WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українська революція (1917-1920 роки) - Курсова робота

Українська революція (1917-1920 роки) - Курсова робота

Антигетьманський курс узяла інша впливова організація — Всеукраїнський зем-ський союз на чолі з С. Петлюрою. Спочатку ці групи вели переговори зі Скоропад-ським про шляхи проведення більш ліберальної й національне орієнтованої політики,та згодом вони взялися підіймати проти нього повстання.

Українських селян не треба було особливо підбурювати до повстання проти уря-ду, що конфіскував їхній врожай, Повернув землю багатим поміщикам і послав у їх-ні села "каральні експедиції". Незабаром по всій Україні вибухнули стихійні й доситьзначні селянські заколоти. У запеклі бої з німецькими військами кинулися загони озброєних селян (зброя тОді була легкодоступною) на чолі з ватажками з міс-цевих жителів, що часто булианархістськц настроєними і яких на козацький кшталтназивали отаманами або батьками. Ці сутички набирали величезних масштабів:зокрема у Звенигородському й Таращанському повітах Київської губернії селянськевійсько в ЗО—40 тис. чоловік, споряджене двома артилерійськими батареями й200 кулеметами, завдало німцям втрат у 6 тис. чоловік. На початку серпня більшо-вики України зробили спробу підняти повстання, та за два дні зазнали поразки че-рез відсутність підтримки народу.

На початку осені стало очевидним, що Центральні держави от-от програють війну.І тут гетьман був змушений піти на поступки. Але наприкінці жовтня нова спроба за-лучити до кабінету видатних українських діячів провалилася. Кидаючись із боку вбік у відчайдушних пошуках підтримки, Скоропадський пішов на останній ризик:'14 листопада 1918 р. він призначив новий кабінет, що майже повністю складався зросійських монархістів, і проголосив Акт федерації, за яким зобов'язався об'єднатиУкраїну з майбутньою небільшовицькою російською державою. Цей суперечливийкрок було зроблено з метою завоювати підтримку настроєних проти більшовиків ро-сіян та переможної Антанти. Того ж дня українська опозиція утворила альтернативний уряд — Директорію на чолі з двома давніми суперниками — Винниченкомта Петлюрою — й відкрито проголосила виступ проти гетьмана.

Повстання, підняте Директорією, швидко ширилося. Сотні й тисячі селян' підпроводом отаманів стікалися до Білої Церкви на захід від Києва, що слугувала шта-бом антигетьманських сил. Незабаром це сповнене ентузіазму, але слабко дисцип-ліноване нерегулярне військо налічувало 60 тис. чоловік. Ще важливішим стало те,що на бік Директорії перейшли деякі з найдобірніших загонів гетьмана, як, зокрема,січові стрільці під командуванням Євгена Коновальця й начальника його штабу Анд-рія Мельника та Сірожупанна дивізія, збільшивши таким чином кількість її регуляр-ного війська до 40 тис. 21 листопада повсталі оточили Київ, і після тривалих перего-ворів з метою забезпечити вихід німецької залоги 14 грудня німці залишили місто,забравши з собою Скоропадського. Того ж дня сили Директорії тріумфально вві-йщли до Києва й проголосили відновлення Української Народної Республіки.

Гетьманщина проіснувала менше восьми місяців, протягом яких реальна владаперебувала в руках німців, а її власний вплив був обмеженим. Спочатку вона моглаздобути собі певну підтримку завдяки обіцянкам відновити правопорядок, якогопрагнула велика частина населення. Проте вона не спромоглася належним чиномпідійти до розв'язання двох основних питань, що їх поставила революція на Украї-ні,— питань соціально-економічної реформи та національної незалежності. Спробавідновити стабільність шляхом повернення дореволюційного соціально-економіч-ного устрою, насамперед на селі, була найсерйознішою помилкою Скоропадського.В національному питанні його уряд займав двоїсту позицію: маючи на своємурахунку великі досягнення, як, зокрема, українізація освіти й культури, він, однак,змушував українських націоналістів дивитися на нього як на уряд "український заформою, але московський за змістом".

Проте, як зауважує ідеолог сучасного українського консерватизму Вячеслав Ли-пинський, Гетьманщина мала ширше значення. Воно полягало в ознайомленні й на-віть залученні на підтримку ідеї української державності деяких представників знач-но русифікованої соціально-економічної верхівки України. А це в свою чергу сприя-ло розширенню соціальної бази цієї ідеї поза вузький прошарок української інтелі-генції на чисельніший, надійніший і продуктивніший клас "хліборобів", тобто за-можних селян і володарів маєтків. Відтак, якби Скоропадський утримався, то, надумку Липинського, він привернув би на бік української державності найпродуктив-ніше населення країни, не залишаючи її в залежності від "ідеологічної секти", як вінназивав національне свідому українську інтелігенцію.

