WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Місце зовнішніх міграцій населення в Донбасі у відновленні і формуванні його трудових ресурсів у 1943 - 1951 роки - Курсова робота

Місце зовнішніх міграцій населення в Донбасі у відновленні і формуванні його трудових ресурсів у 1943 - 1951 роки - Курсова робота

Одночасно відбувалися й внутрішньообласні міграції населення, викликані у першу чергу мобілізаціями на відбудовчі роботи та призовами молоді до ФЗН та ремісничих училищ, про що свідчать і зміни сільського населення у цей час. Так, з 1 листопада 1943 р. до 1 листопада 1944 р., сільське населення зменшилося з 519244 осіб до 505534 осіб, тобто майже на 14 тис. осіб, а вже через місяць воно складало 529 894 особи, тобто зросло на 34884 особи. Це свідчить про повернення мобілізованого раніше сільського населення до місць постійного мешкання, а різниця пояснюється природним приростом, прибуттям спеціалістів і демобілізованих, призовами молоді до шкіл ФЗН та РУ, оргнаборами. Усього чисельність населення Донбасу на грудень 1943 р. досягла 25774007 осіб і продовжувала збільшуватися. Так, у Сталінській області на 1 грудня 1943 р. нараховувалося 1577603 особи, а тільки за сам грудень чисельність населення збільшилася ще на 123303 особи, склавши 1701306 осіб (54,8% від чисельності населення області у 1941 р.), 1144587 з яких - міське населення. Незважаючи на це, працездатного населення було замало. Тому чергова постанова обкому від 5 січня 1944 р., присвячена виконанню робіт з відбудови Зуївської електростанції, ставила питання перед ДКО про виділення 1 тис. - 1,2 тис. осіб з числа нестройових частин, або трудармійців. Підсумок мобілізації на підприємства вугільної промисловості було підбито Сталінським обкомом наприкінці січня 1944 р. За ним було мобілізовано зі Сталінської області - 36946, Сумської - 647, Миколаївської - 1820, Запорізької - 1530, комсомольців Полтавської області - 133, Сумської - 343, Чернігівської - 74, робітників зі сходу - 246 осіб [14] і т.д.

Проте темпи залюднення Донбасу не могли задовольнити потреб підприємств у робітниках. Тому, згідно з постановою ДКО від 28 лютого 1944 р. для відбудови підприємств верстатобудування по лінії НКО у другій половині 1944 р. підлягали мобілізації 2тис. військовозобов'язаних, звільнених від строкової служби, а у першій - ще 3 тис. осіб, а 31 травня 1944 р. було прийнято постанову ЦК КП(б)У "Про шефство областей України за вугільними трестами Донбасу". Відповідно до цієї постанови за Ворошиловградським і Сталінським обкомами партії закріпили відповідні області, а райони України - за окремими комбінатами, трестами, шахтами. Продовжувалися й молодіжні призови через обкоми та райкоми відповідних областей за рознарядками ЦК ВЛКСМ та ЦК ЛКСМУ. На 1 травня 1944 р. на підприємствах вже працювало 43500 молодих людей. Але більшість з них не мали ніякого фаху. Тому 2 жовтня 1944 р. указом Президії Верховної Ради СРСР "Про державні трудові резерви СРСР" для підготовки фахівців призову до РУ і залізничних училищ підлягали юнаки 14-15 років, і 16-17-ті років - до шкіл ФЗН. Згодом накази відповідних наркомів мобілізації до ФЗН/РУ було поширено й на дівчат.

Поступово зростала й чисельність населення регіону, склавши на 1 січня 1944 р. у Ворошиловградській області - 1042887 осіб, на 1 листопада 1945 р. - 1244091 і тільки на 1 грудня 1945 р. - 1388971 особу, тобто 77,3 % довоєнної чисельності населення [15]. При цьому чисельність міського населення стрімко зростала, а сільського коливалося майже на одному рівні. Зрозуміло, що таке зростання не могло пояснюватися тільки природним приростом, бо у тому ж 1944 р. у Ворошиловградській області фіксувався негативний показник природного приросту: народилося 13053 особи, а померло 15497 осіб. Тобто, природний приріст складав - 2444 особи, а по Сталінській, хоча й був позитивним, але досягав тільки 12556 осіб [16]. Отже, зростання чисельності населення регіону, а разом з тим і його трудових ресурсів, відбувалося у перші після визволення роки виключно за рахунок зовнішніх керованих міграцій - оргнаборів, мобілізацій молоді до шкіл ФЗН та ремісничих училищ, евакуйованих, молодіжних та комсомольських призовів та ін. Більш детально виявити склад прибулих дозволяють звіти облстатуправлінь та окремих підприємств. Так на 1 січня 1945 р. до м. Красний Луч прибуло: 882 - демобілізованих, 727 - репатрійованих, 175 - інвалідів, 40 - евакуйованих, 1568 - інші (оргнабори, мобілізовані до шкіл ФЗН, інтерновані). До Кадієвського району - 2865 демобілізованих, 1500 репатрійованих, 1847 інвалідів, 3589 - інші [17]. Уточнюють картину доповідні записки підприємств. До тресту "Сталінвугілля" у 1945 р. прибуло: за угодами - 782, розконвойованих-227, з ФЗН/РУ - 262, вільнонайманих - 8429, інтернованих - 3327, репатрійованих - 2010 осіб. До тресту "Зуївантрацит": військовополонених - 1095, інтернованих - 1540, оточенців - 596, репатрійованих - 1755 осіб [18]. Проте одночасно йшов й зворотній процес - самочинне залишення підприємств (так звані дезертири виробництва) та виїзд за межі регіону. Наприклад, з Горлівського коксохімічного заводу на початок 1945 р. вибуло 48% робітників, які прибули на протязі 1944 р. При цьому, 68% - самочинно, головним чином мобілізовані з Вінницької та Рівненської областей, а також учні молодіжного відбудовчого загону №18. З тресту "Донбасбудматеріли" вибуло 77%, зі Сталінського металургійного заводу - 34,5% усіх прибулих з інших областей України - мобілізовані по лінії НКО, за оргнаборами, з ФЗН/РУ [19].

