WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → " Хрущовська ""відлига""" - Курсова робота

" Хрущовська ""відлига""" - Курсова робота

Розвінчання культу особи Сталіна справило болісне враження на керівників Китаю та Албанії. Мао Цзедун та Енвер Ходжа у цей період створювали власні культи. Мао претендував на вивільнене місце лідера у міжнародному комуністичному русі, яке традиційно належало керівникові Кремля. Стосунки між СРСР, з одного боку, Китаєм і Албанією, з іншого, погіршувалися. У результаті обидві країни опинилися поза радянським блоком.

У відносинах СРСР з країнами Сходу окреслилася тенденція вважати своїми союзниками усіх, хто виступав з "антиімперіалістичних" позицій. Москва безоглядно підтримала арабські країни у близькосхідному конфлікті. Радянсько-арабська дружба знайшла, зокрема, вияв у нагородженні лідерів Єгипту та Алжиру зірками Героїв Радянського Союзу.

СРСР активно підтримував зброєю, безвідплатною допомогою національно-визвольні рухи і нові режими, створювані на руїнах колоніальних імперій. Умовою підтримки було проголошення керівництвом нових держав курсу "соціалістичної орієнтації". Насправді ж часто далі розмов про соціалізм там справа не йшла, й радянські лідери, заколисані революційною риторикою азійських та африканських диктаторів, викидали на вітер сотні мільйонів доларів.

3.2 Зовнішньополітичні наслідки

Основою зовнішньополітичної діяльності СРСР декларував боротьбу за мир і роззброєння. Саме з цим була пов'язана спроба М. Хрущова розпочати конструктивний діалог з країнами Заходу. У 1955 р. СРСР, США, Велика Британія і Франція підписали угоду щодо Австрії, за якою з цієї країни виводилися війська держави -переможниці, а сама Австрія набувала постійного статусу нейтральної держави. Цього ж року Москву відвідала урядова делегація ФРН на чолі з канцлером Конрадом Аденауером. Між СРСР і ФРН було встановлено дипломатичні відносини. Наступного, 1956 р., було підписано декларацію про відновлення дипломатичних відносин між СРСР та Японією. М. Хрущов ладен був віддати два з чотирьох островів Курильської гряди — Хабомаї та Шикотан, на які претендувала Японія, в обмін на мирний договір. Однак після підписання японо-американського договору безпеки радянський уряд відмовився від своєї пропозиції. Напруженим моментом у міжнародних повоєнних стосунках стала Карибська криза 1962 р. Світ уперше постав перед загрозою ядерної війни. Карибська криза та її подолання дали поштовх процесові роззброєння. СРСР, США та Велика Британія 5 серпня 1963 р. підписали у Москві договір про заборону випробувань ядерної зброї у трьох середовищах: атмосфері, космосі та під водою. Зовнішня політика СРСР була досить динамічною. Уперше кремлівський лідер побував з дружніми візитами у багатьох державах світу, у тому числі й у США (1959 р., 1960 р.). Усі зарубіжні подорожі М. Хрущова широко висвітлювали засоби масової інформації. До певної міри вони сприяли розвінчанню міфу про "імперіалістичних хижаків" Заходу, які силою зброї хочуть знищити країни соціалізму. Сталінські репресії, твердило воно, не випливали з характеру справжнього соціалізму; навпаки - вони були його "викривленням", відходом від "ленінського курсу". Звільнений від цих викривлень, соціалістичний лад мав довести свою історичну перевагу над капіталізмом. Ця ідея була покладена в основу нової Програми партії, ухваленої на XXII з'їзді КПРС (17-31 жовтня 1961 р.). За двадцять років, запевняв Хрущов Радянський Союз дожене і пережене США за всіма показниками суспільного виробництва. Хрущов виявляв надзвичайну нетерплячість у здійсненні свого проекту. Він вимагав негайних господарських чудес і з безпосередністю неосвіченого, але впевненого у собі партійного керівника видавав наліво і направо поради та накази, де, ще і як вирощувати, з якою швидкістю водити трактор при оранці, як писати вірші, малювати картини тощо. Його найбільшою помилкою було, однак, фатальне нерозуміння того, що насправді сталося на Заході у післявоєнні десятиліття. Він старанно вираховував, скільки тон-заліза має виробити Радянський Союз на душу населення щоб перегнати США. Іронія полягала в тому, що США, як й інші промислово розвинуті країни у той самий час розвивали нові технології, які не потребували такої кількості металу. На Заході повним темпом йшла науково-технічна революція, що базувалася на використанні нових матеріалів - напівпровідників пластмаси. Хрущов хотів догнати і перегнати західний капіталізм, але не розумів, що біжить у цілком протилежний бік. Він став перед потребою нової модернізації країни, у відповідь на виклик, який кидала неефективній радянській системі господарства повоєнна науково-технічна революція. Однак його програма модернізації більш відповідала початку, а не другій половині XX ст. Не в усьому його зусилля були марними. Саме за часів Хрущова запущено у космос першого супутника (1957) та виведено на орбіту першого космонавта (1961). Це був серйозний виклик Заходу. Україна з її великими ресурсами та потужною паливно-енергетичною базою відігравала велику роль у розвитку економічної інтеграції країн соціалістичного табору. Метою московського керівництва було досягнути такого стану, коли країни "Східного блоку" разом з радянським керівництвом становили б єдиний господарський організм. Найвиразнішим проявом цих інтеграційних планів була будова нафто- і газопроводів, що поєднували СРСР з країнами "народної демократії" Центральної Європи. У 1960-1964 рр. завершено будівництво нафтопроводу "Дружба", що проходив через українську територію, у 1967 р. - газопроводу "Братство" між газоносними районами на Львівщині і Братиславою. У 1950-1965 рр. в Українській РСР постійно зростали масштаби видобутку нафти і вугілля (у західній частині республіки створено Львівсько-Волинський вугледобувний басейн), виробництва електроенергії, продукції чорної металургії, хімічної і нафтохімічної промисловості та машинобудівного комплексу. Темпи приросту промислової продукції за ці п'ятнадцять років майже вдвічі перевищували ці самі показники за 1965-1985 рр. У цьому сенсі роки правління Хрущова були найдинамічнішими для розвитку української промисловості. Між 1953 і 1964 р. радянське керівництво проголосило економічні реформи, які, хоч ніколи не були здійснені до кінця, викликали великі зміни у житті суспільства.

