WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Унікальна прив’язаність та незгасаюча пам’ять... - Курсова робота

Унікальна прив’язаність та незгасаюча пам’ять... - Курсова робота

Життя кожного з поколінь цього великого роду представляє в собі інтерес хоча б тим, що їх доля і історія є маленькою часточкою історії нашого краю.

Син

Найбільш болючі спогади Сергія Степановича пов'язані з війною. Тоді він був уже підлітком. І перед тим, як наші мали форсувати Дніпро, фашисти налагоджували біля села Михайлівка переправу. Вище рвали лід (був лютий), а їх, хлопчаків, змушували витягувати кригу, щоб не порвала понтон. Витягували голими руками, і ті, зранені гострим льодом, синіли від невимовного холоду.

Але найважче, найболючіше згадувати не те. Довелося йому разом із ровесниками пережити трагедію – 5 лютого, за кілька днів до визволення рідного села їх попхали у товарні вагони і повезли у Німеччину. Опинились вони аж у Хемніці, далі у Радеберзі. Працювали на залізобетонному заводі. Обірвані, взуті у колодачах з дерев'яними підошвами, як проходили по бруківці, то їх вицокування роздавалось далекою луною. Чи то час давався взнаки, бо йшлося до капітуляції Німеччини, чи просто живою залишалась доброта й після такого довгого часу тотальної жорстокості, але деякі німкені тихцем кидали їм хліб, підгодовуючи виснажених голодом і працею хлоп'ят з невідомої України...

Дуже багато жаху довелося пережити напередодні самого визволення. Особливо як бомбили американці місто. "Заховаємось у підвалі, перехрестимось, пообнімаємось та й чекаємо... Може, прийде смерть, а може, й обмине...".

Радеберг визволяли американці. Проте ніхто не поспішав переправляти хлопців додому. Різні перевірки, пересортування. Тут у німецькому місті 17 червня 1945 року йому виповнилось 18 років. І звідти його мобілізували на військову службу.

Служив в артилерії до 1951 року. Повернувся додому – а тут руйнація, затоплювати село будуть.

А скільки у неволі ходив снив рідним селом, вулицею, хатою, як мріяв, що колись повернеться сюди!

Назавжди...

Самому довелося розбирати будинок з тесаного каменю, збудований дідом за 1000 золотих. Душа не витримувала. Вирішив податися подалі, аби не ятрити собі серце. І подався. Аби потім чи не щороку повертатися. Роки трохи пригасили біль від утрати. Але щем у душі залишився назавжди. Поки буде жити, кличе і буде кликати до себе те місце, де народився і виріс, де стільки пережив. Кличе батьківський поріг, якого вже немає. Кличе людська пам'ять.

Висновок

У моїй пам'яті часто зринають спогади бабусі про села, які знаходились поруч із нашою Золотою Балкою: Леонтіївка, Анастасіївка, Бажанівка, Гирла Великі і Малі...

Тему моєї роботи підказали ще статистичні дані на території України щорічно зникають 74 села. Була замітка, що Чернігівська обласна рада у 2005 році зняла з обліку 5 населених пунктів області через те, що у них ніхто не проживає. Основним чинником є складна соціально-економічна ситуація, високий рівень безробіття, демографічна криза.

Мене зацікавила стаття в газеті "Вісті" за 14 квітня 2001 року Іллі Миколайовича Довгого з с. Михайлівка, який багато років працює в українському товаристві охорони пам'яток археології козацької доби на території Нововоронцовського району, "Леонтіївка – відлуння козацької вольности", в якій він розповів про заснування села. (Див. Додаток с.40, 41) Особливий науковий інтерес для наукових працівників представляли малюнки геральдичних знаків (Див. Додаток с. 42), відтворені з уламків посуду, знайденого на місці села Леонтіївки. (Див. Додаток с. 43)

Я зустрічався з нашими односельцями, які проживали в с. Леонтіївці: Ляховці Михайло Федорович та Олександр Федорович, Інна Іванівна, Ткаченко Любов Федорівна, а вони в свою чергу розповідали спогади іще старших людей, яких вже немає з нами. Їхні розповіді були про розвиток життя селян, їх боротьбу з фашистами, відбудову села, а також його затоплення.

