WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → " Грузія після ""революції троянд""" - Курсова робота

" Грузія після ""революції троянд""" - Курсова робота

Вуличних акцій влітку 2005 р. у Тбілісі стало стільки ж, як два роки тому. Юрист Т.Хідашелі у липні 2005 р. відзначала "ігнорування точки зору інакомислячих", претензію влади на "монополію у проповідуванні істини". До цього часу, зокрема, рідні З.Жванія, який загинув 3 лютого 2005 р., і батько Р.Юсупова, що помер разом з ним, не згодні з висновком про їхню випадкову смерть. Брат покійного прем'єр-міністра Георгій Жванія заявив в ефірі каналу "202", що влада Грузії навмисне сфальшувала звіт американського ФБР щодо причин смерті Зураба та Рауля. Рідні З.Жванія вважають підозрілою поведінку охоронника прем'єра М. Дзадзамія, халатністю - дії начальника охорони К. Харчіладзе [44; 29; 53]. Преса повідомляла про певний тиск на Н. Бурджанадзе у зв'язку з безладом у департаменті прикордонних військ, який очолює її чоловік Б. Біцадзе [12]. Лідери грузинської колонії в Москві вважають, що М. Саакашвілі намагається "клан кланом вибивати". Більше того, за висловом одного з відомих російських аналітиків "В последние 10 лет Грузия производит впечатление демократического государства. Но больше она ничего не производит". Недавній висновок представника Європейського Союзу був невтішний: Грузія вступить до ЄС не раніше ніж через 20 років, і це мінімальний термін [5; 43]. Однак, виступаючи у вересні 2005 р. в Колумбійському університеті, М.Саакашвілі заявив: "Безперечно, ми вступимо до Європейського Союзу раніше, ніж людина побуває на Марсі, а вона опиниться на Марсі досить скоро". Але ж спеціалісти передрікають такий політ десь у 2030 році! Щодо членства в НАТО, тут перспективи значно кращі. Згідно з планом індивідуального співробітництва Грузії з альянсом, прийнятим у жовтні 2004 р. (терміни його виконання і конкретну допомогу НАТО не розголошують), в кінці 2006 р. Тбілісі має надію одержати статус кандидата на вступ в цю організацію.

За 16 місяців перебування при владі "Національного руху" М. Саакашвілі з'явилося розчарування. Згідно з опитуванням, проведеним у квітні 2005 р., його політику назвали вірною 31% респондентів. Це значно менше, ніж у кінці 2003 р., коли цей показник досягав 97%. Зокрема тбілісці вкрай незадоволені тим, що після руйнівного землетрусу квітня 2002 р. будинки не ремонтуються, а лише фарбуються; сакребуло захопилося будівництвом бізнес-центрів, а не житлових будинків. Адже бюджет столиці на 2005 р. виріс на 20 млн ларі [29; 13].

Опозиційними до влади є "нові праві", "консерватори", партія "Справедливості", а в парламенті - Республіканська партія. М.Аргвадзе-Гамсахурдіа (вдова покійного президента) з липня 2005 р. організувала постійну акцію протесту біля будівлі "Відкритого товариства Грузії". Дебати опозиціонерів у парламенті, як правило, закінчуються бійкою. На наступні президентські вибори 2008 р. від опозиційного "уряду майбутнього" вже фігурує кандидатом 38-річний випускник Колумбійського університету Г.Маісашвілі - один з авторів теорії соціальної солідарності. Під час виборчої кампанії в США він працював економічним радником Д.Керрі. У своїх виступах Г. Маісашвілі особливо натискає на проблему безробіття, яку уряд, на його думку, не здатний вирішувати, а також на некомпетентність міністрів. В одній з промов він заявив: "Грузія часів Саакашвілі - це потьомкінські села та бутафорська політика". Підкреслено патетично, нереально лунав його заклик зробити самого президента безробітним [51; 14]. Лунає критика на адресу М.Саакашвілі і з боку Заходу. Аналітик Ніксонівського центру в США З.Берон зауважувала, що президент Грузії надто нетерплячий у справах міжнародної політики, проявляє надмірну емоційність. Внутрішні реформи, - підкреслює П. Лавель, - проходять дуже повільно, позитивні результати від них дістаються лише тбіліському електорату. Член Британської Гельсінської групи з прав людини М.Алмонд засуджує надмірне уславлення М.Саакашвілі, яке нагадує шеварднадзівські традиції [25]. Різноманітні чутки серед населення та світової громадськості викликав інцидент президента Грузії з журналісткою Інгою Григорія [8]. Надто низький рівень має сучасна Грузія за свободою економічного розвитку - 100 місце, у той час як Вірменія - друге, а Естонія - четверте [40].

Важка спадщина, особливо через відчайдушну бідність (не менше 52% у 2004 р.), яка не сприймає ринкових принципів і представників нової буржуазії, що дивляться на Захід, посилює соціальну напругу. В органах масової інформації зникла критика дій уряду. Проведені через слухняний президенту парламент поправки до Конституції залишили суди і законодавчий орган без будь-яких незалежних прав. На думку проф. Ч. Фейрбенкса, "суперпрезидентська Конституція Шеварднадзе перетворилася на гіперпрезидентську Конституцію Саакашвілі" [80, Р.117-118].

