WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Золота доба Римської імперії - Курсова робота

Золота доба Римської імперії - Курсова робота

Батькові, поки той був живий, він корився з найбільшим благоговінням. Коли ж Адріан умер у Байях, його останки він благочестиво й з пошаною перевіз у Рим і помістив у садах Домиції. Незважаючи на загальненевдоволення, він прилічив його до богів. Він дозволив сенату назвати його дружину Фаустину Августою. Сам він прийняв прозвання Пія. Він охоче погодився із пропозицією сенату поставити статуї його батькові, матері, дідам і братам, що вже вмерли. Він не відмовився від циркових ігор, призначених на честь дня його народження, але відхилив всі інші почесті. Він присвятив чудовий щит Адріанові й призначив для нього жерців. Ставши імператором, він не перемінив нікого з тих, кого висунув Адріан, і цього правила він так твердо тримався, що затримував у провінціях по семи й по дев'яти років гарних намісників. Руками своїх легатів, він вів дуже багато воєн. Легат Лоллий Урбик переміг британців і, відтіснивши варварів, провів новим, покритим дерном земляний вал. Він змусив маврів просити миру. Діючи через своїх намісників і легатів, він розбив германців і багато інших племен, а також підняли повстання іудеїв. В Ахайє і Єгипті він також придушив повстання. Він не раз приборкував аланів, коли вони починали рухатися.

Він наказав своїм прокураторам проявляти помірність при зборі податей, а з тих, хто перевищував міру, він вимагав звіту в їхніх діях і ніколи не радувався вигоді, якщо вона була пов'язана з утисками провінціалів. Він охоче вислухував людей, які жалувалися на його прокураторів. Для тих, кого засудив Адріан, він попросив у сенату прощення, говорячи, що сам Адріан зробив би це. Висоту імператорської влади він з'єднав з найбільшою люб'язністю, що ще більше підсилило її до невдоволення придворних слуг, які при государі, що робив усе без посередників, не могли вже залякувати людей і продавати те, що не було таємницею. Будучи імператором, він робив сенату така повага, яке він хотів би бачити стосовно себе з боку іншого імператора під час перебування свою приватною людиною. Піднесене йому сенатом ім'я батька батьківщини, прийняття якого він спочатку відклав, він потім прийняв, виразивши при цьому глибоку вдячність. На третьому році свого правління він втратив свою дружину Фаустину. Сенат обожив її, призначивши в її честь циркові ігри, храм і фламинок8, золоті й срібні статуї, причому він навіть сам дозволив виставляти її зображення під час всіх циркових подань. Коли була поставлена призначена йому сенатом золота статуя, він погодився прийняти неї. На прохання сенату, він призначив консулом квестора Марка Антонина. Аннія Віра, що потім був названий Антониному, він раніше строку намітив у квестори. Ні щодо провінцій, ні із приводу яких-небудь інших справ він не виносив ніяких рішень, не поговоривши попередньо зі своїми друзями, і формулював свої рішення, сообразуясь із їхніми думками. Друзі бачили його в одязі приватної людини, серед занять своїми домашніми справами. [2]

Він управляв підлеглими йому народами з великою дбайливістю, опікуючи всіх і всі, немов це була його власність. Під час його правління всі провінції процвітали. Ябедники зникли. Конфіскація майна відбувалася рідше, ніж абиколи, так що тільки одна людина, обвинувачений у прагненні до тиранії, був оголошений поза законом: це був Атилій Тиціан, причому так покарав його сенат. Імператор заборонив робити розшук щодо його співучасників, а його синові він завжди надавав допомогу у всім. Вигин і Присциан, обвинувачений у прагненні до тиранії, але добровільною смертю. Робити подальше розслідування із приводу цієї змови імператор заборонив. Спосіб життя Антонина Пія був багатим, але не викликав дорікань, ощадливим, але без скнарості. Стіл його обслуговували його власні раби, власні птахолови, рибалки й мисливці. Лазню, який він колись користувався сам, він надав у безкоштовне користування народу й взагалі не вніс ніякої зміни в побут свого приватного життя. Багатьох він позбавив змісти, саме тих, хто, як він бачив, одержують, нічого не роблячи: він говорив, що саме неварте, саме обурливе - це якщо хто-небудь об'їдає державу, сам неприносячись йому ніякої користі своєю працею. Внаслідок цього він зменшив зміст ліричному поетові Месомеду. Звітність всіх провінцій і звітність по податках він знав з великою точністю. Своє власне майно він закріпив за дочкою, але доходи з його подарував державі. Зайві предмети розкоші з імператорського палацу й маєтку він продав і жив у своїх власних садибах поперемінно. Він не вживав ніяких поїздок; відправився він тільки у свої землі й у Кампанію, говорячи, що для провінціалів зміст супутників государя, навіть дуже ощадливого, є тяжким. Незважаючи на те, що він залишався в Римі - з тією метою, щоб, перебуваючи в центрі, можливо скоріше одержувати отовсюди звістки, - він все-таки мав величезний авторитет у всіх народів.

