WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українське студентство Cхідної Галичини у середині 70-х років ХІХ століття: пошуки нових шляхів розвитку та зміни національно-політичного обличчя - Курсова робота

Українське студентство Cхідної Галичини у середині 70-х років ХІХ століття: пошуки нових шляхів розвитку та зміни національно-політичного обличчя - Курсова робота

Ігор Гурак,

здобувач кафедри історії України

Прикарпатського національного

університету ім. В.Стефаника,

м. Івано-Франківськ

Українське студентство Східної Галичини у середині 70-х рр. ХІХ ст.: пошуки нових шляхів розвитку та зміни національно-політичного обличчя

На базі архівних і літературних джерел автор подає ґрунтовний огляд та аналіз студентства Східної Галичини другої половини ХІХ ст., зокрема у т.зв. "австрійський" період. За умови малої чисельності українських галицьких інтеліґентів представники студентства відіграли помітну роль у політичних процесах на західноукраїнських землях. Показано, що основна маса студентської молоді гуртувалася навколо організацій, які об'єднували народовців і молодь соціалістичного спрямування. Водночас різко зменшується число прихильників москвофільства, що стало визначальним для подальшого суспільного життя української молоді.

Студентська молодь будь-якої держави завжди була і залишається носієм прогресивних, демократичних ідей, а її представники традиційно належать до числа борців із реакційністю та консерватизмом. Ця характеристика властива і для українських студентів Східної Галичини у 2-й половині ХІХ ст. За умови малої чисельності українських галицьких інтеліґентів представники студентства відіграли помітну роль у політичних процесах на західноукраїнських землях. Та обставина, що в середині 1870-х рр. саме із студентством пов'язані події, які мали значний вплив на подальшу діяльність молоді та спричинили появу у політичному спектрі Галичини радикальних громадсько-політичних течій, зумовила вибір автором проблематики дослідження.

В останні роки проблема студентського руху Східної Галичини в "австрійський" період була предметом дослідження цілого ряду вітчизняних науковців. Проте, зазвичай, хронологічно вони охоплюють кінець ХІХ - початок ХХ ст. Що ж стосується окресленого періоду, то фактично єдиними працями, у яких розглядається діяльність студентів у 70-х рр. ХІХ ст., є монографії Р.Ковалюка та І.Андрухіва [1]. Однак і ці автори обмежуються лише констатацією окремих фактів і процесів, що мали місце у житті студентів, не вдаючись до їхнього аналізу.

Працюючи над визначеною проблемою, автор поставив за мету проаналізувати обставини, які дали поштовх до значних перетворень у середовищі студентства і визначити, які наслідки вони потягнули за собою.

У 1871 р. українські студенти Східної Галичини об'єдналися у два товариства - "Академічний кружок" і "Дружній лихвар". Перше з них гуртувало молодь проросійської орієнтації та підтримувалося русофільськими установами. Окрім того, до "Академічного кружка" належали студенти-рутенці, у основі світогляду яких лежало переконання, що галицькі українці є окремим народом. Основну увагу ці діячі зосереджували на науковій та літературній діяльності. Тим часом до "Дружнього лихваря" належали, в основному, студенти-народовці. Головним своїм завданням керівництво цієї організації вважало боротьбу із матеріальними злиднями молоді та спрямовувало зусилля на надання фінансової допомоги своїм членам [2]1.

