WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія села Чемеринці - Курсова робота

Історія села Чемеринці - Курсова робота

Навесні 1939 року жителів села Вишеньки Янівського району Львівської області росіяни вивезли в село Чемеринці. Людей вивозили сім'ями, тому що хотіли на цій території зробити полігон. Проте не всі сім'ї привезли в Чемеринці, деякі були направлені в інші міста та села. Людей вивозили возами, переважно вночі. Цей час залишився в їх пам'яті надовго. Тоді в село Чемеринці привезли Бас Катерину, Бас Маланю, Дроздика Олексія, Бика Івана, Бик Ганну, Пилипів Параску, Поповича Івана, Кунинець Катерину та інших. Саме в цей час поляки були змушені виїхати з села. Згодом їхні домівки заселили колишні жителі с. Вишеньки. Переселенцям дали поле, на якому вони працювали. На сьогоднішній час живі лише Бик Катерина і Роса Марія. Інші жителі померли і поховані на цвинтарі в Чемеринцях.

У вересні 1939 року в селі були створені органи Радянської влади. Ірина Кулеба була учасницею Народних зборів у Львові. Такі події не задовільняли селян, які з кожним роком сподівалися на краще життя. Вони часто протестували проти польського та російсього панування, тому загарбники почали звинувачувати селян у всіх смертних гріхах та засуджуватии їх до страти чи ув'янення.

Одним з таких підозрюваних був Бик Олексій Іванович, якого вважали зрадником і шпигуном. Він часто переховувався від росіян. Це, звичайно, їм не подобалося. Тому вони захопили батька, матір та сестру Олексія. Його брата Федора, якому виповнилось лише 16 років, вбили за те, що він нічого не хотів сказати про Олексія. Він вирішив здатися, щоб звільнити родину. Росіяни виконали свою обіцянку, але Олексія в 1944 році засудили на 9 років в Поморянській в'язниці. У в'язниці до нього ставилися жорстоко, але він зумів все це подолати, і вже в 1953 році його звільнили з в'язниці. Після звільнення його родину більше не переслідували. Згодом Олексій одружився з Марією, тяжко працював аж до смерті. Помер у 1984 році. Як і його батьків, Олексія поховали на цвинтарі села Чемеринці.

Отже, як бачимо, багато українців загинуло від чужоземних загарбників.

Коротка розповідь про Росу Василя внучки Роси Олі

Роса Василь Степанович народився 18 червня 1923 року в селі Чемеринці. Походив із бідної сім'ї, де було 6 синів. Коли підріс, навчався в середній школі, закінчив 7 класів. Вивчився на столяра. Був гарним майстром, робив колеса, ліжка, все, хто що хотів. 1946 року одружився.

Були тяжкі часи. Одного разу вони з дружиною вирішили взяти в свій дім сільську дівчинку. Її батьків вивезли в Сибір, і їй не було куди подітися. Звали її Таня. Та недовго довелося йому жити в свому прекрасному селі, яке він так любив. В 1949 році забрали його в тюрму до Львова, а потім перевезли до Іркутська. Тяжкі допити, голод і холод. Але й там йому стала в пригоді його спеціальність столяра. Також випікав на засланні хліб. Зустрівся він там із владикою греко-католицької церкви Йосипом Сліпим. Василь передавав йому прихований хліб, щоб той вижив. Пройшов нелегкі тюремні роки, його звільнили в 1956 році. Повернувся інвалідом другої групи, працював у колгоспі будівельником, також дякувв у церкві. Дочекався щасливого дня, за який боровся, – вільної України.

Дзвін "Володимир Великий"

Історія села Чемеринці дуже велика. В минулому життя людей у цьому селі проходило в складних умовах. Тому люди були змушені їхати за кордон у пошуках заробітку. Зокрема, Савич Петро, Брошко Франко, Завальницька Марія, Завальницький Іван, Гураль Петро, Гураль Тетяна, Курило Яґа, Завальницький Микола та інші. Ці люди виїхали до США, але щоб лишити хоч якийсь слід по собі, вирішили подарувати церкві дзвін, який назвали "Володимир Великий". Завальницький Микола виділив найбільше коштів на цей дзвін. Дзвін купили в Самборі. Потім перевезли до села Дунаїв. Звідти урочистою процесією перевезли до Чемеринець. Осі на дзвін кував Віка Роман.

Коли дзвін вчепили і дзвонили на Службу Божу, то його було далеко чути. Для села цей дзвін був святинею і згадкою про людей, які проживали в Чемеринцях.

Під час війни цей дзвін німці хотіли забрати на переплавку на зброю, але жителі села не дозволили цього зробити. Вони зняли дзвін і закопали його в землю. Вважають, що саме тоді він дістав тріщину.

Зараз цей дзвін знаходиться в Чемеринецькій церкві. Його хочуть відновити, щоб він знов скликав людей на Службу Божу.

