WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія села Чемеринці - Курсова робота

Історія села Чемеринці - Курсова робота

Ляхович Ігор Володимирович.

1968 року народження. Закінчив Чемеринецьку ЗОШ та Дунаївську СШ. Після закінчення Львівського університету працював в Чемеринецькій ЗОШ. Зараз працює на ринку "Південний" у Львові.

Савич Михайло Петрович.

1946 року народження. Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу. Після здобуття середньої освіти, навчався у Львівському вищому пожежному училищі. Працював в обласній пожежній охороні. Вийшов на пенсію в чині підполковника. Проживає в м. Львові.

Мерза Володимир Франкович.

1954 року народження. Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу, профтехучилище, Львівське вище військове політичне училище. Служив у військах Варшавського договору, брав участь у виведенні радянських військ з Німеччини. В чині підполковника вийшов на пенсію.

Любко Євген Петрович.

1956 року народження. Закінчив Чемеринецьку восьмирічну школу в 1967 році та середню в 1970 році. В 1977 році закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Працює в Перемишлянському районному управлінні сільського господарства. Одружений, має двоє дітей.

Дикунський Ярослав Степанович.

Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу. Здобув середню освіту, закінчив вище технічне військове училище. Служив в країнах соцтабору в Європі, на Кубі. В чині полковника вийшов на пенсію.

Тістик Богдан Григорович.

Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу. Після здобуття середньої освіти поступив у духовну семінарію. Висвятився на священика і працював в селі Верхнє Висоцьке Турківського району, а потім парохом міста Турка. Був деканом Турківської парафії. Похований в с. Чемеринці.

Тістик Олексій Володимирович.

1959 року народження. Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу, Дунаївську СШ, Львівський політехнічний інститут. Працював начальником цеху Львівського комунального підприємства ТЕЦ.

Тістик Степан Ілліч.

1955 року народження. Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу, Львівський поліграфічний технікум, поліграфічний інститут. Працював у Києві. Зараз директор ТзОВ "Елкон".

Тістик Ярослав Ількович.

1946 року народження. Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу в 1961 році, курси трактористів у Перемишлянах. В 1963 році закінчив шевське училище, служив у війську в м. Лодзі (Польща). Поступив у Воронежське військове навігаційне училище. Після закінчення училища поступив у Ленінградську воєнну академію. Служив в Баку, а потім у Німеччині. В 1976 році повернувся і працював викладачем у Воронежському авіаційному училищі. В чині підполковника вийшов на пенсію. Має власне підприємство торгівлі.

Тістик Петро Ількович.

1939 року народження. Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу, Дунаївську СШ. Працював секретарем Чемеринецької сільської ради 1958–1961 р. По комсомольській путівці поїхав на освоєння цілинних земель у Красноярський край. Брав участь у будівництві БАМу. Працював начальником відділу робочої сили. Оселився в Усть-Ілімську. Пенсіонер. Має власне торгове підприємство.

Петрик Василь Андрійович.

1952 року народження. Закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу в 1967 році. Закінчив духовну семінарію. Працює священиком в селищі Винники.

Сельвестр Богдан Семенович.

1967 року народження. У 1982 році закінчив Чемеринецьку загальноосвітню школу. Після закінчення духовної семінарії працює священиком в с. Піски Городоцького району.

Федько Леся Михайлівна.

1965 року народження. Закінчила Чемеринецьку загальноосвітню школу, Перемишлянську СШ, Ужгородський університет. Під час Чорнобильської катастрофи працювала лікарем в Іванківській центральній лікарні, пізніше лікарем Львівського автобусного заводу, у 5-й поліклініці. Виїхала в Італію.

Мартиняк Василь Васильович.

1955 року народження. Закінчив 8 класів Чемеринецької загальноосвітньої школи, Бродівське педучилище, Львівський університет. Працював директором Кимирівської ЗОШ, завРайВНО Перемишлянського району, головою районної адміністрації, в обласному управлінні освіти

Із записів Ляховича В.В.

Між добрими людьми.