Вересень 1950 року – Радою Міністрів СРСР прийнято рішення про будівництво Каховської ГЕС. Перш за все передбачалось створення могутньої греблі з електростанцією Каховського водосховища (моря) і Південноукраїнського каналу, його води потрібні були для зрошення земель посушливих таврійських степів. План Каховської ГЕС не давав відповіді на питання: чи доцільно, економічно вигідно розпочинати будівництво, в ході якого буде затоплено тисячі гектарів родючих чорноземів і багатющі дніпровські плавні, будівництво порушить екологічну рівновагу великого регіону, а люди змушені будуть переселитися з насиджених місць.

Жителі з великою радістю, з захопленням розповідали про своє село, яке, як вони вважали, належало до тих рідкісних навіть на Україні сіл, в якому можеш прожити ціле життя й так до кінця не знатимеш усього. Не збагнеш цього дивовижного світу з його травами, вітрами, барвами дня і ночі, дощами, звуками весен та тишею зим.

Тому у кожного з наших співвітчизників чути голос смутку за своїм рідним гніздечком, своїм селом. Але як не сумно, це вже наша історія. Багато людей залишили свої насиджені місця і назавжди покинули свою маленьку Батьківщину, а дехто оселився у сусідніх селах: Золота Балка, Михайлівка, Осокорівка.

Про це йдеться в першому розділі моєї роботи.

Але на території нашого району є села, які зникли з карти, як неперспективні: Фирсівка, Ленінське, Майське, Ганнівка.

Та навіть якщо взяти наше село Золота Балка, скільки стоїть пустих будиночків, які залишили люди у пошуках роботи, кращого життя. В нашому селі у 2005 році народилось лише п'ятеро дітей, а померло дванадцять чоловік. Зменшується кількість учнів у школі з кожним роком. І страшно уявити, що буде з нашим прекрасним селом через якісь 10 – 20 років.

І саме в цьому я вбачаю актуальність своєї роботи. І в майбутньому я планую продовжити роботу над темою затоплених сіл, а ще більше уваги звернути на неперспективні села нашого району.

Люблю тебе, моє диво-село! Люблю, коли пестять тебе промені сонця, мов матуся дитя своє люблю. Люблю тебе завжди... і вірю, що буде щасливою твоя доля!

Література

Білявський Г. О. Основи екологічних знань. "Підручник", - К.: "Либідь", 1995р.,-225с.

Грибовський З. Біля моря Каховського.-Д.:1973р.,-53с.

Газета "Вісті", 22 квітня 1996р.

Газета "Вісті", 28 липня 1999р.

Газета "Вісті", 14 квітня 2001р.

Газета "Ленінський прапор" 15 жовтня 1966р.

Історія міст і сіл Української РСР – Київ, 1972р.

Ляшенко Г. Це було у нашому краї. – "Ленінський шлях", 1987,-№107.

Мятяш М. Дно нинішнього рукотворного моря дійсно колись було золотим. "Вісті" – 2003р.

Охорона природи. Посібник для учнів старших класів загальноосвітніх шкіл за редакцією Бровдія В. М. – К.: "Генез",-1997р.,-с.32-40.

Філіпченко В. Плавні були легенями нашого краю. – "Вісті", - 2003р.

Фізична географія УРСР за редакцією Маринича О. М. – Київ: "Радянська школа". 1989р. – с.80-90.

Херсонщина – Фотоальбом-К.: "Мистецтво", 1978р.-200с.

Спогади жителів села Леонтіївка:

Артименко Олени Йосипівни

Ляховця Олександра Федоровича

Ляховця Михайла Федоровича

Ляховець Федори Денисівни

Мазуренко Соломії Микитівни

Шкуропат Фекли Тимофіївни

Ткаченка Сергія Степановича

Loading...

 
 

Цікаве