WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українська революція (1917-1920 роки) - Курсова робота

Українська революція (1917-1920 роки) - Курсова робота

Чому ж у період, коли розпалися імперії й майже всі нації Східної Європи, вклю-чаючи й такі невеликі, підвладні царям народи, як фінни, естонці, латиші та литовці,завоювали незалежність, а ЗО-мільйонним українцям не вдалося зробити цього? Цепитання тим доречніше, що українці боролися й заплатили за свою незалежністьбільшим числом життів, ніж, напевно, будь-яка інша східноєвропейська нація.

Розглядаючи загальні причини поразки українців, необхідно розрізняти внут-рішні та зовнішні чинники, а також становище східних і західних українців. Із точкизору внутрішніх чинників головна дилема українців (і насамперед східних) поля-гала в тому,— тут ми повторимо цей важливий момент,— що вони були змушені по-чинати створення держави, ще не завершивши формування нації. Відставання й не-розвинутість процесу національного будівництва були наслідком гніту царату й слаб-кої соціальної бази, що на неї спиралося формування нації. З усіх соціальних груп ікласів на Україні найдіяльнішою в національному русі та зусиллях у будівництвідержави виявляла себе інтелігенція. Проте вона складала лише 2—3 % усього на-селення, й тільки невелика її частина підтримувала українську справу. Для багатьохїї представників, однаково тісно пов'язаних із російською та українською культурою,було психологічно важко розірвати зв'язки з Росією. Цим і пояснювалися їхня не-рішучістю у питанні про незалежність і схиляння до автономії чи федералізму. На-решті, навіть під час революції та громадянської війни багато вкраїнських інтелігентівніяк не могли вирішити, яка мета важливіща: соціальні зміни чи національне визво-лення. Тому в Східній Україні на роль вождів революція висунула ідеалістичних,патріотично настроєних, але недосвідчених інтелігентів, змусивши їх діяти, перш ніжті зрозуміли, чого вони прагнуть і як ці прагнення реалізувати.

Очолюючу змагання за незалежність, українська інтелігенція розраховувала надопомогу селянства. Проте цей величезний загін потенційних прибічників не виправ-дав її сподівань. Неосвічений, забитий і політичне незрілий селянин знав, чого вінне хоче, але не міг з упевненістю сказати, за що він бореться. Селянин розумів, щовін трудівник, якого експлуатують. З цим і пов'язані перші успіхи більшовицькоїпропаганди. Проте селянинові важко було осягнути складнішу ідею національноїнезалежності, й лише під кінець громадянської війни багато більш-менш освіченихселян стали схилятися на її бік. Але на той момент найкраща можливість завоюваннянезалежності була втрачена.

Навіть коли селяниц прагнув підтримати справу незалежності, організувати йогодля такої підтримки було надзвичайно складно. На відміну від невеликих компактнихгруп робітників, зосереджених у кількох найбільших містах і тому легкодоступнихдля більшовиків, селяни були розпорошені по тисячах сіл. Переконати їх у необхід-ності співпраці становило собою проблему, розв'язати яку недосвідченій інтелігенціївиявилося не під силу. І якщо підтримка українських націоналістів інтелігенцією таселянством була питанням проблематичним, то відсутність цієї підтримки в містах(це стосується насамперед Галичини) мала вирішальне значення. Не в змозі розра-ховувати на робітників, міську буржуазію, чиновництво, службовців, технічний пер-сонал, українські армії з великими труднощами утримувалися в містах — цих осе-редках комунікацій, транспорту й управління. Таким чином, слабкість соціальноїбази українського руху 1917—1920 рр. стала стратегічним недоліком, що справиввеликий вплив на результати боротьби.

За всією серйозністю внутрішніх недоліків українського національного руху вирі-шальними в його поразці стали зовнішні чинники.-Що стосується західних україн-ців, котрі за силою національного руху не поступалися іншим східноєвропейськимкраїнам, які завоювали незалежність, то їхня поразка пояснювалася переважаючоюсилою поляків. На Східній ж Україні шлях до незалежності перетяла більшовицькаРосія, а не українські більшовики. Наприкінці 1920 р. командувач Червоної армії ЛевТроцький відкрито визнавав: "Радянська влада протрималася на Україні до сих пір(і протрималася нелегко) в основному силою Москви, великоруських комуністів іЧервоної армії".