Грузинська православна церква залишається державною з 14 жовтня 2002 р., втративши зв'язок з іншими православними церквами. Її стосунки з державними структурами не відповідають вимогам сучасного європейського права. Напруженими є стосунки з католицькою меншиною, недарма у вересні 2003 р. мала місце відмова грузинської православної церкви від конкордату з Римом [78, S.15; 81, S.18].

Серед більшості населення відсутня повага до законів, хоча Цивільний кодекс Грузії - приклад для інших пострадянських держав. У судовій системі, зміненій ще в лютому 2004 р. за американськими зразками, посилилася роль присяжних повірених, існує система захисту свідків. Однак свавілля держави посилилося, а демократичні свободи погіршилися реально. До цього часу грузинське населення віддає перевагу регіональній, а не загальнонаціональній ідентичності: свани, кахетинці, самгрели, імеретинці. Сім'я, клан залишаються більш важливими, ніж нація. Саме тому влітку 2005 р. за ініціативою М. Саакашвілі були створені табори для грузинської молоді для виховання там національної самосвідомості [90; 88].

Таким чином, Грузія не може розраховувати на швидкий прорив до сповідування європейських цінностей як у духовній, так і матеріальній сфері. Необхідно нормалізувати стосунки з сусідами, вирішити без кровопролиття проблему Абхазії та Південної Осетії. Не менш важливим питанням є стосунки з Росією, яка все ще побоюється, що після ліквідації нею баз № 12 і № 62 туди увійдуть війська НАТО...

Література:

1. Абдурахимов С. Джордж Сорос в Центральной Азии // Центральная Азия и Кавказ (Лулео, Швеция). - 2004. - № 4. - С. 27-34.

2. Аджария: второй весенний призыв // Ноев ковчег (Ереван). - 2004. - № 5. - С. 9.

3. Апрасидзе Д. Бюрократическо-патримониальное государство в Грузии: новые шансы после "революции роз" // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 48-55.

4. Баазов З. Грузия: власть и неправительственные организации накануне парламентских выборов // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 4. - С. 56-62.

5. Бабулян С. "Я человек обучаемый..." // Северный Кавказ (Нальчик). - 2004. - № 7. - С. 3,9.

6. Багапш С. Мы готовы к сотрудничеству со всеми // Кабардино-Балкарская правда (Нальчик). - 2005. - 30 июня.

7. Бритвин Н.В. "Время поставит все на свои места..." // Время перемен, время надежд... - М.: ПолиМедиа, 1999. - С. 55-66.

8. Вардапетян А. Можно ли защититься от темперамента Саакашвили? // Северный Кавказ. - 2005. - № 23. - С. 8.

9. Вешапидзе П. Грузино-абхазский конфликт: что впереди? Взгляд с левого берега Ингури // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 6. - С. 107-111.

10. Гогидзе В. Атака на кланы Шеварднадзе и Абашидзе началась // Северный Кавказ. - 2004. - № 8. - С. 7.

11. Гогидзе В. Торговать или голодать // Северный Кавказ. - 2004. - № 5. - С. 7.

12. Гордели Л. Тбилисское эхо парижского скандала // Северный Кавказ. - 2005. - № 21. - С. 7.

13. Гордели Л. Как выбрать мэра // Северный Кавказ. - 2005. - № 23. - С. 9.

14. Гордели Л. Правительство будущего. О конкурентах президента // Северный Кавказ. - 2005. - № 20. - С. 6.

15. Гордели Л. Грузия: "Веселая карусель" Саакашвили // Северный Кавказ. - 2004. - № 51. - С. 7.

16.Гордиенко А. Выборы со стрельбой // Независимая газета (М.). - 2005. - 13 января. - С. 5.

17. Гоциридзе Р. Грузия: конфликтные регионы и экономика // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 169-177.

18. Григорян М. ISAB или дискредитация революций // Голос Армении (Ереван). - 2005. - 12 июля. - С. 5.

19. Грузия: новые страницы истории // Свободная Грузия (Тбилиси). - 2003. - 25 ноября.

20. Денисенко Л. Грузия, 52-й // 2000 (К.). - 2005. - 30 сентября. - С. А3-А4.

21. Дзугаев К.Г. Республика Южная Осетия: война - продолжение политики? // Непризнанные государства Южного Кавказа и этнополитические процессы на юге России. Южнороссийское обозрение № 29. Сб. научн. статей (под ред. В.В. Черноуса). - Ростов-на-Дону: изд-во Северо-Кавказского центра высшей школы, 2005. - С. 185-195.

22. Дуднік О.Я. Зовнішня політика Республіки Грузія в контексті сучасної геополітичної ситуації // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: міжнародні відносини. Вип. 3. - К., 2004. - С. 42-58.

Loading...

 
 

Цікаве