WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія друкарства в Україні - Курсова робота

Історія друкарства в Україні - Курсова робота

Року 1593 князь Костянтин мріяв про потребу збільшення освітньої праці — "о закладанію школ и наук волных, а звлаща для цвиченя духовних; пилно потреба, жебнхмо мали ученыє пресвитерн и казнодеє добрьіе, бо за тьш, иж наук нет, великоє грубіанство в наших духовних умножилося". І князь думав власне в Дерманськім монастирі заснувати такий освітній центр, що виховував би потрібне духовенство; але поки що князь думок своїх не переводив в життя. А що при Дерманськім монастирі монахи справді займалися культурною працею, про це свідчить хоча б "Пчела", що її перекладено тут 1599 р. з грецької на мову церковнослов'янську, або рукопис "Бесед" св. Івана Золотоустого 1605 р.

Свою давню думку про заснування в Дерманськім монастирі культурно-освітнього центру Костянтин Острізький здійснив лише 1602 р. В цім році, 5 липня, князь, з благословення патріарха Мелетія, цілком перероблює Дерманський монастир: заводить тут киновію, засновує школу, а також і друкарню при ній; багатому й до того монастирю князь дарує нові маєтки.

Та й для самого монастиря князь поставив нові умови — він хотів зібрати до нього лише освічених ченців.

Можливо, що князь Костянтин бажав увесь центр культурно-освітньої праці перенести з Острога до Дермані, бо Остріг з його галасливим характером княжої столиці був менше придатний для цього, ніж тиха та спокійна Дермань. І справді бачимо, що по 1602 р. в Острозі на якийсь час видавнича діяльність спиняється; на мій погляд, цілу Острізьку друкарню десь в кінці 1602 чи на початку 1603 р. перевезли з Острога до Дермані — шрифт дерманських видань цілком однаковий з острізьким. Управителем Дерманської друкарні став священник-друкар Дем'ян Наливайко.

Ігуменом реформованого Дерманського монастиря князь призначив широко освіченого протосингела патріарха Олександрійського Ісака Борисковича, що походив з волинських дворян. Борискович зібрав в Дерманськім монастирі багато вчених та достойних монахів і зараз же приступив до друкарської праці.

Першою книжкою почали друкувати в Дермані Октоїха, бо друкованим його тоді на Вкраїні ще не було. Ігумен Борискович діяльно взявся за цю книжку; текст, безумовно, правили з грецького оригіналу. Для роботи коло видання Октоїха Борискович запрошував до Дермані вчених тогочасних людей; так, він запросив до себе відомого Іова Княгиницького.

Друк Октоїха розпочали 12 квітня 1603 р., а скінчили 12 вересня 1604 р.; це був: "Охтаиксиреч осмогласник", на 326 л.; книжка вийшла "в общом манастыри Дермани, коштом и накладом манастнрским", цебто вже без якихсь спеціальних коштів князя Констянтина. Передмову до цеї книжки писано двома мовами — церковно-слов'янською та українською; післямову склав і підписав "Даміан недостойный презвитер". По цьому, значно нижче, підписався й технічний друкар І. Ф. Д., але хто сховався під цими ініціалами, не відомо; можна б думати, що це був Іван Федорович, син первопечатника, але проти цього промовляє фуква Ф, бо він би підписався: в.

Під час друку цеї книжки трапилася сумна подія: помер молодий князь Олександр Острізький, надія православних.

Другою книжкою дерманського друку був "Лист Мелетія святейшого патріархи Александрійского до велебного єпископа Ипатія Потея" ; книжка вийшла 6 лютого 1605 р., на 41 л. Цього листа 1599 р. з грецької мови на українську переклав Іов Борецький 17, пізніше митрополит Київський, що на той час працював в Дермані. Передмову до книжки підписав священник Дем'ян, бо він і друкував її.

Здається, що цей "Лист" був останнім дерманським друком, але можливо, що всіх дерманських видань до нас не дійшло; навіть польські джерела підкреслюють, що з Дерманської друкарні "говорили до народу руського". Вага дерманських друків, як і друків острізьких, полягає також і в тім, що видавці їх вживали й народної української мови, можливо, що під впливом Д. Наливайка.

