WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія Стародавнього Світу - Реферат

Історія Стародавнього Світу - Реферат


ПОШУКОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
І. Доба мисливців
МІЛЬЙОН РОКІВ ДО НАШОЇ ЕРИ
Австралопiтек.
Африканське сонце сяяло над саванною, над зеленої околицею джунглів і піщаними відрогами Олдурвайської ущелини. Подекуди виднілися череди антилоп і жирафів; поволі бродили гігантські носороги, які не боялися навіть хазяїв савани - саблезубих тигрів і печерних левів.
Саме в саванах і джунглях Східної Африки, мешкали предки людей, мавпи-австралопітеки, які вміли однаково спритно лазити по деревах і пересуватися на двох ногах по землі.
Вони були низькорослі, коренасті, оброслі шерстю, з темною шкірою і потужними щелепами. Вони володіли страшною для інших звірів зброєю - дубиною; удар затиснутої у довгій руці дубини був подібним удару левової лапи. Вже потім з'явилися спис і вогонь, що подарували їм панування над саваною.
Розмахуючи списами і факелами, зграя заганяла ошаленілих від жаху антилоп до урвища - туди, де, під кручею стояли найдосвідченіші мисливці, які добивали скалічених тварин. Потім на місці побоїща розводили вогнище, смажили на вогні цілі туші і рвали руками гаряче м'ясо. Наситившись, ховалися у печері і дрімали до наступного дня, наступного мисливства.
Неандерталець.
Так тривало з року в рік, зі століття в століття. Мінявся клімат, з півночі наступали льодовики, мінялася навколишня природа, мінялися й самі мавпи; їхні руки стали коротшими, щелепи зменшилися, а голова збільшилася у розмірах.
Австралопітеків змінили пітекантропи, а пітекантропів - неандертальці, але ані ті, ані інші не були схожими на людей.
Вони були кремезними і дуже сильними, зі скошеними щелепами і величезним валиком, що нависав над очами. Вони залишалися мавпами - хоча ці мавпи і навчилися одягатися у шкури.
СОРОК ТИСЯЧ РОКІВ ДО НАШОЇ ЕРИ
Так само сіяло над саваною сонце, зеленіли дерева і поблискували вершини гір на горизонті. Так само рухався рівниною ланцюг загонщиків; але у цьому ланцюзі тепер йшли не мавпи, а люди. У них були ті ж кам'яні сокири і списи, але вони зовсім не походили на мавп, вони були високими, стрункими та вміли говорити. Певно трапилося якесь диво, незрозуміла випадкова мутація, що призвела до появи черева мавпи з'явилася перша людина.
Якийсь час люди і неандертальці мешкали поруч і, можливо, навіть грілися біля одного вогнища. Але потім нестаток їжі породив між людьми і неандертальцями війну не на життя, а на смерть. Роди людей, що швидко розмножувалися розселялися зі своєї прабатьківщини на нові землі і всюди зіштовхувались з неандертальцями - хазяями цих місць.
Перемагаючи останніх, або проганяючи їх у ліси і гори, нові генерації йшли далі на південь, захід, схід, вони потребували нових і нових земель. Через десять тисяч років з неандертальцями було покінчено; людина завоювала свою планету. Лише деякі східні народи, австралійці і айни, зберегли невелику домішку неандертальської крові - результат змішування переможених і переможців.
Скелет мамонта.
Настала епоха панування людини; савани, степи і тундри були поділені між мисливськими родами. Просуваючись далі на північ, люди перейшли покриті льодами протоки і опинилися в Америці; вони заселили величезний новий материк, на який не ступала нога їхніх предків-мавп. Навіть найсильніші тварини - мамонти та носороги - були не в змозі чинити опір новим властителям світу: їх заганяли до урвища так само, як антилоп. Незграбні мамонти були винищені до останнього; разом з ними загинули мастодонти, американські коні, верблюди, лінивці, мускусні бики, пекарі й десятки інших видів тварин.
Люди убивали тварин, щоб насититися, щоб вижити. У пошуках їжі вони - так само, як їхні предки-мавпи, - збирали їстивні рослини і викопували бульби палкою-копалкою. Потім вони навчилися ловити рибу, випалювати човни-довбанки і використовувати сітки.
П'ятнадцять тисяч років тому вони винайшли лук, що дозволяв полювати на птахів і дрібних звірів. Ці відкриття давали тимчасове полегшення, голод відступав, але після цього населення збільшувалося - і голод повертався.
В кінці кінців, знищивши десятки видів тварин, люди повернулися проти самих себе: мисливські групи стали заганяти одна одну до урвища точно так, як це колись робили мавпи. Поруч з акуратно розколотими і висмоктаними кістками мамонта археологам стали влучати настільки ж ретельно висмоктані кістки людей. Людина була частиною природи - і природа диктувала йому свої жорстокі закони.
РІД
Проте у ході боротьби з тваринами і собі подібними древня людина зрозуміла, що самому набагато важче здобути їжу аніж гуртом. Так поступово приходило розуміння необхідності жити разом, як жиди разом стада антилоп, жирафів, левів...
Рівність і братерство, ще не зовсім забуті нами лозунги, були першими звичаями мисливців всіх часів. Мисливець не міг жити один: джерелом життя людей Кам'яного Століття була колективне загінне мисливство. Одинак був приречений на смерть і, борючись за життя, люди згуртовувалися тісніше і тісніше.
Рід - так називалося та велика юрба. Усі чоловіки роду вважалися братами, і це братерство не залежало від обставин народження. Брати разом полювали, їли і спали. Їхня єдність доходила до самозречення: скіфські брати клялись, що у випадку необхідності помруть один за іншого.
Знаряддя працi
первiсної людини.
Єдність не залишала місця для себелюбства і лукавства; прямота, чесність, відкритість були необхідними якостями мисливця. "Бог створив цих простих людей без пороків і хитрості", - писав іспанський єпископ Лас Касас про американських індіанців.
Хитрість і обман породжували недовіру і незгоду, а найменші розбіжності перед лицем навколишніх небезпек могли призвести до загибелі.
Люди Кам'яного Століття не знали, що таке багатство і влада. Родовичі були рівні між собою і разом вирішували свої справи. Виборним вождям ніде було виявити себе, тому що не було ані міжусобиць, ані смут, не було тих, кого вони повинні були б судити і карати. Найтяжчим покаранням вважалося публічне осміювання винного - і цього було цілком достатньо, щоб він виправився або помер від сорому.
Єдність і згуртованість цінувалися понад усе, ніщо не повинно було роз'єднувати чоловіків роду: ані чвари, ані частка здобичі, ані суперництво через жінок. Шлюб формально існував: кожний чоловік повинен був привести в рід жінку, що вважалася його дружиною - першою дружиною. Але у кожного чоловіка були також друга, третя, четверта дружини - дружини братів і побратимів. Алеути називали дружину брата "аягань" ("моя дружина") або "аягатанах" ("заступниця дружини"). Чоловіки часто обмінювалися дружинами і дітьми - майже половина дітей ескімосів, які жали поблизу затоки Ріпалс, виховувалися у чужих сім'ях. Друзі навіть формально мали загальних дружин, братерство чоловіків завжди виливалося у спільність дружин. Навіть зараз в окремих азіатських країнах ще не забутий старовинний звичай надання жінки гостюю.
Постійний обмін жінками, дітьми, їжеюдоповнювався обміном подарунками: кам'яними ножами, бумерангами, поясами з людського волосся. Рід був єдиний і все надбання його було загальним, це особливо виявлялося під час родових свят. Спільне пригощення,
Loading...

 
 

Цікаве