WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Микита Хрущев - Курсова робота

Микита Хрущев - Курсова робота

У січні 1962 р. на нараді міністрів закордонних справ країн – членів організації американських держав у Пунта-дель-Эсте державний секретар США Дин Ризик поклав чимало сил, щоб домогтися ізоляції Куби в Західній півкулі, уведення багатобічних санкцій проти республіки. Це була дипломатична підготовка агресії. А пропагандистське забезпечення почалося ще раніш. Загалом, усі йшло по сценарії, що легко угадується. Вторгнення в Гренаду 1983 р. показує механіку цього процесу і його фінал у випадку, якщо усі йде по сценарії.

Інші американські політологи виявляють дивну безпам'ятність, затверджуючи, що в США не було ніяких серйозних намірів "ліквідувати Кастро і його режим". Начебто радянські ракети з'явилися на Кубі тільки для того, щоб загрожувати Сполученими Штатами, винятково щоб створити "баланс сил", чого Вашингтон ніяк не хотів допустити. Але удамося до доказу "від противного": адже криза була урегульована, ракети вивезені завдяки тому, що в результаті обміну телеграмами між Н. С. Хрущевым і Дж. Кеннеді Вашингтон дав запевняння, що проти Куби не буде почата збройна агресія.

Звичайно, варто визнати, що і розуміння про "баланс сил" в умовах "ядерного стримування" могли стати немаловажним фактором. Згадаємо, що, за даними тодішнього міністра оборони США Р. Маккамары, проти 5 тисяч американських ядерних боєголовок наша країна мала тоді лише 300. У засобах доставки також не було пріоритету. Нас буквально оточували ракетні бази США. Так що ж протиприродного в тім, щоб по можливості прагнути зробити "ядерне стримування" було стримуючим на ділі?

Для участі в похорон Джона Кеннеді в листопаду 1963 р. у Сполучених Штатах прибув А. И. Микоян. При зустрічі з ним новий президент Л. Джонсон підтвердив, що США залишаються і залишаться, вірні узятим на себе зобов'язанням у результаті домовленості, досягнутої в жовтні-листопаду 1962 р.

Але, якщо вірити американському журналісту Тэду Шульцу, наприкінці 1964-го – 1965 р. ЦРУ зі схвалення того ж президента Джонсона розробило план, який заключався в тім, щоб спочатку убити Ф. Кастро, а потім відразу ж здійснити вторгнення на Кубу найманців, але, очевидно, уже при набагато більш серйозній підтримці збройних сил США. Виконання плану не відбулося, оскільки виникла більш термінове "справа" – інтервенція в Домініканську Республіку в квітні 1965 р. "Брудна війна" у В'єтнаму ще більше зв'язала Вашингтонові руки.

У 70-х роках не раз виникала необхідність підтвердження радянсько-американської домовленості, у результаті якої був урегульований Карибська криза. Наприклад, у зв'язку з короткочасними заходами, викликаними технічними причинами, радянських підвідних човнів у порти Куби. Вашингтон не розцінив це як порушення домовленості.

Але раптом 14 вересня 1983 р. президент Рональд Рейган упустив зауваження, начебто домовленість була "скасована". Незабаром його друг, що був губернатор Техаса Х. Клементс, що входив у двухпартийную комісію Киссенжера по Центральній Америці, уніс на закінчення комісії своє "особисте" додавання про те, що угода... узагалі не було! У лютому 1984 р. він розвив цю тему, виступаючи в Далласі. Клементс додав, що домовленість порушена, оскільки на території Куби не був проведений контроль ООН за демонтажем ракет. Отут уже Клементс суперечить сам собі: як можна порушити те, що нібито не було!

Але спосіб інспекції демонтажу і вивозу радянськими кораблями був погоджений з У. Таном, що исполняли тоді обов'язку генерального секретаря ООН, а так само з американськими представниками Дж. Макклоем і Э. Стивенсоном. Уповноважив їх на те Дж. Кеннеді в ході переговорів цих діячів з А. И. Микояном, що і зафіксовано в протоколах. Той у свою чергу довго і детально обговорював ці, як і інші, питання з Фиделем Кастро. А в кубинського керівника були прямі контакти на цю тему з У. Таном, що прилетели в Гавану наприкінці жовтня 1962 р. Залишається лише додати, що сама ідея саме такого роду інспекції була запропонована Дж. Макклоем, тобто американською стороною!

Усе це не може не бути відомо адміністрації США. Отже, мова йшла про спробу підірвати одну з найважливіших домовленостей, досягнутих у післявоєнний час. Чому найважливіших? Тому, що вона допомогла цивилизации вижити в самий небезпечний для неї момент.