Не довго працювала Дерманська друкарня — десь коло трьох років; з невідомих нам причин князь Костянтин в 1605 р. знову переніс цю друкарню до Острога. Але Дерманський монастир проте не втрачав своєї культурно-освітньої праці, і надалі лишався славним монастирем на Волині. Десь в кінці 1607 р. князь Костянтин запросив до себе на архімандрита дерманського племінника єпископа Гедеона Балабана — Ісаію Балабана, "блюстителя" єпископії Львівської, і той став у нього "строїтелем" всіх острізьких монастирів (на своїх землях князь Костянтин мав 20 монастирів і більше 600 церков). Пізніше (1627—1633 рр.) ігуменом Дерманським був славний автор "Граматики" 1619 р.— Мелетій Смотрицький, що тут і похований.

Київський історик Іван Каманин був висловив думку, ніби архімандрит Дерманський Ісаія Балабан з дозволу князя Януша продав Дерманську друкарню до Києва, разом з Острізькою; я вважаю цю думку недоведеною; більше підстав думати, Що окремої Дерманської Друкарні було — тут часово працювала друкарня Острізька.

Рохманівська друкарня

Рохманів — це містечко на Волині Кременецького повіту, в 2 верстах від стольного колись міста Шумська; належав Рохманів князям Вишневецьким. Господарка Рохманова, княгиня Ірина Вишневецька Могилянка запросила до себе з Почаєва відомого вченого, ієромонаха Кирила Транквиліона Ставровецького. Кирило прибув до Рохманова десь року 1618 і розташував тут і привезену з Почаєва свою мандрівну друкарню.

Кирило Ставровецький був славним проповідником свого часу, і давно вже надумався був видати збірника своїх проповідей; пробуваючи в Рохманові, Ставровецький вирішив видрукувати такого збірника, який і вийшов у світ 9 листопада 1619 р. під назвою: "Євангеліє Учителює, албо казаня на неделя презрок и на празники господскіє и нарочитим святьш угодником божіим", на 552 л. В передмові до читача Ставровецький розказує: "Подялем великій кошт на так трудноє и преважноє дило... Сам же аз множайшіи труды к трудом моим приложих, и промнслом Вышнего и друкарню в убозей кущи странствіа моєго поставих, и зачатоє дило коштом и накладом моим с помощію божією сверших". Так само в самім заголовку книжки читаємо, що вона "єго всласным стараням, коштом и накладом г друку на свет ново выдана". Книжка дійшла до нас з різними посвятами,— кн. Ірині Вишневецькій, кн. Юрію Чарторийському і кн. Самуїлу Якимовичу Корецькому,— певне ці особи трохи допомогли Ставровецькому й матеріально.

З підкресленою любов'ю говорить Ставровецький в посвяті про Ірину Вишневецьку, котра "мя пріала в дом свой, в пелкгримстви моєм, с таким дилом преважныш, и далась взяти початок и конец в дому своєм той праци моєй; а к тому былась помощною и ласкавою патронкою мне, многобедствуємому".

Ставровецький багато потрудився, складаючи цю свою книжку. "Святых теды книг зобралем сладость духовную,— пише автор в посвяті,— яко пчела трудолюбная, с цветон райской красоты, и учинилем книгу учителную, Казаня дорочныє и на свята урочистий, и подалем вирным Божіим... Подялем многіи болезни и труды, крнвавыш поты и великій кошт на так трудное и преважноє дило". Справді, книжка вийшла дуже цікавою змістом; видання досить розкішне, з киноварю.

Ставровецький твердить, що "человецы некоторіи, сановитьш и разумнни, подвигоша мя на сіє дило святоє и честноє", на видання "Євангелія Учителного". Крім цього "найпаче разгореся в мне огнь трудолюбіа, кгднм пріал благословеніє ,от святейших четырох патріархов святна Восточныя церкви" 1616 р., а перед тим 1614 р. Ставровецький одержав на свій труд благословення й наказ Єремії Тисаровського, єпископа Львівського. І ось тому "аз, за повеленієм и благословенієм старших, умислих книгу сію изобразити дилом друкарским, для размноженя науки збавеннои".

Loading...

 
 

Цікаве