WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → " Грузія після ""революції троянд""" - Курсова робота

" Грузія після ""революції троянд""" - Курсова робота

Безумовно, Південна Осетія орієнтується на підтримку Росії. Значна частина ключових посад у автономії належить особам з Російської Федерації, систематично надається гуманітарна допомога. Скажімо, у кінці червня 2005 р. мер Москви Ю.М.Лужков відправив південним осетинам 44 вагони з вантажем: 8 автобусів, 4 "швидкі допомоги", 12 автомобілів УАЗ, шкільний інвентар, борошно, ліки, одяг. Тбілісі образило те, що керівництву Грузії про це не було повідомлено. В той же час 63% росіян - за нейтралітет своєї країни у вирішенні статусу Південної Осетії. Символічним доказом рішучості невизнаних суб'єктів став парад у Цхінвалі, на якому були присутніми в кінці вересня 2005 р. представники Абхазії, Нагірного Карабаху, Придністров'я та Північної Осетії. Він пройшов під девізом "Північна й Південна Осетії повинні об'єднатися!" [26; 59; 20, с.А3; 92, р. 383].

Водночас треба зазначити: більше 8 років збройні сили Грузії активно навчають тактиці сучасної війни спеціалісти Німеччини, США, Великобританії, Туреччини, інших країн. З 1 квітня інструктори США почали навчати 3 тис. грузинських військових, причому курс підготовки триватиме 18 місяців. Туреччина взяла на себе турботу щодо тренування бригади піхоти, що дислокуватиметься у Горі й Ахалцихі. В кінці вересня 2005 р. грузинський парламент розробив проект постанови про недоцільність перебування у конфліктних зонах Абхазії та Південної Осетії російських миротворців. Їх звинуватили у контрабанді, захопленні заручників, мілітаризації регіонів, навіть у допомозі терористам. Такий крок виглядає логічним після досягнутої домовленості щодо ліквідації останніх двох військових баз Росії у Грузії до 2008 року. Грузія має найвищий воєнний бюджет серед країн Південного Кавказу. Крім того, більш ніж п'ята частина американської військової допомоги колишнім республікам Радянського Союзу дістається саме Грузії. Весь її флот складається з подарованих Росією, Україною, Болгарією, Грецією, США, Литвою кораблів малого тоннажу. За 2004-2005 рр. Україна, Чехія й Болгарія, Македонія й Угорщина, Узбекистан та США поставили Грузії 237 танків, близько тисячі артилерійських систем, тисячі одиниць стрілецької зброї, боєприпаси тощо. У найближчий період надійде озброєння з Литви, Єгипту, Румунії, Німеччини, Угорщини. Однак боєздатність грузинської армії поки що залишається невисокою, і воювати водночас проти обох автономій вона не в змозі (Абхазія й Південна Осетія мають договір про взаємодопомогу на випадок збройної агресії) [46, с.5-6; 45; 48]. Зазначимо, що міжнародне право нічого не говорить про право на самовизначення територій, які входять до складу федеративної держави або колишньої метрополії. Декларація ООН 1970 р. забороняє будь-яке право на відокремлення регіону зі складу незалежної держави [89, р.7].

Вимагають автономії, більш справедливого адміністративного поділу майже 500 тис. вірмен, які проживають переважно у Самцхе-Джавахеті. Цей регіон відомий як "кавказький Сибір", "картопляний рай". Незалежності від Грузії бажає тільки вірменська радикальна група "Вірк", але вона не користується масовою підтримкою. Водночас грузинські вірмени, вірменська діаспора, націоналісти у Вірменії впевнені, що Тбілісі не поспішає розвивати два райони в Джавахеті та чотири - в Месхеті (Самцхе), ізолює їх від світу, хоча переконливих свідчень такої політики не наводять. 23 серпня 2005 р. було створено Джавахський громадянський форум для захисту інтересів вірменської меншини. В районі Ахалкалакі основною валютою є російські рублі, вірменські драми, а грузинських ларі зовсім небагато. Більшість вірмен не володіє грузинською мовою, зате у вчителів, що викладають її, заробітна плата втричі вища, ніж у інших. З Грузією сам Ахалкалакі зв'язаний двома шляхами, які взимку непрохідні. Якщо раніше в Ахалкалакі проживало більше 20 тис. громадян, то в 2005 році - десь 8 тис. Живуть вони в основному за кошти іммігрантів, що працюють у Росії, промисловість зруйнована. Серед вірменського населення Грузії потенційних емігрантів - у 4-5 разів більше, ніж у вірмен, які проживають у Вірменії, грузинів чи азербайджанців. Ситуація в Самцхе-Джавахеті почала дещо поліпшуватися матеріально лише з кінця 2004 - початку 2005 років [31, с.149-150; 60; 54].

Незважаючи на візит до Ахалкалакі у грудні 2004 р. М.Саакашвілі, його намагання вирішити деякі болючі для вірменської меншини питання, багато проблем все ще турбують населення. Зокрема у місцевих школах заборонено викладання історії Вірменії, вірменські церкви й монастирі нерідко оголошуються грузинськими, знищуються хачкари (камені - хрести з вірменськими підписами). На 140 вірменських населених пунктів працює лише п'ять церков (дві в Тбілісі, одна в Батуму, дві - в Джавахеті), а лише у грузинській столиці живуть понад 100 тис. вірмен. Крім того, на території Грузії налічується 600 церковних споруд, які належать вірменській християнській монофізитській церкві, але більшість з них не функціонує. Півмільйонне вірменське населення Грузії має всього 12 священиків. Фіксуються інциденти: після того як 17 липня 2005 р. у церкві Святого Геворка села Самсар грузинські студенти розбили хачкари, вірмени громили грузинську школу в Ахалкалакі. Щоб дещо зарадити конфліктам, за наказом М.Саакашвілі у вірменських селах почалася масова закупівля продовольства для грузинської армії. Це рішення спрямоване у майбутнє: забезпечити можливість отримання коштів для тих вірмен, які втратять роботу на російській базі в Ахалкалакі. Адже близько 40% працівників та службовців у російському гарнізоні - місцеві жителі [62; 63; 64].

