WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Україна в період повоєнної відбудови - Курсова робота

Україна в період повоєнної відбудови - Курсова робота

У 1946-1947 рр. делегаціяУкраїнина чолі з міністром закордонних справ республіки Д. Мануїльським брала участь у роботі Паризької конференції з питань розробки і підписаннямирних договорів з колишніми союзникамиНімеччини. Разом з представниками Радянського Союзу українські дипломати працювали над вирішенням питання про греко-болгарський та югославсько-італійський кордони, недоторканність кордонів Албанії,

16 серпня 1945 р. було підписано радянсько-польський договір про державний кордон. Відповідно до нього нова лінія кордону проходила за 5-6 км від "лінії Керзона" на користь Польщі. Крім того, до Польщі додатково переходила тридцятикілометрова територія в районі р. Солонія і м. Крилов, тобто значна частина українських етнічних земель (Надсяння, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя).

Уточнення кордонів між двома державами відбувалося й пізніше. Напрохання Польщі на початку 50-хрр.Україна поступилася Устрицьким районом Дрогобицької області, а до Львівської області увійшли землі довкола м.Кристонопіль (пізніше перейменованого в Червоноград).

Однак самостійністьУкраїни в питаннях зовнішньої політики була чисто умовною і мала імітаційний характер. Українські дипломати завжди погоджували свою позицію з установками відповідних зовнішньополітичних служб Міністерства закордонних справСРСР.

Та всеж, незважаючи на відсутність власної лінії у міжнародній діяльності, вихідУкраїни на міжнародну арену мав, безперечно, позитивне значення. Він підтримував у масах населення України державницькі настрої і в той же час розкривав очі на кричущу невідповідність між формальним зовнішньополітичним статусом Українита їїфактичним становищем абсолютно залежної території радянської імперії.

СТАН НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА. ВТРАТИ РЕСПУБЛІКИ У ВІЙНІ

Після закінчення Другої світової і ЇЇ складової — Великої Вітчизняної війни перед народом України постало завдання надзвичайної складності — відбудова народного господарства. У ході війни республіказазнала тяжких матеріальних і людських втрат: було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, причому 256 із них були повністю спалені, аїхні жителі страчені. За підрахунками спеціалістів, демографічні втрати України протягом січня 1941 — липня 1946 рр. становили більше 17 млн. чол.,або більше третини загальної кількості населення, і відновилисялише через19 років.

Тяжкимнаслідком війни стало масове сирітство. Мільйони дітей залишилися без батьків. Катастрофічне погіршилися побутові умови населення- Близько 10 млн жителів України, домівки яких були зруйновані, тулилися в землянках, бараках, інших тимчасових приміщеннях. Багато жителів сільської місцевості мешкало ухлівахразом із худобою, яка гріла їх своїм теплом. Хоч якийсьдах над головою вважався благом.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народномугосподарству республіки, становили величезну суму - 285 млрд.крб.Вона вп'ятеро перевищувала державнівитрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт таінших державних підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. Навіть у РосійськійФедерації збитки становили менше - 249млрд. крб.Що ж до загальних втрат,яких зазнали населення і народне господарствоУкраїни, товони сягали майже 1,2 трлнкрб.

Катастрофічне скоротилось виробництво промислової продукції. У 1945 р. в Україні видобуто лише 36% вугілля, вироблено близько 20% електроенергії, виплавлено 17% чавуну, 15,4% сталі порівняно з показниками 1940 р. Велика кількість виробів для задоволення елементарних побутових потреб (посуд, відра, голки, шкарпетки, сірники, ножиці, мило тощо)не виготовлялась зовсім абовиготовляласьу мізерних кількостях.

Надзвичайно тяжкимнаслідкомвійни стало різке скорочення чисельності трудовихресурсів, особливо кваліфікованих кадрів.Це призвело до масового залучення на важку, малокваліфіковану працю у вугільну і металургійну промисловість жінок, які у 1947 р. складали вцих галузях близько 35% працюючих.На багатьох роботах використовувалася праця підлітків.Все це призводило до травмування, каліцтв, людських втратнавиробництві.

ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Відбудова народного господарства проходила у напруженій міжнародній обстановці. Відносини між СРСР та іншими країнами антигітлерівської коаліції незабаром після закінчення Другої світової війни різко погіршилися. Прагнення сталінського керівництванав'язати країнам СхідноїЄврописоціалізм радянськогозразкавикликало жорстку протидію США й Англії. Протистояння все більше загострювалося, набуваючи різких, відкритих форм. Почалася "холодна війна"ігонка озброєнь.

Швидко згорталися торгові відносини між Сходом і Заходом. Навіть передбачені договорами поставки матеріалів, устаткування та обладнання затягувалися, а то й взагалі припинялися. США відмовились поставляти турбіни і генератори для Дніпрогесу, сталевий жест для машинобудівних заводів. Ці та інші вироби були віднесені урядом США до стратегічних, що виключало неможливість їх продажу СРСР. У 1948 р, із-за кордону в УРСР надійшло вдвічі менше устаткування, ніж у 1946 р.

Взаємними зусиллями міжСРСР і США та їхніми партнерами було зведено "залізну завісу". Однією з найголовніших передумов переходу до мирного будівництва була демобілізація військовослужбовців армії. Почавшись після війни в умовах загострення міжнародної обстановки, вона набула затяжного характеру. За три повоєнних роки в Україну повернулося 2,2 млн. солдатів і офіцерів. Почалося повернення колишніх полонених радянських воїнів та громадян, вивезених на примусові роботи до Німеччини. На кінець 1945 р. після багатьох перевірок, часто невиправданих і принизливих, в Україну повернулося близько 800 тис. чоловік. Такі перевірки витримали далеко не всі.Накінець 1947р. зНімеччини в Україну повернулось 1 млн. 250 тис. чоловік, насильно вивезених на каторжні роботи до Рейху. Майже 300 тис. з них звинувачені в державній зраді і депортовані до Сибіру. Багатьом військовополоненим і вивезеним на примусові роботи інкримінувалося співробітництво з окупантами. З фашистської каторги вони потрапили в інше пекло — сталінські табори (ГУЛАГ). Не бралося до уваги навіть те, що багато з них хоробро воювали, були удостоєні високих урядових нагород, стали офіцерами.

Список використаної літератури

  1. Бушин М.І., Коваль В.І., Дмитренко М.Г., Горенко Л.М., Горкун А.І. Становлення української державності в 20 ст. / Микола Іванович Бушин (ред.). — К., 1998. — 271 с.

  2. Гермайзе О. Нарис з історії революційного руху на Україні. — Б.м., Б.р. -Т.І.-389 с.

  3. Горєлов М.Є. Передвісники незалежної України: Історичні розвідки. — К., 1996.-156с.

  4. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. — К., 1995. — 607 с.

  5. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації Х1Х-ХХ ст. — К., 2000. — 360 с.

  6. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ-початку XX ст. — Чернівці, 1999. — 574 с.

  7. Іванченко Р.П. Історія без міфів. Бесіди з історії української державності.-К., 1996.-336 с.

  8. Історія держави і права України / за ред. В.Г.Гончаренка. — К., 1996. — 288 с.

  9. Крипякевич І. Історія України. — Львів 1990. — 511 с.

  10. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття — К., 1993.-413 с.

  11. Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. — Т.1- К., 1992. — 640 с.

  12. Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. Ю.І.Шевчука; Вст. ст. С.В.Кульчицького. — 2-е вид. — К., 1992. — 512 с.

Loading...

 
 

Цікаве