Своєю перемогою партія Леніна завдячувала не лише блискучому керівництву йпрекрасній організації, а також наявності в її розпорядженні величезних фінансових,адміністративних, промислових і людських ресурсів Росії. Більшовики могли розра-ховувати на підтримку росіян і русифікованих робітників у містах України, що да-вало їм змогу у вирішальний момент мобілізувати прибічників. Східні українці малиіншого запеклого ворога — білих. Щоб перемогти таких ворогів, потребувалосябільше сил, ніж. могли зібрати національні рухи, що народжувалися.

Воюючи з набагато могутнішими ворогами, східні й західні українці не спромог-лися добитися визнання й допомоги переможної Антанти. До причин, через якіАнтанта (а вона з готовністю надавала збройну й дипломатичну допомогу антибіль-шовицькій Білій армії та численним новоствореним у Східній Європі національнимдержавам) відвернулася від українців, належали: незнання реального становища наУкраїні; енергійна й ефективна антиукраїнська пропаганда поляків і білих; зносиниЦентральної Ради й Гетьманщини з німцями та ліві ("більшовицькі") тенденції Ди-ректорії. Нарешті, встановленню національного Уряду великою мірою заважавхаос, Що панував на Україні в 1917—1921 рр.

9. Висновок

Поряд із втратами революція й громадянська війна принесли українцям іздобутки. Національна свідомість, раніше притаманна обмеженій частині інтелігенції,поширилася на всі верстви українського суспільства. З одного боку, селянин, що про-демонстрував здатність валити уряди й боротися за свої інтереси, здобув упевненістьу власних силах і почуття самоцінності. А за цим прийшло прагнення того, щоб до його мови та культури^вигівлялося більше поваги й визнання. З іншого боку, появаукраїнських урядів привчала селян вважати себе українцями. Тому за якихосьчотири роки процес національного будівництва зробив величезний крок уперед.У цьому розумінні події 1917—1921 рр. були революцією не лише соціально-еконо-мічною, а й національною.

Якщо змагання за національне самовизначення зумовили специфічні риси укра-їнської революції, то соціально-економічні перетворення пов'язали її зі всеросій-ською революцією. На Україні, як і скрізь у колишній царській Росії, зник старийлад, і селяни розподілили між собою значну частину конфіскованих земель. Тому,хоч мрії про незалежність лишилися нездійсненими, багато українців мали підставивважати, що революція не покинула їх з порожніми руками. Все залежало від того,чи дозволить радянський уряд українцям консолідуватися й скористатися здобут-ками революції.

10. Список використаної літератури

1. Історія України: Посібник / Г. Д. Темко, Л. С. Тупчієнко, Н. В. Бем, В. Д. Боєчко. — К.: Академія, 2001.

2. Історія України: Навч. посібник / В. Д. Мирончук, Г. С. Ігошкін. — К.:МАУП, 2001

3. История Украинь": Курс лекций / Н. Олейник, В. Духопельников, М. Бердута, С. Наумов. — Харьков: Консум, 2002

4. История Украиньї: Учебн. пособие для студ. неистор. спец. / Р. Лях, В. Изюмов, Ю. Красноносов й др. — Донецк: Центр подгот. абитур., 1999.

5. Історія України / В. К. Баран, Я. Й. Грицак, Я. Д. Ісаєвич та ін. — 2-е вид.. зі змінами. — Львів: Світ, 1998.

6. Коваль М. В. Історія України. / М. В. Коваль, С. 3. Кульчицькик Ю. О. Курносов. — К.: Радуга, 1992

7. Кормич Л. І. Історія України від найдавніших часів і доXXI ст. Навчальний посібник. 2-е вид., доп. і перероб. / Л. І. Корм"ич, В. В. Багацький. — Харків: Одіссей, 2000. — 2001.

8. Крип'якевич І. П. Історія України / Упорядж. тексту, приміт, комент. Б. 3. Якимович. Передмова Я. Р. Дашкевича; художн. Л. А. Лобода — 2-е вид., перер. і доп. —Львів: Світ, 1992.

Loading...

 
 

Цікаве