У перші роки існування обидва товариства намагалися розгорнути широку діяльність, прагнучи при цьому збільшити число своїх членів і заручитися підтримкою громадськості [3]. Однак помітна активність перших років існування товариств через кілька років змінилася на цілковиту апатію. Уже на початку 1874 р. у "Академічному кружку" та "Дружньому лихварі" була відсутня будь-яка робота. За таких умов у товариствах почалися пошуки шляхів подолання кризи. У "Лихварі" з цією метою було вирішено розширити діяльність товариства, долучивши до його цілей надання членам не тільки матеріальної, але і "наукової підмоги" [4]. У "Академічному кружку" у березні 1874 р. прийнято рішення про видавництво белетристично-наукового часопису "Друг", в якому студенти могли публікувати власні твори [5]. Зауважимо, що саме наявність власного друкованого органу та бібліотеки підштовхнули до вступу у "Кружок" молодих людей, які не підтримували русофільську ідеологію (І.Франко, М.Павлик) [6]. Поява у товаристві нових людей, в основі світогляду яких лежало прагнення працювати для простого народу [4], зумовила впродовж наступних кількох років значні зміни у національно-політичній орієнтації більшості членів "Академічного кружка". Починаючи від 1875 р. все більший вплив у товаристві почала справляти "рутенська" ідея2, відтіснивши на другий план русофільство. У цьому можна пересвідчитися, проаналізувавши, наприклад, листування редакції "Друга" із М.Драгомановим. У відповідь на його перший лист, редакція зазначала: "Чи ж автор думає, що нам так багато залежить на Росії?.. Переконуємо п. Українця (М. Драгоманова. - Г.І.), що ми в нашому письмі не оглядаємося на Росію, і того не докаже нам ніхто, аби ми були коли зрадниками нашому урядові..." [7, с. 292]. На сторінках "Друга" також публікувалися матеріали, в яких гострій критиці піддавався авторитетний русофільський часопис "Слово" [8].

Зростання впливу рутенської течії в "Академічному кружку" знайшло своє підтвердження на загальних зборах товариства у листопаді 1875 р. На них головою "Кружка" був обраний прихильник рутенської ідеї О.Зафійовський. Після цього між русофілами та опозицією розпочалося відкрите протистояння. Остаточна розв'язка настала 6 лютого 1876 р. на чергових загальних зборах товариства, коли більшість присутніх членів "Академічного кружка" висловилися на підтримку О.Зафійовського. Це завдало значного удару по авторитету прорусофільського виділу, і тому п'ять його членів - противників голови, склали свої повноваження. Той факт, що під час виборів до нового виділу, які відбулися в той же день, зі сторони русофілів був обраний тільки один представник, продемонстрував втрату русофілами провідної ролі в "Академічному кружку".

У той же час у товаристві посилилися позиції студентів-народовців. На вже згадуваних загальних зборах до нового виділу було обрано шість представників народовського табору [9]. Ця обставина змушувала "рутенців" рахуватися з думками останніх. Крім того, представникам рутенського напрямку потрібні були союзники у протистоянні зі студентами-русофілами, які залишалися досить впливовою силою. За таких обставин керівництво "Академічного кружка" пішло на зближення з народовським "Дружнім лихварем". Особливо тісні стосунки між товариствами налагодилися після публікації у часописі "Друг" праці Г.Успенського "Отравлений діяконъ" [10]. Твір певною мірою мав антиклерикальне спрямування, тож галицька інтеліґенція, а особливо священики, почали масово відсилати журнал назад у редакцію з різкими зауваженнями [11]. Ці події студенти-русофіли вирішили використати для відновлення своєї переваги. Однак прийняття до "Академічного кружка" понад 30 членів "Дружнього лихваря" дозволило новому керівництву опанувати ситуацію [10].

У результаті окреслених процесів керівництво товариством недовго залишалося в руках прихильників рутенської ідеології. Упродовж весни 1876 р. у ньому тривала ідейна еволюція. Згадані події, а також відхід від активної громадської діяльності провідника рутенського напрямку О.Зафійовського [12], спричинилися до того, що найбільш масовою та впливовою у "Академічному кружку" стала група пронародовськи налаштованих студентів.

Відповідні зміни у товаристві супроводжувалися поглибленням стосунків із "Дружнім лихварем". Зокрема, у травні - липні були зорганізовані спільні вечорниці, вечір на честь М.Шашкевича, гуляння на Високому Замку [13]. У ході подальшої співпраці 12 липня товариства здійснили формальне об'єднання з виокремленням сфери діяльності "Академічного кружка" та "Дружнього лихваря", яке мало стати перехідним етапом на шляху повного об'єднання [14]. Окрім того, "Академічний кружок" став членом "Просвіти" і брав участь у різних заходах, які проводило це товариство та Товариство імені Т.Шевченка [15].