Жителі села Чемеринці дуже вдячні тим людям, які не забули про своє село і зробили таку офіру церкві. Вважають, що зараз з тих людей нікого вже в живих не залишилось.

Наше село Чемеринці розташоване на пасмі передгір'я Карпат. Через наше село протікає річка Золота Липа. Колись у давнину походила дорога, що називалась "Глинянський тракт". По цій дорозі проїжджали валки чумаків, що їхали за сіллю в Крим.

16 травня 1915 року на свято Свободи на роздоріжжі біля церкви поставлений хрест на честь скасування панщини. Коло хреста водили гаївки, відправляли молебні, виходили з процесією. Тоді співали патріотичні пісні. Одна з них така:

Тоді панщина скінчилася,

Нам гаївка мила,

Пішли пани за плугами,

Що нас били нагайками.

Тепер ходять, гроші носять,

За хлопами просять:

Ходіть, хлопе, молотити,

Дам горілки оковиту,

Сороківця на руки маєш,

Ще си вечір погуляєш.

Українці сплели на хресті вінок із синіх і жовтих квіток. Полякам це не сподобалося, і вони вінок зірвали. Наших хлопців тоді хотіли посадити. Шмігла, що прийшов до влади у Польщі після Йосипа Пілсудського, зруйнував усі права українців.

У 1919 році йшли великі бої між поляками на чолі з французьким генералом Геляром і Українською Галицькою Армією (УГА).

З 1925 року в селі Чемеринці була школа, де вчили дітей українською і польською мовами.

В 1927 році в селі були місіонери. На їх честь поставили місійного хреста.

1932 року за отця Максима Патериги добудували церкву. Допомагала будувати уся українська громада. Землю на розширення церкви возили вночі, бо поляки не давали змогу це робити.

Про високий авторитет отця Максима Патерики свідчить такий факт : повертаючись в святковий день з Пленникова, зайшов в корчму на х.Голий Кінець з батогом.І тих хто пив горілку "нагородив" по "заслузі". При цьому ніхто з" постраждалих" нікому не жалівся.

Для добудови церкви о. Максим Патерига взяв позику в банку. Векселі підписав Омелян Шіц, Михайло Васильович Гнатяк, Стефан Штойко, Мартиняк Василь (з Волоського), Пелих Василь та інші.

До 1939 року була польська влада. З 1939–41 рр. і після війни була російська влада. В 1949 році в Чемеринцях був організований колгосп. Люди не хотіли йти в колгосп, тому втікали в ліси. До колгоспу забирали коні, худобу, розбирали стодоли.

Пісня "Наше село Чемеринці"

Слова і музика Федько М.М.

Вечір на землю тихо спадає,

Місяць у сяйві тихо по небу пливе,

В садах зелених хати біліють,

Це Чемеринці, село моє.

Приспів:

Наше село, село Чемеринці,

Ми про тебе легенду складаєм,

Де б не манила життям наша доля,

В серці тебе ми збережем.

У хатах пахуча вечеря готова,

До столу сідає дружно сім'я,

Натруджені руки прагнуть спочити,

В колисці заснути хоче дитя.

Приспів:

О, село, село Чемеринці,

Ми про тебе казку складем,

Де б не носила життя наша доля,

Пам'ять про тебе ми збережем.

Дівчата і хлопці не сплять до півночі,

Їх жарти почуєш у кожнім кутку,

У домі народнім музика грає,

Закохано пари кружляють в танку.

Приспів:

У нашім селі Чемеринцях

Гарні дівчата, хлопці для вас,

Будуть весілля, прийдуть христини,

То ж потанцюєм з вами не раз.

Тож завітайте до кожної хати,

Вас тут зустрінуть гостинним столом,

В родині пісню ми заспіваєм,

Про Чемеринці, наше село.

Приспів:

У селі, селі Чемеринцях

Гарні дівчата, хлопці для вас,

Будуть весілля, зустрічі друзів,

Тож заспіваймо з Вами ще раз.

Додати до розділу "гордість села"

МИЧКА БОГДАН РОМАНОВИЧ

Народився в с.Чемеринці в 1973 р.Закінчив Чемеринецьку восьмирічну школу.Згодом Тернопільську академію народного господарства – економіст, Львівський Національний Університет ім..Івана Франка – юридичний факультет.Прцював заступником голови – начальником юридичного управління Державної Податкової Адміністрації у Львівській області /на час роботи - наймолодший заступник у всій Україні/.Адвокат.

1 Вірш "Українець я малий", написаний Федьком М.М. у Львові у 1992 році.

1 Знайдені вчителем історії с.Білого Кривоносом Б.П.

1 Запис з конспекту 1958 р.

2 "З джерел Сяну, Стрия і Дністра" В.Польнаревич.

3 Див. "Зборівщина". Збірник історії міст і сіл. Виданий в Канаді.

Loading...

 
 

Цікаве