WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія Стародавнього Світу - Реферат

Історія Стародавнього Світу - Реферат

шумерських міст володіла величезними землями, займалася лихварством і торгівлею. Найбагатші і знатні люди складали раду старійшин, яка разом з народом вибирала верховного жреця, енсі. Знать володіла прибутковими храмовими посадами і фактично керувала общиною: народні збори лише відповідали криками "хеам" ("так буде") або "наам" ("так не буде") на поставлені йому питання. Гроші правили всім; за гроші можна було відкупитися від вбивства і купити раба: в роки голоду бідняки продавали в багаті будинки своїх дітей.
На народні збори допускалися лише ті, хто володів власністю - в основному це були селяни, які мали землю на околицях міста. Однак позді ділянок між синами призводив до подрібнення наділів і розорення селян - так було в усіх країнах Азії. Золоте Століття підійшло до кінця, і звідусіль приходили свідоцтва перемін.
Чисельність населення настільки зросла, що община уперлася в стінки своєї екологічної ніші, демографічний тиск все зростав, і почалося ущільнення. Ущільнення означало повернення голоду і воєн.
Настав час Загальної Боротьби за шматок хліба; ремісники щосили боролися з конкурентами, селяни відчайдушно боролися на своїх крихітних наділах за урожай. Зрештою, багато хто з них ставав жертвами лихварів; бідняки, які розорилися йшли в місто, наймалися поденними робітниками, просили милостиню на площах. Тим, кому не подавали милостиню, залишалися вмирати або грабувати; вони збиралися у зграї і творили розбій на дорогах. Разом з цим мінявся вигляд міст: все вищими ставали огорожі, стіни все глухішими, житла перетворювалися на фортеці, а міста оточувалися ровами і валами. Люди стали носити зброю і перестали - як раніше - подавати руку першому зустрічному. Озлоблення і ненависть наповнили світ людей - настав час гріхопадіння.
ЧАС ГРІХОПАДІННЯ
"Колись, у часи наших предків, як свідчать писання древніх, люди любили один одного чистою і вірною любов'ю, а не сластолюбивою і корисливою, і тому в світі панувало добро... Земля не була тоді обробленою, а залишалася прикрашеною дарами Бога і плодоносила сама по собі, забезпечуючи всіх прожитком... Усі були рівні і нічого не мали у власності... Люди жили спільно, не знаючи ні примусу, ні ланцюгів, мирно і чесно...
Але з'явилася Брехня, а з нею Гріх і Нещастя, які не знають міри; Гординя, що зневажає міру, з'явилася зі своєю свитою - Пожадливістю, Заздрістю, Сластолюбством та іншими вадами. Вони випустили з пекла Бідність, про яку досі ніхто не знав... Незабаром ці лиходії завоювали всю землю, посіявши розбрати й війни... І як тільки рід людський опинився у владі цієї банди, він змінився; люди стали творити зло, поширюючи брехню і обман, вони прив'язалися до власності і розділили навіть землю, а потім стали битися за неї і захоплювати, хто скільки може; найбільш сильним дісталися і самі великі частки..."
Так передає легенду про гріхопадіння середньовічний "Роман про троянду". Ущільнення наростало, і на зміну Золотому Століттю йшло Століття Залізне:
Час і боротьба формували вдачу Залізного Століття. В усіх частинах світу мудреці і філософи спостерігали і записували сумні наслідки гріхопадіння. "Природа людей така: при вимірюванні кожний норовить захопити собі важчу частину, при обмірі кожний прагне захопити більшу частину", - так говорив знаменитий китайський філософ Шан Ян. "Вони переповнені усілякою неправдою, розпустою, лукавством, користолюбством, злобою, - вторив йому на іншому кінці світу апостол Павло. - Вони переповнені заздрістю, вбивством, обманом, злим норовом..."