Паралельно з вищеописаними подіями, починаючи з весни 1876 р., у "Академічному кружку" пожвавилася робота, спрямована в соціальну площину. Молодші представники студентства, які були, в основному, вихідцями з селянських родин [16], вважали своїм першочерговим завданням вивчення простого народу, його звичаїв, побуту, а також просвітницьку роботу в народних масах. З цією метою вони намагалися розгорнути широку етнографічну роботу. У квітні 1876 р. у часописі "Друг" навіть була започаткована спеціальна фольклорна рубрика "З уст народу" [17]. У ній студенти, у першу чергу І.Франко та М.Павлик, вміщували записані під час подорожей по селах пісні, приказки і влучні вислови. У результаті агітаційної роботи, здійснюваною М.Павликом, у Львові з'явилося неофіційне студентське етнографічне товариство. Зауважимо, що студентська молодь розуміла етнографію у широкому соціальному значенні. Студенти цікавилися не тільки піснями та байками, але й прагнули ближче познайомитися з проблемами, потребами простого народу [18].

М.Павлик був беззаперечним лідером у плані етнографічної роботи та її популяризації серед студентів. 24 червня 1876 р. на вечорі, присвяченому пам'яті М.Шашкевича, він виступив з доповіддю [19], в якій критикував представників русофільської та народовської течій за те, що вони не надавали належної уваги дослідженню етнографії [20]. Він закликав інтеліґенцію, і насамперед молодших її представників, до активної етнографічної роботи, стверджуючи, що вона "... викличе у нас, як вже викликала на Україні тисячі поборників народного діла; вона піднесе і тут і там люд, проти думки котрого нічого злого не встоїть - а все піде до волі, до рівності кожного чоловіка на землі..." [21, с. 253].

Загалом, від ІІ половини 1876 р. в середовищі студентства спостерігається зародження цілеспрямованої соціалістичної діяльності. З кінця 1876 р. І.Франко став одним із учасників і організаторів робітничого руху у Галичині [22]. Тим часом М.Павлик був ключовою контактною постаттю для діячів соціалістичного напрямку, що переїжджали через Львів, прямуючи з Росії до Західної Європи чи навпаки. Влітку 1876 р. М.Павлик на кошти М.Драгоманова орендував у Львові спеціальну кімнату. Вона фактично стала "явочною квартирою", в якій українські і російські соціалісти могли зупинитися, використовуючи її для відпочинку, а при потребі - і як склад літератури. Одночасно члени "Академічного кружка", а в першу чергу той же М.Павлик та Л.Заклинський, займалися пересилкою в Російську імперію заборонених там книг [23].

Таким чином, центр студентського життя цілком перенісся у товариство "Академічний кружок", до того ж, у 1876 р. у ньому об'єднувалися прихильники русофільської, народовської3 та соціалістичної ідей. Однак таке становище зовсім не задовольняло ні русофільські установи, які підтримували "Кружок" у фінансовому плані, ні студентів-русофілів - організаторів товариства. Тому з осені 1876 р. останні практично паралізували життя товариства та розгорнули активну діяльність, спрямовану на дискредитацію більшості. Раз у раз вони зривали загальні збори "Академічного кружка" [24], відмовлялися віддати новому керівництву касу товариства [25], а на початку 1877 р. дійшло до того, що студентами-русофілами був здійснений напад на приміщення "Кружка", у ході якого були поламані меблі, знищені документи, забрані з бібліотеки найцінніші твори [26]. З свого боку, керівництво русофільського Народного дому, до певної міри, шантажувало новий виділ товариства, обіцяючи забрати у "Академічного кружка" кімнати, які воно надало, якщо у ньому не буде порядку [27].

Loading...

 
 

Цікаве