WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Радянізація західноукраїнських земель (1939-1944 рр.) - Курсова робота

Радянізація західноукраїнських земель (1939-1944 рр.) - Курсова робота

Окупація України Німеччиною та її союзниками (1941 - 1944 рр.), нацистський „новий порядок".

Суть окупаційного режиму полягала в тому, щоб жорстокістю і терором залякати людей, зламати їх опір і перетворити на покірних рабів. Військово – поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створював нестерпні умови, прирікав на голодну смерть. Загальні риси нацистського „нового порядку" : ліквідація суверенітету або державності завойованих держав (територій); економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах ІІІ рейху; расова дискримінація, геноцид, антисемізм; терор, репресії, масові вбивства невинних людей.

План „Ост" (план окупаційної політики на території СРСР).

Основними заходами плану „Ост" було часткове понімечення місцевого населення; заселення німцями окупованих земель; масова депортація населення, у тому числі українців , до Сибіру; підрив біологічної сили слов'янських народів; економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів; пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури. План „Ост" остаточно не був прийнятий, було затверджено лише його економічну частину – пограбування і експлуатація загарбаних регіонів. Для управління окупованими територіями було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій ІІІ рейху. Очолював управління Розенберг. Воно складалося з чотирьох відділів: політичного, адміністративного, економічного, цивільного. Останньому безпосередньо підпорядковувався рейхскомісаріат „Україна".

Окупаційний режим у різних регіонах України.

Особливості окупаційного режиму.

У дистрикті „Галичина" режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям віддавали перевагу перед поляками. У східних районах, що знаходилися під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору. У Трансністрії режим був більш ліберальним, не було терору, дозволялася торгівля. Влада чітко виконувала наказ Антонечку: „Брати не зайнятих місцевостях усе, що потрібно, все, що можливо, без усяких церемоній". На території України окупаційна влада розгорнула широку нацистську пропаганду: видавалося 120 газет українською мовою, діяло 16 радіостанцій.

Нацистські каральні органи на території України.

Гестапо – державна таємна поліція гітлерівської Німеччини в 1933 – 1945 рр. заснована за ініціативи Г. Геринга. Із 1936 р. керівництво гестапо здійснював Г. Гіммлер, протягом 1939 – 1945 рр. – Г. Мюллер. Із вересня 1939 р. гестапо увійшло до структури Головного управління імперської безпеки (RSHA) як IV управління, яке очолив Р. Гейдріх. Напрями діяльності: боротьба з противниками нацизму; нагляд за політичною діяльністю різних церков, релігійних сект тощо; комплектування картотеки і досьє; ведення справ окупованих територій; організація контра звідки і боротьба зі шпіонажем.

СД (SD) – нацистська служба безпеки, розвідувальне управління СС, утворене в 1934 р. У 1936 р. її очолив Р. Гейдріх. Головне завдання – забезпечення внутрішньої безпеки ІІІ рейху. СД мала право на позасудові переслідування і розправи, арешти, обшуки, конфіскації, таємні операції щодо знищення ворогів рейху тощо. Мала широку агентурну мережу, досьє на на вище керівництво рейху та сусідніх держав.

СС (SS) – охоронні загони. Елітні підрозділи НСДАП. Створені в листопаді 1925 р. як спеціальні групи для охорони фюрера й нацистських зібрань у Мюнхені. Після того як у 1929р. СС очолив Г. Гіммлер, організація поступово перетворилася на одну з найбільш впливових партійно – державних структур ІІІ рейху. У 1934 р. СС стає самостійною організацією, непідконтрольною СА (штурмові загони). СС відповідали за знищення внутрішніх „ворогів нації" і практично контролювали німецьку поліцію.

Рух Опору на території України (1941 – 1944 рр.)

Рух Опору – національно – визвольний рух народів, окупованих Німеччиною та її союзниками в роки Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм – від духовного опору до збройної боротьби. Причини: окупація батьківщини загарбниками, жорстокість окупаційного режиму, цілеспрямована діяльність радянського керівництва щодо організації руху Опору на окупованих територіях, цілеспрямована діяльність ОУН щодо організації руху Опору. Форми опору: а) Пасивні: різноманітна допомога партизанам, відмова співробітничати з окупаційною владою, саботаж заходів, що проводили окупаційна влада, випуск бракованої продукції, зрив поставок продовольства для окупаційної армії, ухиляння від примусових робіт тощо. б)активні: партизанський рух, діяльність підпілля, диверсійна діяльність, пропагандистська діяльність. Джерела формування партизанських загонів: залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів, окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з'єднання з фронтовими частинами, окремі громадяни, які не були призвані до армії, але здатні були носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу, цілеспрямована організація підпілля і збройних формувань ОУН,

самоорганізація населення з метою створення самооборони проти мародерів.

Діяли три течії руху Опору в Україні (1941 – 1944 рр.): Радянська, Націоналістична, Польська.

Список використаної літератури:

1)Енциклопедія з історії України :"Історія України від найдавніших часів до сьогодення".

2)Енциклопедія з історії України: томVII/

Loading...

 
 

Цікаве