WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нестор Махно - Курсова робота

Нестор Махно - Курсова робота

19-го травня денікінці знов розпочали наступ. Махновські частини, які у квітні зазнали значних втрат, а потім і почали переформування були явно не готові до серйозних боїв. Штаб Махна доповів: "Згідно з наказом наші частини перейшли в наступ. Наступ розвивався успішно. Ми свій обов'язок виконали, але вищі органи затримують постачання армії патронами". Довелося відступати. На Україну прибув голова Реввійськради республіки П. Троцький, яким навесні 1919 року розгорнув запеклу боротьбу з партизанщиною у Червоній Армії. В поле його зору потрапили й махновські частини. У 20-х числах травня Махно "бомбардував" Харків і Катеринослав телеграми з вимогами негайно дати зброю і особливо патрони. По їхніх полках поповзли чутки про зраду повстанців керівництвом Червоної Армії. Посилилися хитання у селянському середовищі, викликані політикою "воєнного комунізму". Махно помагав нейтралізувати їх і зберегти боєздатність частин. Проте на той час ідеологічні розходження Махна з більшовиками побудовані на протилежних оцінках "воєнного комунізму" ,не стали очевидними.

Члени Ради Оборони, готуючись до розгрому своїх, навіть, не вчорашніх, а нинішніх союзників, які виявляли готовність боротися зі спільним ворогом, аби лише були патрони і гвинтівки. Одразу ж постало питання, як рішення Ради Оборони втілити в життя.

2-8 травня Реввійськрада Південного фронту повідомила штаб махновців про заборону реорганізації бригади в дивізію. Неважко було передбачити, що це викличе у Махна бурхливу відповідну реакцію. Через півтори години після одержання телеграми з штабу фронту полетіла відповідь: "Я ніколи не прагнув до вищого звання... і, залишаючись чесним революціонером ..., заявляю, що з 2-х годин дня цього 28 травня не вважаю себе начальником дивізії, а відповідно і командиром бригади. Я більше зроблю у майбутньому в низах народу для революції – я йду. Батько Махно". Реакція махновців була швидкою і рішучою. 29-го травня командуванню Південного і Українського фронтів, штаб першої повстанської дивізії надіслав телеграму, в якій висловив свою категоричну незгоду з рішенням Південного фронту як несправедливим щодо "вождя повстанців товариша Махна".

Зав'язався телеграфний двобій, оскільки Реввійськрада Південного фронту була неспроможною на будь – які реальні дії проти Махна. Телеграф передав, що Реввійськрада Південного фронту визнала дії і заяву Махна злочином, через що він підлягає арешту і суду Ревтрибуналу.

Тим часом денікінці продовжували наполегливо атакувати. Троцький викликав на зв'язок Махна і запропонував йому зайняти своїми військами фронт, замінений 13-ю армією. Махно почав доводити, що у ньому не має ні людей, ні зброї. Троцький наполягав, Махно відмовився. Розмова закінчилася лайкою. Радянське керівництво кваліфікувало це як контрреволюційний крок. З наказу Троцького Махно фактично поставав як ворог. Троцький опублікував статтю "Махновщина". Стаття не залишила від махновщини каменя на камені. Гуляйполе було здано. Агітаційно – пропагандистська анти махновська кампанія набула широкого розмаху. 6 червня в одному з наказів голови РВРР відверто говорилося про зраду Махна, а ще через два дні з'явився новий наказ під назвою "Кінець махновщини". 19 червня Махно перейшов на правий берег Дніпра. Частково махновські частини було переформовано, а інші боролися з денікінцями на південній Україні влітку 1919 року. 18 червня Троцький повідомив про розстріл арештованих Надзвичайним трибуналом членів махновського штабу. Махну вдалося зберегти життя.

Таким в окремих найголовніших подробицях постає перший період співробітництва махновців із радянською владою. Він був найбільш тривалим і для обох сторін мав чимало позитивного, однак скінчився безславно. Іноді зустрічаються твердження: якби, Махно не пішов на конфлікт з Радянською владою, він зайняв би в історії зовсім інше місце. Хочеться заперечити, однак історія тим і прекрасна, що кожен займає в ній тільки своє місце.

Весь 20-й рік Радянська влада воювала з махновщиною. З Криму йшов Врангель, і Червона Армія знову була змушена звернутися по допомогу до Махна. Махно пішов на Союз, рахуючи, що в першу чергу він повинен боротися з контрреволюцією, але прохав випустити з в'язниць усіх анархістів. Радянське командування не прийняло його умов. Почалася боротьба Махна з Червоною Армією. Загін на чолі з Махно перетнув Радянсько – румунський кордон. З Румунії Махно переїхав в Польщу, жив в Німеччині, переїхав до Франції. Вмер 6 червня 1934 року. Поховано на парижському кладовищі Пер – Па – Шез.

Висновки.

Н. Махно цікава особистість. Він – людина-легенда. Людина – суперечлива, людина про яку ведуться суперечки до нашого часу. Він зумів поставити на свої чорно – малинові знамена селян України проти німів, проти більшовиків, проти білогвардійців – за себе, за свою землю і волю. Нагороджений найвищим більшовицьким орденом – Войового Червоного Прапора. Махно – вождь народного повстання, яке жахало і білих , і червоних. Він головнокомандувач Першої Української повстанської армії, з якими рахувалися, і якого боялися. Широким українським степом минула слава про Махно. Полонений ідеєю свободи, невисокий на зріст, якого змогли вбити ні багаторічна каторга, ні велика кількість ран. Він притягував людей, наче магніт. Нерідко військо Махна сягало чверті мільйона чоловік. Махно – це унікальна і складна постать Української національної історії. Він приніс і славу Українському селянству, і завдав колосальних жертв.

Хочеться вірити, що постать Махна нашими істориками буде ґрунтовно переосмислена й він зображуватиметься не як авантюрист, а як представник широких селян. Слід детально вивчити феномен махновщини як соціального явища. Махно і махновщина не піддаються одномірним оцінкам, це – суперечливе і трагічне явище в історії громадянської війни.

Література.

  1. Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Махно: исторические повествования.-К., 1993.,-592 с.

  2. Волковинський В.М. Нестор Махно: проти усіх влад і режимів// У кн.: сторінки історії України: ХХ століття. –К., 1992. – 289 с.

  3. Гаєв Ю. "Нестора Махно не может понять ни Ленин, ни Троцкий ни Деникин": о легендарном и непонятном и забытом "батьке" рассказывают сегодня жители столицы бунтарской Махновии // факти и коментарии. – 1998. –132 с.

  4. Голос України. – 1996. – 3 грудня. - 16 с.

  1. Кларов Ю.Побочный сын анархизма: Батька Махно и бесславный конец "махновського государства". – В кн.: Переписка на исторические темы/ Сост.В. А. Иванов.- М.: Политиздат, 1989. – 294 с.

  1. Краткая биография. Н. Махно // Социс. – 1991. - №3. – 129 с.

  2. Радянська освіта. – 1990. – 21 вересня

  3. Турченко Ф. Г. //Новітня історія України. – 10-11 клас. – 1998. – 358 с.

  4. УІЖ. - 7'89

3

Loading...

 
 

Цікаве