WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія світу - Курсова робота

Історія світу - Курсова робота

Віруючі християни створили свою організацію — церкву. Це слово означає і "громада". На чолі християнської громади стояв єпископ. Керівник великої громади і називався патріархом. Перші християни через переслідування не могли відкри-1 то проводити богослужіння і тому збиралися для відправлення культу в римських ' підземеллях.

Римська імперія в IIст.

У цей період рабство почало затримувати розвиток господарства Римської імперії. Раби погано працювали, їм не можна було довірити складні знаряддя праці, що! були винайдені в цей час: плуг з відвалом, жниварка, садові ножі, водяні млини ] та ін. Праця рабів ставала невигідною для рабовласників. їхні господарства занепадали. Тому рабовласники давали рабам ділянки землі, дозволяли будувати житло, заводити сім'ю. За це раби сплачували господареві частину врожаю або визнане-! ну плату. Таких рабів називали "рабами, з хатинами". Вільні бідняки наймалися до рабовласників, орендуючи в них землю для ведення сільського господ дарства. їх називали колонами. Колони за борги не могли піти від господаря;! і опинялися в повній залежності від нього

Одночасно на Римську імперію посилювався тиск варварів із півночі. Це були| германські племена — готи, алемани, франки, херуски, які були відсталими| у порівнянні з римлянами. Римська армія ледве стримувала їхній натиск.

У цей період імперія переживала і внутрішні негаразди. В Галлії почалося! повстання багаудів (борців), учасниками якого були селяни і пастухи, яке римлянам,! ледве вдалося придушити. Селянські заворушення спалахнули і в Єгипті. У Північній;! Африці діяла справжня армія рабів і колонів, що боролося проти рабовласників.

Імператори вважали: щоб врятувати римську імперію від розпаду, треба ввест в Італії і римських провінціях воєнні порядки, і суворі закони.

Наприкінці II ст. римським імператором став полководець Септимій Север, родом з Африки. При ньому сенат, чиновництво і командування армією поповнилося вихідцями зі східних провінцій. А до армії почали брати колишніх військовополонених варварів. Кожний воїн міг просунутися по службі й дослужитися до командувача.

Септимія Севера імператором проголосила армія. В середині III ст. війська у східних провінціях почали висувати своїх імператорів. Сенат, боячись посилення влади таких "солдатських імператорів", почав призначати імператорів сам. і Між сенатськими та солдатськими імператорами точилася гостра боротьба. Незгоди І були і між самими солдатськими імператорами. Імператори змінювались через 2— ' З роки, а іноді і через 1—2 місяці. Як правило, їх вбивали заколотники або бунтівні легіонери. Іноді в імперії одночасно було кілька імператорів, що воювали один проти одного. Наслідком такого становища стало те, що в середині III ст. від Риму відділилися Галлія, Іспанія, Єгипет, майже всі провінції в Азії та на нижньому Дунаї.

На певний час призупинити розвал Римської імперії вдалося імператору Діо-клетіану (284—305). Діоклетіан повністю усунув сенат від управління державою. Важливі питання тепер вирішувались у вузькому колі придворних і воєначальників. Влада його нагадувала владу східних правителів. Така форма правління дістала назву домінат (з латинської "домінує" — пан).

Діоклетіан поділив імперію на чотири частини, призначивши трьох співправителів — тетрархів. Армія була поділена на дві частини. Одна знаходилася у центрі і застосувалась для придушення внутрішніх заворушень. Друга розташовувалась на кордонах і мала захищати імперію від зовнішніх ворогів. Імператор зміг придушити всі повстання, вигнати варварів, збудував на кордонах оборонні споруди.

Укріпивши на деякий час імперію, 305 р. Діоклетіан зрікся престолу.

Римська імперія у IVст.

306 р. одним із тетрархів став грек за походженням Костянтин. 324 р., перемігши у міжусобній боротьбі своїх суперників, він зосередив у своїх руках усю владу в імперії, покінчивши з тетрархією.

313 р. Костянтин дозволив християнам відкрито відправляти свій культ, а сам прийняв християнство, оскільки його вчення вказувало, що будь-яка влада від Бога. Костянтин сам втручався у церковні справи, усував неугодних йому єпископів. Одночасно він дарував церкві землі, гроші і коштовності. Отже, церква стала опорою державної влади.

