всі, що мали можливість заплатити за навчання. Більшість громадян посилало своїх дітей у школи. Існувала безліч приватних шкіл, але із часів імператора Веспасіана держава усе більше брала на себе турботу про утворення, даючи гроші на зміст шкіл і оплату вчителів.

Школи для небагатого люду звичайно розміщалися при якій-небудь крамниці, майстерній художника або ремісника. Лише завіса відокремлювала школу від основного приміщення. Діти сиділи на підлозі, а вчитель - на стільці. Перед ним був невеликий поставець (кафедра). Обстановка в школі панувала невимушена, хоча застосовувалися й тілесні покарання. За провину або невивчений урок учня могли висікти різками. Учні, як правило, хором повторювали слова вчителя. Діти із заможних родин могли навчатися будинку. Для цього до них запрошували педагогів-наставників. Часто вчителями були греки.

Утворення батьки прагнули дати не тільки хлопчикам, але й дівчинкам. Ті, хто хотів досягти висот у науках, могли продовжити навчання у вищих школах, таких, наприклад, як Афінськ або Олександрійська, де викладали видатні філософи й учені. У початковій школі дітей учили читати, писати й уважати. На більше високому щаблі навчання вивчалися граматика, діалектика - мистецтво правильно мислити й міркувати, риторика - ораторське мистецтво, потім математичні науки, куди входили арифметика, геометрія, астрономія й музика. На заняттях по музиці вивчали теорію світової гармонії, а не мистецтво гри на різних інструментах.

До нас дійшов підручник, написаний в останнє століття Римської імперії. У ньому докладно викладені предмети, що вивчалися в римській школі.

Утворення в Древньому Римі цінувалося. Воно давало можливість парубкові зробити суспільну кар'єру, домогтися кращого положення в суспільстві. [2]

  1. Римська імперія у час "Золотої доби".

    1. Рим – столиця імперії.

Рим - столиця імперії. Розширювалися границі імперії, поступово в неї включалися нові й нові народи. В 212 році всім жителям імперії по едикті імператора Каракалли було даровано римське громадянство. Центром багатомовної держави був Рим. Його називали "Вічне місто" або просто "Місто".[3]

Рим був величезним містом із просторими площами, чудовими храмами й суспільними будинками в центрі й з вузькими, брудними вулицями на окраїнах. При Антонинах населення міста наближалося до мільйона.

Були розширені й заново прикрашені форуми - чотирикутні площі в центрі Рима. Тут кипіло суспільне й культурне життя. У центрі Рима був споруджений просторий форум Траяна, із двох сторін оточений величними будинками. У центрі його височіла колона Траяна.

У Римі зводилися тріумфальні арки, храми. Чудовий храм Венери й Роми, богині Рима, піднімався між Палатином і Капитолієм.

Римляни, як правило, будували міські будинки із цегли, облицьовуючи їх для краси мармуром. Вони винайшли бетон - будівельний розчин із глини, піску, каменів. Не випадково до нашого часу дійшло стільки прекрасно збережених залишків римських споруджень.

Дороги, як кровоносні посудини, зв'язували серце імперії - Рим - з її самими віддаленими куточками. Кожне місто в імперії вважав за необхідне мати свій форум, амфітеатр, школу, бути схожим на освічений Рим.

Дотепер у центрі Рима піднімається Пантеон. Ще із часу Августа в Римі виникло багато архітектурних споруджень, що перевершують розмірами й пишнотою обробки храми й театри греків. Але вперше при Антонинах з'явилися будівлі, принципово нові по архітектурному задумі й виконанню. Одна з них - Пантеон - храм всіх богів. Пантеон - це масивний будинок, у підставі, що має форму кола, накрите куполом. [3]

    1. Кращій римський імператор "Золотої доби".

Loading...

 
 

Цікаве