Директор Інституту політичних студій у Москві С. Марков називає події кінця листопада 2003 р. у Тбілісі "дореволюцією", тобто спробою завершити революцію 1991 р. і переорієнтувати країну геополітично. Однак його характеристика "трояндової революції" як виключно політичної, а не соціальної, не зовсім вірна. Адже до початку 2005 р. зростання прибутків бюджету мало місце, і суттєво - у 2,5 рази. Зросла мінімальна пенсія, хоча й не до 60 доларів, як обіцяв президент. До 1 липня 2005 р. були повністю погашені борги по зарплатні й пенсіях у сумі 150 млн доларів. Нагадаємо: до 2004 р. весь бюджет Грузії не перевищував 400 млн доларів, нова ж влада поставила за мету мати його у розмірі не менше ніж 2,5 млрд. Відомо, що поліпшення стану у сфері оплати праці та виплати пенсій було досягнуто методом державного рекету. Колишній керівник залізниць республіки, щоб визволитися з в'язниці, заплатив 8 млн доларів, яких могло вистачити для ремонту п'яти великих станцій. Керівник дорожнього департаменту відбувся 3,6 млн доларів, зате Г.Джохтаберідзе (зять Е. Шеварднадзе) одержав свободу за 26 млн. Щоб знищити епідемію хабарництва, з Міністерства внутрішніх справ звільнили 15 тис. співробітників, було замінено увесь склад автоінспекції, після чого працівникам різко підвищили платню. Щоправда, антикорупційна стратегія має загальний характер, та й розроблена нещодавно. Але якщо за всі роки існування незалежної Грузії від приватизації було отримано 25 млн доларів, то тільки за грудень 2003 - грудень 2004 років державі дісталося понад 200 млн. Лише за три підприємства, що продавалися "в пакеті", російський "Євразхолдинг" заплатив 135 млн доларів. Все ж на початку 2005 р. податкова служба працювала неефективно, зате автоінспекція стала "найулюбленішим органом у народі". Звичайно, економічне становище поки що важке, надто високий рівень безробіття, ледь не мільйон жителів Грузії працюють за кордоном. Лише з Росії вони надсилають рідним більше 1 млрд. доларів щорічно. Почастішали випадки, коли, маючи туристичні візи до Франції, люди там і залишаються. Електроенергія в містах подається за графіком, занедбана житлово-комунальна сфера. Державний борг Грузії досяг на початку 2005 року 2 млрд. доларів [18; 20, с.А4; 50; 35, с.39-41; 58; 66].

Доктор політичних наук А.А.Чачія, який очолює "Народний рух "Самегрело", стверджує, що протягом 2005 р. влада планує закрити 60% дитсадків, багато шкіл з безоплатною системою навчання, залишити у Тбіліському університеті всього шість факультетів замість 23-х. Росія постачає природний газ за ціною 60 доларів за 1 тис. м3, а населення його купує за 150 доларів. Аналогічна ситуація з електроенергією: її собівартість - 2 центи за одну кіловат-годину, а такса жителям - по 7-8 центів. Фінансова підтримка Грузії з боку США стала вкрай важливим чинником, уже в 2004 р. за її рівнем на душу населення республіка поступалася лише Ізраїлю, Єгипту та Чорногорії. До 2010 р. Грузія одержить від Вашингтона ще 300 млн доларів [30; 83, р.122-123]. Але сумнівно, щоб у 2008 р. М.Саакашвілі вдалося реалізувати свою обіцянку - забезпечити населенню європейський рівень життя. Зауважимо, що заради вирішення проблеми з пальним М.Саакашвілі у кінці жовтня 2005 р. назвав суто авторитарного лідера Азербайджану І.Алієва своїм братом.

Політично в Грузії мало що змінилося, за рівнем свободи слова вона скотилася до 2005 р. на 23 пункти вниз. Далеко не всі громадяни схвалюють призначення президентом на важливі посади родичів лідерів "трояндової революції", своїх друзів та знайомих. Не випадково підкомітет по європейському сусідству у Комітеті з іноземних справ сейму Литви влітку 2005 р. вирішив "експортувати" демократію, принципи прав людини не лише до Білорусі, Азербайджану, Вірменії, України, але й до Грузії. Не всіх влаштовує принцип, за яким населення вибирає лише керівників районних адміністрацій. Губернатори провінцій будуть і далі призначатися, і навіть мера Тбілісі вибиратимуть не городяни, а законодавчий орган міста - сакребуло. У законодавстві Грузії надто широка недоторканість парламентарів та народних депутатів, а їхня відповідальність - чисто символічна. Дуже нечітко визначені можливості й межі права на захист парламентарів, тому їх легко використовувати для діяльності, абсолютно не пов'язаної з депутатською роботою. У законі відсутнє поняття "депутатське звернення", в Конституції Грузії немає вимоги щодо обмеження участі у виборах депутатів для осіб, які мають непогашену чи не зняту в установленому порядку судимість [3, с.55; 76; 67, с.4-5, 8].

Loading...

 
 

Цікаве