За Костянтина вже не було сенату. Державних службовців він призначав сам з вірних йому людей. Костянтин заснував нову столицю імперії. У 330 р. нею стала колишня грецька колонія Візантій на березі Босфору, яка була перейменована у Константинополь.

У другій половині IV ст. посилився натиск варварів на кордони імперії, по-и'язаний з початком "великого переселення народів". Воно було спричинено тим, іцо на Європу сунули войовничі кочовики-гуни, народ азіатського походження. Від гунів дуже страждали германські племена готів, які тоді жили між Дунаєм та Доном. Щоб врятуватися від гунів, готи дістали дозвіл у римського імператора переселитись на Балканський півострів. Але римські чиновники на місцях грабували і принижували готів. Доведені до повного відчаю, готи повстали проти Риму. 378 р., при спробі придушити повстання, римське військо, очолюване імператором Вацентом, було розбите. Сам Валент загинув у цій битві, яка відбулася під Адріано- |Е полем. Новий імператор, Феодосій І, припинив воєнні дії. Готам були надані землі п на північному заході Балканського півострова. Поселення варварів у центрі імпе рії було дуже небезпечним.

Ніякі заходи імператорів не могли зупинити розпаду Римської імперії. 395 р. імперію було поділено на дві частини — Західну і Східну. Східна частина дістала назву Візантія. До її складу входили Греція, Мала Азія, Єгипет, Сирія, Палестина. Столицею. Візантіїї став Костянтинополь. Західна частина включала Італію, Галлію, Іспанію, Північну Африку. Головним її містом стала Равена. Сам Рим вже не відігравав жодної ролі в політичному житті. Він став центром християнської релігії і місцем перебуванням римського єпископа — Папи. Між правителями Заходу і Сходу не було згоди, вони постійно ворогували між собою.

Загибель Західної Римської імперії

Римська імперія була багатонаціональною державою. Наполовину іноземною стала римська армія. Навіть серед полководців було багато варварів. Вони були й серед солдатських імператорів. Наприкінці існування імперії варвари перебували майже на всіх керівних посадах. Вони не були патріотами Риму.

Підкорені народи продовжували вести боротьбу за свою свободу. 407 р. римська армія змушена була залишити провінцію Британію. Пізніше були залишені Галлія та Іспанія. Варвари, що проривалися через кордони імперії, утворювали на її землях самостійні держави. Так германське плем'я вандалів, пройшовши через римські провінції Галлію та Іспанію, переправилося на збудованому флоті в Африку. Там, на місці колишнього Карфагену, 429 р. вони заснували своє королівство.

Готи на чолі з вождем Аларіхом, скориставшись слабкістю імперії, вторгли-ся в Італію і 410 р. захопили Рим, а потім розгромили місто.

Серйозною загрозою для Римської імперії у середині V ст. стали племена гунів на чолі з вождем Аттілою, що рушили зі сходу. Але римляни, об'єднавшись із германськими племенами і створивши боєздатне військо, очолене римським полководцем Аецієм, 451 р. розгромили гунів у битві на Каталунських полях в Галлії. Після цього держава гунів розпалася.

Перемога над гунами не врятувала імперію. 455 р. плем'я вандалів з моря напало на Рим і захопило місто. Вандали зруйнували багато пам'яток мистецтва і чудових архітектурних споруд. (З тих часів жорстоке руйнування пам'яток культури дістало назву "вандалізм".)

В останні роки існування Західної Римської імперії римські імператори перетворились на іграшки в руках варварських вождів. 476 р. один з германських полководців Одоакр скинув останнього римського імператора, 14-річного Ромула Августула. Так припинила існування Західна Римська імперія.

До початку VI ст. германські племена розселилися на всій її території, створивши ' варварські королівства: вандали — в Північній Африці, вестготи (західні готи) — ,ї в Іспанії, остготи (східні готи) — в Італії, франки — в Галлії, англи і сакси — 5 в Британії.

Падіння Західної Римської імперії зазвичай вважають кінцем історії Стародавнього світу.

Loading...

 
 

Цікаве