WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Золота доба Римської імперії - Курсова робота

Золота доба Римської імперії - Курсова робота

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський науково-навчальний інститут

Одеського національного університету

ім. І.І. Мечникова

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

"ЗОЛОТА ДОБА" РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. ПРИНЦИПАТ

АНТОНІНА ПІЯ.

Студентка історичного факультету

Групи і-117

Москович Анна Олександрівна

Перевірив:

Викладач

Горбенко Кирил Володимирович

Миколаїв – 2008

ЗМІСТ

Вступ

  1. Антонін Пій

    1. Біографія Антоніна Пія

  2. "Золота Доба" Римської імперії

    1. Рим стає імперією

    2. Виникнення християнства

    3. Римляни в повсякденному житті

  3. Римська імперія у час "Золотої доби".

    1. Рим – столиця імперії

    2. Кращій римський імператор "Золотої доби".

    3. Римська імперія при Адріані та Антоніні Пії

Висновок

Список використаної літератури

Вступ.

Римський імператор - виходець зі знатного сенаторського роду; спадкоємець Адриана, якого він зарахував до богів, за що й одержав від сенату епітет Пий (Благочестивий). Час його правління відрізнялося миролюбством і економічною стабільністю. Він просунув границі Римської імперії в Німеччині й Греції, звів знаменитий тридцатичотирьохмильний оборонний вал у Шотландії, названий його ім'ям. З 146 його співправителем став Марк Аврелій, якого він спочатку всиновив і потім женив на своїй дочці, тим самим була заснована династія Антонинів.

На початку 27 року до н е. сенатори проголосили Октавіана главою Римської держави. Вони навіть запропонували йому йменуватися третім засновником Рима. [2]

За розпорядженням Августа навіть були створені спеціальні організації підлітків. "Керівниками молоді" були призначені онуки Августа, у яких він бачив своїх спадкоємців на імператорському троні. Однак обоє онука передчасно вмерли.

Час Августа називають "століттям золотої латині", тому що тоді творили великі римські поети й письменники. Він прекрасно усвідомлював, яке вплив на людей робить література, тому що вона може формувати суспільну думку. Він захищав письменникам і поетам.

Із часу імператора Августа в Римі стало поширюватися поклоніння східним богам. Самою популярною богинею була єгипетська Їсида, мати дитини Гора. Дороги, як кровоносні посудини, зв'язували серце імперії - Рим- з її самими віддаленими куточками. Не випадково майже на кожній приєднаній території виникав свій "маленький Рим" - місто, що у зменшувальній формі приймало ім'я великого батька Рима або наслідував його вигляду. Кожне місто в імперії вважав за необхідне мати свій форум, амфітеатр, школу, бути схожим на освічений Рим. [2]

  1. Антонін Пій.

    1. Біографія Антоніна Пія.

Рід Тита Аврелія Фульвия Бойония Антонина Пия з боку батька походив із Трансальпійської Галлії, саме з міста Немауза. Його дідом був Тит Аврелий Фульвий, що пройшовши по всіх щаблях почесних посад, був два рази консулом і, нарешті, префектом Рима. Його батько Аврелий Фульвий, що теж був консулом, відрізнявся суворістю й непідкупністю. Його бабкою з боку матері була Бойония Процилла, а матір'ю Аррия Фадилла. Дідом з боку матері був Аррий Антонин, два рази колишнім консулом, людина бездоганний, котрий жалував Нерву, коли останньому довелося стати імператором. Його єдиноутробною сестрою була Юлія Фадилла; його вітчимом - консуляр Юлій Луп, а тестем Анний Вір. Одружений він був на Анни Фаустині. У нього було двоє синів і дві дочки; зятем, чоловіком старшої дочки, був Ламия Сильван, а молодший - Марко Антонин. Сам Антонин Пій народився в ланувийськом маєтку, за дванадцять днів до жовтневих календ, у консульстві Домициана (дванадцяте) і Корнелія Долабелли. Він був вихований у Лорії, по Аврелієвій дорозі, де згодом він вибудував собі палац, залишки якого збереглися ще й донині. Своє дитинство він провів спочатку з дідом з батьківської сторони, а потім - з дідом з материнської сторони. Він з такою побожною любов'ю ставився до всіх своїх родичів, що навіть його двоюрідні брати, його вітчим і багато хто його близькі залишили йому за заповітом спадщини, і він став багатий. [3]