Розповідь про односельчанина Гнатяка Ориста Павловича

Історія України починається з історії свого роду, своєї сім'ї, від рідного міста, села, вулиці, де живеш чи народився... Високе почуття рідної вітчизни передається з покоління в покоління. Батьківщина бере свій початок від тепла рідної домівки, чистої, як краплина роси, рідної мови, мелодій народних пісень. І хоч би де ми не перебували, хоч би куди не пролягали наші нелегкі життєві дороги, ми завжди повертаємось до рідного порогу. Саме такі думки приходять, коли хочеш розповісти про нашого земляка Гнатяка Ориста Павловича, який після закінчення школи навчався у Львові, працює і проживає там уже багато років. Проте, ніколи не забуває рідної домівки, постійно приїжджає до матері, цікавиться проблемами села, намагається допомогти їх розв'язати. Про таких кажуть: "Йому до всього є діло".

Дуже часто пан Орист заходить до місцевої школи, цікавиться навчанням учнів, буває на перших тематичних уроках у День знань 1 вересня. Він висловлює свої думки, вміло веде дискусії з старшокласниками, що робить такі уроки значимими. Його авторитет, професіоналізм, щирість, відкритість, життєвий досвід, дієвість є для учнів яскравим прикладом, гідним наслідування. 1 вересня Орист Павлович робить першокласникам подарунки, на згадку про перший день у школі.

Крім того до учнів школи щороку приходить Святий Миколай з яскравими подарунками, придбати які допомагає Орист. Випускики радо запрошують його на свої випускні вечори, і він майже завжди відгукується, вітаючи їх із закінченням навчання.

За його ініціативи проведено ряд екскурсій. Молодші школярі кілька разів побували на екскурсіях у Львові, а старші побували у Почаєві, Зарваниці, у монастирі св. Анни, у монастирі Манявський скит, у Карпатах. На його запрошення учні та вчителі школи побували на виставі у театрі ім. М. Заньковецької.

Приємно бачити, що у всіх його доброчинних починаннях його підтримує дружина Христина. Під час екскурсій до Львова вона намагалась показати дітя якомога більше, постійно піклувалась щоб в поїздках почувалися комфортно, не були голодними.

Спонсоруючи футбольну команду пан Гнатяк дбає про те, щоб молодь розумно проводила свій час, щоб хоч якось пожвавити життя в селі. Гнатяк О.П. намагається бути на всіх заходи, що проводяться у селі. Завжди прагне допомогти і церковній громаді. Саме він є ініціатором написання "Історії Села", залучивши до цього односельчан.

Із записів Ляховича В.В.

Усяким людям всякі дари:

Одному ясний сильний ум,

Що не знаходить в світі пари,

Другому рій крилатих дум,

Що, мов орли, летять за хмари,

Ще іншим руки золоті:

Що очі бачуть – руки вдіють.

Який же дар дістали ті,

Що так дітей учити вміють?

Мені здається, в скарбі тім

Любві найбільш дісталось їм.

І.Я.Франко

Талановитий і працьовитий український народ. Багато талантів проявили і жителі нашого села. За розповідями село славилося майстринями-ткалями, вишивальницями, ковалями, кравцями, столярами. Завжди були серед них гарні співаки, жартуни, танцюристи.

Не без іронії згадують жарти і витівки Роси Атанаса з Провалу, до сьогодні переказують байки Винярського Йосипа з Гуральні, яких він знав дуже багато, і якого дуже радо зустрічали на всіх вечорницях. Всі дивувалися його майстерності передавати зміст, захоплювалися його пам'яттю.

Заслужив уваги Курило Андрій з Голого Кінця, який, не маючи освіти, проявляв великі здібності в усному рахунку, мав хорошу пам'ять і уяву. Обмірюючи присадибні ділянки, за отриманими даними усно визначав площу. Більшість площ городів знав напам'ять, міг, глянувши на ділянку, майже точно назвати її площу.В умовах колгоспного ладу старався не зауважувати площі ділянок, якщо їх розмір був більшим від норми.

У селі завжди були свої музики, їх запрошували і в інші села, райони.

Про майстерність жінок-вишивальниць свідчать чудові рушники, які можна побачити у кожному домі.Вишивали навіть мужчини.Так Гнатяк Павло вишив рушники для церкви. Особливо майстерно виконані вони у нашій церкві. Роками зберігаються узори на корсетах, а одягати їх стало традицією для дружок і молодої.

Про талант столярів свідчать вироби, виготовлені ними. Замовлення вони отримують звідусіль. А казальниця у церкві, виготовлена Кіндратом Ярославом Івановичем, хороше цьому підтвердження.

У 40–60 роки минулого століття добрими кравцями були Герасим Петро і Кулеба Степанія, які у важкі роки дуже виручали своїх односельчан.

Loading...

 
 

Цікаве