3. Анархія

У 1919 р. Україну поглинув цілковитий хаос. У новітній історії Європи жодна краї-на не пережила такої всеохоплюючої анархії, такої запеклої громадянської бороть-би, такого остаточного розвалу влади, яких у цей час зазнала Україна. Шість різнихармій діяли на її території: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська та анар-хістська. Менш ніж за рік Київ п'ять разі" переходив із рук у руки. Численні фронтирозділяли одне від одного міста й цілі регіони. Майже повністю порушився зв'язок іззовнішнім світом. Знелюдніли голодні міста, а їхні мешканці в пошуках їжі подава-лися на село. Села буквально забарикадовувалися від непрошених гостей. Тим часомрізні уряди, яким удавалося заволодіти Києвом, скеровували свою увагу та енер-гію переважно на те, щоб відбити атаки ворогів. Україна стала краєм, яким було лег-ко заволодіти, але неможливо управляти.

Селянин, котрий спостерігав зі свого економічно самостійного села, як падаєодна влада за іншою, подумки проклинав усіх міських мешканців зі всіма їхніми урядами. Його насамперед турбувало те, як утриматися на землі й по можливості при-дбати її собі ще. Селянин був готовий підтримати будь-який уряд, що міг задоволь-нити ці прагнення. Але як тільки цей уряд виявлявся неспроможним виконати йогосподівання, се пянин повставав проти нього й переходив на бік суперника. Селянинусвідомлював, що не бажає повернення старого ладу, але водночас не знав, що по-ставити натоімість. Це робило його важкопередбачуваним елементом протягом усієїгромадянської війни.

Настрої селянства були надто важливими, оскільки вперше за довгі століття унього з'явилися бажання і здатність боротися. В період Гетьманщини по всій Україні виникли сотні отаманів з їхніми партизанськими бандами, пройнятими неокозаць-ким анархізмом. Одні схилялися на бік націоналістів, інші підтримували більшовиків,ще інші не раз перекидалися з боку на бік, і всіх найбільше турбувало те, як оборо-нити інтереси своїх сіл та околиць. Якщо ж з'являлася нагода пограбувати "класо-вого ворога" чи дати волю бажанню звести рахунки з євреями, то тим краще. Подібнодо китайських полководців отамани глузували зі всякої влади й чинили так, неначесамі собі були законом.

Два наймогутніших партизанських ватажки базувалися в південних степах, дежили найзаможніші, найбільш упевнені в собі селяни. Один із них — отаман іМатвій Григор'єв, колишній царський офіцер—очолював сили в 12 тис. чоловікна Херсонщині й підтримував тісні зв'язки з українськими лівими радикалами. Ін-ший—легендарний Нестор Махно, русифікований український селянин і затятийанархіст. У середині 1919 р. його сили, що базувалися в Гуляйполі, налічували від35 до 50 тис. і часто ставали вирішальним чинником у боротьбі за Південь України.Отже, регулярні війська змагалися за контроль над містами й залізничними комуні-д каціями, в селі панували партизани, а єдиною визнаною по всій Україні владою була' влада зброї.

4. Директорія

Вигнавши Скоропадського, Директорія стала перетворюватися з переможногоповстанського комітету на уряд нововідродженої Української Народної Республіки.Деякий час зберігаючи за собою найвищі виконавчі функції, вона призначила кабі-нет міністрів на чолі з Володимиром Чехівським. Склад кабінету з усією очевид-ністю свідчив про те, що провідну роль у новому уряді гратимуть не "старші політики"на зразок Грущевського, а молоді.

26 грудня 1918 р. Директорія видала Декларацію, в якій оголошувалося про те,що вона намагатиметься встановити баланс між революційними реформами й поряд-ком. Однак перевага при цьому надавалася явно першим. Одним із основних поло-жень Декларації була обіцянка експропріювати державні, церковні та великі при-ватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Уряд брав на себе зобов'я-зання бути представником інтересів робітників, селян і "трудової інтелігенції", атакож оголошував про намір позбавити виборчих прав земельну й промислову бур-жуазію. З цією метою він скликав з'їзд робітників, що мав функціонувати як пред-ставницький і законодавчий орган держави.

Loading...

 
 

Цікаве