WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Ідейно-політичне життя Полтавщини - Курсова робота

Ідейно-політичне життя Полтавщини - Курсова робота

Першою патріотичною організацією, що існувала на території Полтавщини в І пол. ХІХ ст., було Малоросійське таємне товариство, очолюване В.Л. Лукашевичем. Головною метою цієї організації була політична незалежність України. До складу товариства належали переважно дворяни, деякі професори Ніжинської гімназії. Члени товариства налагодили зв'язки з польськими таємними організаціями, але розгорнути діяльність українські патріоти не змогли, потрапивши під слідство в справі декабристів.

З Полтавщиною тісно пов'зана діяльність таємних політичних організацій декабристів. У 1818р брати Борисови організували у Решетилівці Товариство першої згоди, перейменоване потім у Тоариство друзів природи. Ця організація стала основою для утворення в1823р. Товариства З'єднаних Слов'ян. Тісний зв'язок з полтавськими масонами мав відомий декабрист,брат російського генерал-губернатора М.Г.Рєпіна С.Г.Волконський. З полтавською масонською організацією була зв'язана діяльність відомих діячів декабристського руху братів Муравйових-Апостолів. З метою розширення діяльності Південного товариства в 1821р. до Полтави приїздив П.І.Пестель, в 1824р. в Лубнах побував С.І.Муравйов-Апостол, а В1825р. М.П.Бестужев-Рюмін відвідав Лубни і Лохвицю. Своєрідним осередком декабристського руху був Хомутець Миргородського повіту, де знаходився родовий маєток Муравйових-Апостолів. Серед 579 чоловік, притягнутих до слідства в справі декабристів, близько 20 були уродженцями Полтавського краю.

4. Поява Тараса Шевченка.

Після сурової розправи з дворянськими революціонерами налякані полтавські дворяни звернулися до царя з проханням підтвердити їхні права і привілеї. Прохання було задоволене спеціальною жалуваною грамотою в 1829р. Однак аж до початку 40-х рр. ХІХст. дворяни все ще виконували роль лідера українського національного визвольного руху, і поряд з "вірними слугами" були непоборні борці, які не дали ворогам цілковито знищити Україну, кращі представники дворянського класу творили нову українську культуру. В 1840 р. в коло української еліти увірвався кріпацький син Тарас Шевченко. Особливу роль в його житті відіграли Полтавський край та полтавці. Важливу роль у визволенні талановитого юнака з кріпацької в 1838р. неволі відіграли українці І.Сошенко, А.Мокрицький, В.Григорович, росіяни К.Брюлов, В.Жуковський, О.Венеціанов та інші. Перший "Кобзар" Т.Шевченка вийшов у Санкт-Петербурзі в 1840р коштом полтавського поміщика П.І.Мартоса, редактором збірки був пирятинець Є.П.Гребінка. Тираж склав 1000 примірників і включав 8 творів, майже всі вони мали присвяти, а після арешту поета в 1847р.книгу заборонили.

Одним з перших ілюстраторів творів Т.Шевченка став уродженець полтавської губернії Яків Петрович де Бельмен, який разом з художником М.Башиловим проілюстрував рукописний "Кобзар", поеми "Гайдамаки" та "Гамалія".

На території Полтавської губернії Шевченко перебував тричі: у 1843-1844рр., 1845-1946рр., 1859р., відвідавши загалом понад 50 населених пунктів і зав'язавши десятки знайомств. На Полтавщині Кобзар знайшов щирих друзів, котрі поділяли його погляди й настрої. Тут він написав ключові твори збірки "Три літа". На Полтавщині Т.Шевченко відкрив своє особливе призначення і був упізнаний сучасниками як пророк українського народу, тут же доля звела його з двома жінками, які залишили глибокий слід у йог серці – Г.І.Закревською та княжною В.М.Рєпіною.

Серед компонентів, які створили українського національного пророка Т.Г.Шевченка, дослідники відзначають: багатогранний природний талант; бажання і вміння учитися; перебування у висококультурній столичній атмосфері. Діалектичне спілкування зі своєю читацькою аудиторією доповнило вистражданий раніше досвід і обумовило відкриття поетом свого особливого призначення: вступити в боротьбу з людською неправдою на ґрунті пісні, своєї справжньої стихії. Освідомлення цього сталося на Полтавщині, де спалахнула творча енергія Т.Шевченка і у всій величі розкрився його геній. Доказом цього є написання протягом неповних трьох місяців 1845р.вершинних творів, що склали ядро циклу "Трьох літ". Український пророк Шевченко звернувся до свого занімілого народу, щоб розбудити його з невольничого сну і надихнути до визвольної дії. Подібно біблійному Єремії, Тарас заговорив як той, хто має владу і силу, хто стоїть над усім. Прозорливі сучасники, які розуміли біблійну символіку, одразу впізнали в Шевченкові пророка українського народу. Тож цілком закономірно, що в 33 роки поетові судилося пережити власне розп'яття, а потім 10-річну солдатську каторгу. Після цього його особа і його натхненні поезії виросли до вселенських масштабів у масовій свідомості.