І все ж, ця плинність населення компенсувалася постійно зростаючою чисельністю прибулих. Так, тільки у 1945 р. до Ворошиловградської області прибуло - біля 76 тис. осіб [20], а до Сталінської - 195 тис. осіб [21]. Влітку 1945 р. до цього долучилися й депортації українського населення з земель, що відійшли до Польщі. З квітня до вересня 1945 р. в Донбас прибуло близько 4,3 тис. родин. Усе це й забезпечило зростання механічного приросту населення регіону, а разом із тим і зростання загальної чисельності населення, яке склало на кінець війни біля 3 млн. осіб, тобто збільшилось порівняно з вереснем 1943 р. більше ніж на 700 тис. осіб.

Отже, залюднення й формування трудових ресурсів Донбасу у 1943-1945 роках відбувалось головним чином за рахунок керованих зовнішніх міграцій населення, які здійснювалися воєнно-адміністративними методами через молодіжні призови, мобілізації фахівців за лінією НКО, оргнабори, спрямування репатрійованих та інтернованих, розконвойованих та амністованих (не говорячи вже про такий спецконтингент як військовополонені, який не відображали статистичні звіти), що дозволило збільшити чисельність населення регіону й заклало підмурок для його повоєнного залюднення.

У четвертій п'ятирічці, коли й відбулась у головному повоєнна відбудова Донбасу, особливих змін зі станом трудових ресурсів не сталося. Природний приріст продовжував поступово зростати у наступні роки, але голод 1946-1947 рр. позначився на ньому негативно, склавши у Ворошиловградській області біля 10 тис., а у Сталінській - більше 7 тис. осіб. Тому й у наступному році темпи природного приросту хоча й збільшилися, але залишилися досить низькими. Тільки з поступовою ліквідацією наслідків голоду темпи зростання населення збільшуються, перевищивши у Ворошиловградській області у 1949 р. 16,5 тис. осіб і досягнувши у 1951 р. - 32493 осіб [22], а у Сталінській відповідно 59 тис. і 83 тис. осіб [23]. Проте, якщо врахувати, що цей приріст міг стати трудовим ресурсом не раніше ніж через 15-16 років, тобто на кінець 50-х років, то на перший план під час відбудови висувається механічний приріст населення.

Розуміння цього чинника знайшло відображення у постановах уряду, наказах та розпорядженнях міністерств про мобілізації населення, оргнабори, мобілізації молоді до шкіл ФЗН та ремісничих училищ, молодіжних і комсомольських призовів та ін., тобто шляхом зовнішніх керованих міграцій, які дають стрімке зростання чисельності прибулих до регіону та механічного приросту населення, який і давав збільшення чисельності населення, а відповідно і його трудових ресурсів. У розпал голодомору 1947 р. чисельність прибулих дещо зменшилася, але і при цьому досягла у Ворошиловградській області 151330 [24], а у Сталінській - 258271 особи [25]. У першу чергу це були молоді люди, мобілізовані до шкіл ФЗН і ремісничих училищ та за оргнаборами, які прибували на відбудову шахт, металургійних та коксохімічних заводів. Найнижчий показник прибуття по обох областях припадає на липень-серпень. Такий стан керованих міграцій не міг задовольнити потреб відбудови. Тому 21 травня 1947 р. з'являється постанова Ради Міністрів СРСР "Про порядок проведення організованого набору робітників", згідно з якою голови колгоспів повинні були надавати допомогу уповноваженим з оргнабору у колгоспах, не перешкоджати колгоспникам виїжджати разом з родинами. Членам родин вербованих робітників надавалися пільги, але суттєво змінити становище постанова так і не змогла. Відсутність соціально-побутових умов та тяжкі умови праці, особливо у вугільній промисловості, призводили до великої плинності робітничих кадрів і населення. Тому у 1947 р. механічний приріст дещо зменшився і склав у розглядуваних областях відповідно 52699 і 73567 осіб [26].

І тільки постанова ЦК ВКП(б) "Про стан партійно-політичної роботи на вугільних шахтах Донбасу" від 28 лютого 1948 р. звернула увагу на причину великої плинності кадрів - умови праці та життя прибулих, намітивши низку відповідних заходів, внесла зміни до умов оргнаборів та мобілізацій молоді до шкіл ФЗН та ремісничих училищ. Зрозуміло, що соціально-побутові умови не могли швидко змінитися. Як результат, у 1948 р. механічний приріст дещо зменшився, досягнувши 109967 осіб у Ворошиловградській області і 167418 - у Сталінській [27]. Проте збільшилася кількість молоді, яка прибувала за призовами до ФЗН та ремісничих училищ, а також кількість дорослих за оргнаборами. У 1948 р. до Ворошиловградської області прибуло 191526 [28], а до Сталінської - 354064 особи [29]. При цьому фіксувався постійно високий показник щомісячного прибуття. Найбільший відсоток прибулих давали області України. Так, 72% усіх прибулих до Ворошиловградської області склали мешканці України, 17,6% - РФ, 2,3% - Молдавії, 2,5% - БРСР.

Loading...

 
 

Цікаве