ВИСНОВКИ

Таким чином, можна сказати, що у зовнішній політиці відбився суперечливий характер керівництва М. Хрущова. Після смерті Сталіна радянський лідер розпочав ліберальні реформи не лише у своїй країні, а й чинив тиск на керівників країн Східного блоку, щоб ті наслідували приклад Москви. Для того, щоб "соціалістична система" трималася купи і піддавалася управлінню, вона мала діяти за єдиними правилами.

Кремль поводився у країнах-сателітах як господар. Коли у червні 1953 р. вибухнуло народне повстання у НДР і східнонімецькі власті виявилися неспроможними придушити виступи робітничого класу, за наказом Москви група радянських військ, дислокована в НДР, власноруч навела "порядок". Радянський Союз використав вступ ФРН до НАТО як привід для створення у травні 1955 р. воєнно-політичного блоку - Організації Варшавського Договору під власним керівництвом. До нього увійшли всі комуністичні країни Центральної та Східної Європи, за винятком Югославії. Восени 1956 р. радянські війська потопили у крові революцію в Угорщині.

Критику сталінізму в СРСР схвально зустрів комуністичний лідер Югославії Йосип Броз Тіто, який намагався побудувати у своїй країні соціалізм за власним планом. Відносини між СРСР і Югославією, розірвані за часів Сталіна через небажання маршала Тіто виконувати накази з Москви, починаючи з 1954—1955 рр. нормалізувалися. Однак нові спроби Москви втягнути Югославію до комуністичного табору призвели до нової напруженості між країнами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Арбатов Г. А. Затянувшееся выздоровление (1953-1985 гг.) Свидетельство современника. – М.: Международные отношения, 1991. – 400с.

  2. Баран В. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953 – 1985. – Львів.: Ода, 1992. – 250с.

  3. Бжезінський З. Україна на шляху до Європи // Українське слово. Ч2633. 1992. 18 жовтня

  4. Бураков Ю. В., Кипаренко Г. М. Всесвітня історія: новітні часи. 1945 – 1998. – К.: Генеза, 1998. – 400с.

  5. Фурман Д. Украина и мы // Свободная мысль №1. 1995 с.70

  6. Шаповал Ю. І. Мороз перед відлигою... – К.: Генеза, 2000. – 336с.

Loading...

 
 

Цікаве