Ущільнення і голод перетворили затишний світ буржуазного суспільства, на зміну тихому накопиченню прийшла люта боротьба за існування, і брат щодня говорив брату: "Це - моє". Голод завжди робив людей жорстоким: засновані на комуністичній рівності і братстві роди мисливців зі списами напереваги заганяли один одну до обриву. У Кам'яному Столітті люди об'єднувалися для боротьби - у Залізному вони билися за життя поодинці, і ті, хто потерпів поразку вмирали від голоду поруч з палацами переможців. Існував звичай "оживлення" вмираючих: "Дочку мою відведи й оживи, - говорила мати лихварю, - і так буде вона твоєю рабинею; мені ж дай срібла, щоб я могла поїсти". В багатих будинках було безліч рабів і наложниць, і в той час як вмираючі лежали на дорогах, через глухі стіни лунали звуки музики: там бенкетували і веселилися. Оголені дівчата танцювали серед наїдків і фонтанів, що били вином: "Ти ж, Гільгамеш, наповнюй свій шлунок, веселися день і ніч, щодня влаштовуй свята, танцюй і тріумфуй..."
ПРИШЕСТЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ
У середині III тисячоліття ненависть, що наповнювала міста, нарешті, прорвалася зовні. Почалися війни між шумерськими общинами, війни не на життя, а на смерть. Як не схожі були ці перші війни землеробів на колишні сутички мисливських родів. Міста оточувалися кількома рядами стін із зубчатими вежами і глибокими ровами. Щорічно після збору урожаю ополчення сусідніх міст зустрічалися в кривавих битвах. На поле бою виходили тисячі воїнів; вони шикувалися щільними рядами, виставляючи через щити списи з мідними наконечниками. Мідь, що була раніше рідкістю і прикрасою, стала металом війни і зброєю перемоги. Багаті і знатні одягали мідні шоломи і стискали в руках мідні сокири; вожді-жреці йшли в бій на незграбних колісницях, запряжених ослами. Перед фалангою "мідних воїнів" розсипом бігли голі бідняки - у них були тільки пращі, якими вони метали у ворогів обпалені на вогні глиняні шарики.
Град каменів барабанив по щитах і шоломах; потім починалася жорстока січ, під бойовими сокирами розсипалися щити і тріщали кістки. Полонених не брали; переможені бігли під захист стін свого міста, і починалася облога, яка рідко призводила до успіху: у шумерів ще не було облогової техніки. Простоявши кілька місяців під стінами міста, переможці йшли, щоб після збору урожаю почати все спочатку. Коли місто, нарешті, вдавалося взяти штурмом, починалася кривава розправа: чоловіки, діти, старики, старі падали під бойовими сокирами; вулиці і площі були завалені трупами. Жінок гвалтували і в'язали ременями; їх чекала доля рабинь і наложниць: їм ставало улещувати своїх нових господарів, танцювати і співати для них пісні.
Така було життя в Шумеріу середині III тисячоліття до нашої ери. Ущільнення виплеснулося в світ загальною війною, насильством і смертю. Загальна війна, нарешті, відкрила очі людям, і вони усвідомили, що не можна битися за життя поодинці, треба залишити розбрати і згуртуватися пліч-о-пліч, треба бути милосердними до ближнього свого, треба підтримати ближнього, щоб він підтримав тебе. Серед людей з'явилися пророки, які закликали до милосердя і любові; вони показували на небо і стверджували, що їхніми вустами говорить бог. Ймовірно, першим таким пророком, попередником Христа і Мухаммеда, був Енметена з міста Лагаша. Близько 2350 року до нашої ери Енметена проголосив з вершини зіккурату свого храму про початок Великої Справедливості.
Пізніше, коли відшуміли битви і революції, Справедливість стала великим звичаєм Сходу, що увійшов в його плоть і кров. У день Справедливості над царським палацом підіймали золотий факел, і, углядівши його, жителі міст і сіл підіймали факели у себе, передаючи
Loading...

 
 

Цікаве