Карибська ракетна криза нас багатому навчила (зі спогадів очевидця). Наприклад, він переконав нас, що політичні штаби двох самих могутніх у світі держав, виявляється, можуть не мати чіткого представлення про цілях і намірах один одного. У США дотепер сперечаються, чому все-таки були встановлені на Кубі ракетні бази. Висувають різні версії. Але ж від відповіді на питання "чому?" залежала реакція США. А Н. С. Хрущев, як ясно нам тепер з тимчасової дистанції, не передбачав, як буде реагувати Дж. Кеннеді, якщо знайде ракети до того, як йому про їх офіційно повідомлять.

Джон Кеннеді остудив запал "Экс Грудки". Президенту вистачило розсудливості сказати такі слова: "Мене турбує не перша сходинка, А те, що обидві сторони зроблять ескалацію на четверту і п'яту, а до шостої ми не доберемося просто тому, що комусь буде це зробити".

Так чому ж в усьому світі приділялася настільки велика увага 25-річчю Карибської кризи? Так тому, що сьогодні, як ніколи колись, важливо засвоїти позитивні уроки з нашої загальної історії. Ці уроки учать, як треба виходити з найгострішої, найнебезпечнішої кризи, скільки терпіння, спокою і мудрості потрібно для того, щоб криза не привела до катастрофи. Але все-таки головний урок полягає в тому, щоб не доводити справа до краю безодні. Не даром адже саме в ті роки була встановлена "гаряча лінія", чи як їхній називають, "червоні телефони" у Кремлеві і Білому домі.

8. Н. С. Хрущев. Рік 1964-й – "несподіваний зсув".

1962-1964 р. залишилися в пам'яті багатьох людей як роки внутрішніх безладь і росту напруженості. Погіршилося продовольче постачання зростаючого міського населення. Ціни виявилися замороженими. Причиною цього було різке підвищення закупівельних цін, що стали обганяти роздрібні.

Симпатії простих людей до Хрущеву стали слабшати. Восени 1963 р. вибухнула нова криза. У магазинах зник хліб, тому що цілина нічого не дала. З'явилися талони на хліб.

Підвищення цін, поява нових дефіцитів бути відображенням наростання кризових явищ в економіці країни в цілому. Темпи росту промисловості стали сповільнюватися. Сповільнився технічний прогрес. Збої, що виявилися, у роботі промисловості Хрущев і його оточення намагалися виправити шляхом дрейфу до відтворення централізованої бюрократичної командно-адміністративної системи сталінського типу. Хрущев, з одного боку, прагнув перестановками в партаппарате поліпшити ситуацію в економіці, а з іншого боку - зштовхнути двох частин партаппарата, щоб політикою "розділяй і влавствуй" убезпечити самого себе. Партійний апарат різко виріс. Стали поділятися обкоми, комсомольські і профспілкові організації. Уся реформа звелася до роздування апарата партійних, державних органів. Розпад влади був у наявності.

Утрата Хрущевым особистої популярності, підтримки з боку партійно-господарського апарата, розрив з чималою частиною інтелігенції, відсутність зримих змін у рівні життя більшості трудящих зіграли фатальну роль у справі проведення антибюрократичних реформ. Та й спроби реформ проходили верхівковими, антидемократичними шляхами. Велика частина народу в них не брала участі. Реальні рішення приймалися дуже обмеженим колом вищих політичних керівників. Природно, що при невдачі вся політична відповідальність падала на людину, що займали першу посаду в партії й уряді. Хрущев був приречений на відставку. У 1964р. він намагався активізувати реформаторську діяльність, розпорядившись почати підготовку проекту нової Конституції СРСР.

Кінець літа і початок осені 1964 р. були наповнені для Хрущева звичайною роботою. Після повернення зі Скандинавії і поїздки в ЧСССР він почав готувати нову реформу керування сільським господарством. Але проект Хрущева стикнувся з запереченнями й у колах Президії ЦК, і серед секретарів обкомів, яким нова перебудова здавалася непотрібної і навіть шкідливої при слабкому розвитку спеціалізації в колгоспах і універсальному взаємозв'язку всіх галузей сільського господарства. Але Хрущев наполягав на перебудові, він виклав свої пропозиції у великій Записці і розіслав її по обласних комітетах партії й у ЦК республіканських компартій. Передбачалося обговорити це питання на Пленумі ЦК у листопаду.

Loading...

 
 

Цікаве