Він виділявся своєю зовнішністю, славився своїми добрими вдачами, відрізнявся шляхетним милосердям, мав спокійне вираження особи, мав незвичайні дарування, блискучим красномовством, превосхідно знав літературу, був тверезий, прилежно займався обробленням полів, був м'яким, щедрим, не зазіхав на чуже, - при всім цьому в нього було велике почуття міри й відсутність усякого марнославства. Нарешті, він у всіх відносинах був гідний похвали, і його цілком заслужено порівнюють - на підставі судження гарних людей - з Нумой Помпилиєм. Він одержав від сенату прозвання "Пій" або за те, що на очах сенату простягнув руку, щоб підтримати свого тестя, пригнобленого віком що, не може бути доказом великого благочестя, так скоріше був би нечестивим той, хто цього не зробив би, чим виявив благочестя той, хто цим виконав свій борг; або за те, що зберіг життя тим, кого під час своєї хвороби велів стратити Адріан; або за те, що після смерті Адріана він - всупереч загальному настрою - ухвалив зробити йому нескінченні й безмірні почесті; або за те, що коли Адріан хотів накласти на себе руки, він не допустив цього, установивши незвичайно ретельне спостереження за ним; або, нарешті, за те, що він був від природи дійсно дуже милосердним і під час свого правління не зробив жодного жорстокого вчинку. Він брав третину відсотка на місяць, тобто найменший відсоток, так що дуже багатьом надавав допомогу своїм власним майном. У посаді квестора він виявив щедрість, пишно справив своє преторство; консулом він був разом з Катилиєм Північчю. Під час перебування приватною людиною він жив здебільшого поза містом, але всюди користувався популярністю. У число чотирьох консулярів, яким було доручене керування Італією, Адріан включив і його й поставив на чолі тої частини країни, де в нього були великі володіння: так Адріан подбав одночасно й про надання почесті такому чоловікові, і про його спокій.

Коли він управляв Італією, йому було дане знамення його імператорської влади, що очікувала. Коли він піднявся на трибуну, то серед інших вигуків було сказано: "Август, так зберігають тебе боги!". У своє проконсульство в Азії він поводився так, що був єдиним, що превзошли свого діда. Під час свого проконсульства він одержав наступну ознаку його імператорської влади, що очікувала: жриця в Траллах, що за звичаєм привітала проконсулів, називаючи цю їхню посаду, звертаючись до нього, сказала не: "Будь здоровий, проконсул", а: "Будь здоровий, імператор".[4] Також і в Кизике вінок із зображення бога був перенесений на його статую. Й після його консульства мармуровий бик, поставлений у саду, завис рогами на галузях, що піднялися, дерева. Потім блискавка в ясний день ударила в його будинок, не заподіявши шкоди. В Етрурії посудини, зариті в землю, були знайдені на поверхні землі. У всій Етрурії рої бджіл покрили його статуї. У сновидіннях він часто одержував вказівки поставити серед своїх пенатів зображення Адріана. Коли він відправлявся для виконання посади проконсула, він втратив свою старшу дочку. Про його дружину було багато розмов через її занадто вільний і легковажний способи життя, але він поклав їм кінець, хоча й страждав у глибині душі. Після свого проконсульства він часто висловлювався в Римі на нарадах в Адріана із приводу всього того, про що Адріан просив ради, і його судження були завжди дуже м'якими.

От як, говорять, відбулося його всиновлення: після смерті Элия Віра, якого всиновив Адріан і якого він нарік Цезарем, було призначене засідання сенату. Туди прийшов і Аррий Антонин, допомагаючи йти своєму тестеві, і за це, говорять, він був усиновлений Адріаном. Але це зовсім не могло й не повинне було бути єдиною причиною всиновлення, тому що Антонин добре виконував свої обов'язки стосовно держави й під час свого проконсульства був бездоганний і серйозний. Коли Адріан офіційно заявив про свій намір усиновити його, Антонину був даний строк подумати, чи згодний він стати сином Адріана. [2] Умови для цього всиновлення були поставлені наступні: подібно тому, як Адріан усиновляє Антонина, останній повинен усиновити Марка Антонина, сина брата своєї дружини, і сина всиновленого Адріаном Элия Віра - Луция Віра, що згодом був названий Вером Антониному. Антонин був усиновлений за чотири дні до березневих календ, вимовив у сенаті вдячну мову Адріанові за таке добре до себе відношення і був оголошений співтоваришем імператора в проконсульській владі й трибунских повноваженнях. Першим його висловленням у новому положенні, говорять, була наступне: коли дружина стала дорікати його в тім, що він по якімсь приводі виявив мало щедрості стосовно своїм, він сказав їй: "Дурна, після того як нас призвали до керування імперією, ми втратили й те, що ми мали раніше". Він зробив роздачу воїнам і народу із власних засобів і видав те, що обіцяв його батько. Він вніс великі суми для закінчення робіт, початих Адріаном, а вінцеве золото, призначене як податок із приводу йоговсиновлення, він скасував цілком для італійців і наполовину для провінціалів.

Loading...

 
 

Цікаве