Він зробив роздачу народу, збільшив розмір грошового подарунка воїнам. Він заснував на честь фаустини "Фаустининських дівчинок", що одержувализміст від держави. Є наступні його спорудження: у Римі - храм Адріана, присвячений пам'яті батька; Грекостадій, відновлений після пожежі; ремонтований амфітеатр, гробниця Адріана, храм Агриппы, міст на палях; відновлення Фароса, гавань у Кайеті, відновлення Террацинської гавані, банячи в Остиї, водопровід в Анциї, храми в Ланувии. Багатьом містам він надав грошову допомогу для того, щоб вони або вибудували нові спорудження, або відновили старі. Так само він надавав підтримку посадовим особам і сенаторам у Римі, щоб вони могли виконувати свої обов'язки. Спадщини від тих, у кого були діти, він відкидав. Він перший ухвалив, щоб відмова за заповітом, пов'язаний з покаранням, був недійсним. Жодного гарного суддю він не перемінив при його житті, за винятком префекта Рима Орфита, і те на його прохання. Так, у його правлінні Гавій Максим, людина дуже суворий, був префектом преторія протягом двадцяти років. Спадкоємцем його був Таций Максим. Після смерті останнього імператор призначив на його місце двох префектів - Фабія Репентина й Корнелія Вікторина. Але Репентин був затаврований народною поголоскою за те, що він досяг посади префекта за допомогою наложниці государя. У його правлінні жоден сенатор не був страчений і навіть батьковбивця, що зізнався, був відправлений на пустельний острів, тому що - відповідно до законів природи - йому не можна вже було жити. Недолік у провині, маслі й борошні він припинив тим, що зі збитком для власної скарбниці купував і даром роздавав все це народу. [2]

У його часи відбулися наступні нещастя: голод, обвал цирку, землетрус, руйнування міста на Родосі й в Азії; всі ці міста він відновив дивним образом. У Римі відбулася пожежа, що поглинув триста сорок дохідних будинків і особняків. Горіли й місто Нарбона, і місто Антіохія, і карфагенський форум. Була також і повінь від розливу Тибру. Була в Аравії й чума. У Мезії на вершинах дерев виріс ячмінь. В Аравії четверо левів, немов ручні, добровільно дали себе піймати. Цар Фарасман прибув до Антонина в Рим і виявив до нього більше поваги, чим до Адріана. Лазам він дав царем Пакора.

Одним тільки своїм листом він удержав парфянського пануючи від нападу на вірменів. Діючи тільки своїм авторитетом, він змусив царя Абгара вийти від східних областей імперії. Він припинив суперечки між царями. Парфянскому паную, що требували повернення царського трону, захопленого Траяном, він рішуче відмовив. Розібравши спірну справу між Реметалком і Евпатором, він відіслав першого в Боспор на царство. Ольвийцям він послав на допомогу війська в Понт проти тавроскифів і, перемігши останніх, змусив їх дати заручників ольвийцям.

Сенат ухвалив назвати місяці вересень і жовтень антониному й фаустином, але Антонин відкинув це. Весілля своєї дочки Фаустини, коли він видавав її за Марка Антонина, він справив з особливим блиском, - навіть видав грошовий подарунок воїнам. Віра Антонина після його квесторства він призначив консулом. Викликавши з Халкиди Аполлонія, він запросив його в будинок Тиберия, у якому він сам жив, щоб доручити йому навчання Марка Антонина. [3]

Серед багатьох інших доказів його щиросердечної теплоти приводять ще й таке: коли Марко оплакував смерть свого вихователя й придворних слуг умовляли його не виявляти відкрито своїх почуттів, імператор сказав: "Дозвольте йому бути людиною; адже ні філософія, ні імператорська влада не позбавляють людину здатності почувати". Своїх префектів він зробив багатими людьми й обдарив знаками консульського достоїнства. Дітям тих, кого він засудив за вимагання, він повертав батьківське майно, але з тією умовою, що вони повернуть провінціалам те, що відняли в останніх їхні батьки. Він був дуже схильний робити милості. Минулого дані видовища, під час яких він показав слонів, гієн, тигрів, носорогів, а також крокодилів і гіпопотамів, - словом, усяких тварин із усього кола земель разом з тиграми. Він випустив навіть сто левів одночасно.

До своїх друзів він, ставши імператором, ставився так само, як і під час перебування приватною людиною, тому що й вони разом з його вільноотпущенниками не торгували порожніми обіцянками на його рахунок, тим більше, що стосовно своїм вільноотпущенникам він проявляв дуже велику строгість. Він любив мистецтво акторів. Він особливо насолоджувався рибним ловом і полюванням, прогулянками й бесідою із друзями. Свято збору винограду він справляв із друзями як приватна людина. Риторам і філософам він призначив у всіх провінціях і почесті, і зміст. Багато хто говорили, що ті мови, які відомі під його ім'ям, не належать йому, але Марій Максим говорить, що це дійсно були його власні мови. На свої парадні й домашні бенкети він завжди запрошував своїх друзів і жодного жертвопринесення не робив через заступника, якщо тільки не бував хворий. Коли він просив для себе або для своїх синів яких-небудь почесних посад, то надходив у всім як звичайна приватна людина. Й сам він нерідко відвідував бенкети своїх друзів. Серед інших явних доказів його доброти розповідають наступний випадок. Оглядаючи будинок Гомулла й дивуючись порфіровим колонам, він запитав, звідки той їх добув. Гомулл відповів йому: "Коли приходиш у чужий будинок, будь ньому й глухий", - і цю витівку імператор терпляче зніс. Багато жартів цього Гомулла він терпляче вислухував.

Loading...

 
 

Цікаве