Своєю поетичною творчістю і політичною діяльністю Шевченко оформив новітнє українство. Особа поета, його поезії справляли величезне враження , викликали національне піднесення, збуджували думки про вільну Україну. Серед тих, хто зазнав сильного впливу поезії й особистості Т.Шевченка, були учасники Кирило-Мефодіївського братства.

5. Капніст, Безбородько, Кочубей, Прощинський.

Наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. "завидного положенія" досягли чимало полтавців. Вищою точкою автономістського руху останньої чверті ХVІІІ ст. була таємна місія наших земляків братів Копністів до Прусії в 1791р. На аудієнції в королівського канцлера Герберта вони запитували, чи можуть розраховувати на протекцію Прусії на випадок, якщо вони спробують збройно скинути з себе "російське ярмо".

Капніст Василь Васильович – поет, драматург, освітній і громадський діяч , народився 12 лютого 1758р. в с.Обухівка Миргородського повіту. Належав до українського шляхетського роду. З 16-річного віку перебував на військовій службі, однак на початку 1780р. вийшов у відставку з наміром присвятити себе літературній праці. Повернувшись в рідну Обухівку, брав активну участь в громадсько-політичному житті, користувався великим авторитетом серед українського шляхетство. Залишаючись вірним слугою монарха, невтомно боронив українські інтереси. У1783р написав знамениту "Оду на рабство", в якій виступив проти ліквідації козацьких полків і запровадження кріпацтва. У 1787р. разом з іншими автономістами підготував проект відновлення козацького війська, який був відхилений російським урядом. В 1798р.опублікував поему "Ябеда", в якій критикував російську колоніальну політику на українських землях. В.В.Капніст входив до петербурзького літературно - мистецького гуртка, був знайомий з багатьма культурними діячами того часу, виступав як лірик і перекладач, відзначаючись вимогливим ставленням до власних поетичних спроб. Маєток в Обухівці був одним із осередків просвітництва на Україні в той час.

Безбородько Олександр Андрійович - державний діяч, дипломат, царедворець, дійсний таємний радник, державний канцлер, граф,- народився 14 березня 1741р. на Переяславщині. На протязі 1765 – 1796рр. зробив карколомну кар'єру від правителя канцелярії графа П.Румянцева, до секретаря Катерини ІІ завдячуючи своїм непересічним здібностям і вражаючій працездатності. О.Безбородьком складені всі царські маніфести 1776-1792рр., написані 387 іменних указів, він вів листування Катерини ІІ, був її щоденним доповідачем з найважливіших справ. З 1780р.він фактично керував зовнішньою політикою імперії. Він складав важливі дипломатичні документи, супроводжував імператрицю в поїздках, вів переговори з іноземними володарями. Після смерті Катерини ІІ, маючи вплив на імператора Павла І, Безбородько добився відновлення в Україні Генерального військового суду та деяких інших установ Гетьманщини. Деякі історики вважають його одним із гіпотетичних авторів "Історії Русів". О. Безбородько був одним з найбагатших поміщиків Російської імперії, як меценат сприяв багатьом літераторам і художникам.

Кочубей Віктор Павлович - державний діяч, дипломат, дійсний таємний радник,граф, - народився 11 листопада 1768р. Походив з відомого козацько-старшинського роду, навчався в Петербурзі, Швеції, Франції. Перебував на дипломатичній службі в Швеції, Великобританії, Туреччині, був одним із ініціаторів реформ Олександра І, обіймав в Російській імперії високі державні пости. Не приховував, що вважає кріпосне право "гігантським злом", але не приховував і своєї боязні потрясінь. В своїй політиці дотримувався правила: ні в чому не послаблювати існуючого порядку. У той же час любив свою полтавську батьківщину, збудував в родовому маєтку в Диканьці розкішний палац. В його маєтку вперше в Росії були застосовані сільськогосподарські машини.

Трощинський Дмитро Прокопович – державний діяч, меценат української культури, дійсний таємний радник, - народився 26 жовтня 1754р. в с. Яреськи Миргородського полку. Походив з старовинного козацького роду, закінчив Київську академію. З 1784 по 1806рр. зробив стрімку кар'єру від полкового писаря до міністра уділів. У 1812р був обраний полтавським губернським маршалом, а в 1814-1817рр. обіймав пост міністра юстиції і фінансів. Належав до найбагатших поміщиків краю, утримував своїм коштом виховний заклад для дітей незаможних дворян у Полтаві. Свій маєток перетворив на значний осередок української культури, Кибинці навіть прозивали "малоросійськими афінами".

Перебуваючи більший час на службі в Російській імперії, українці все ще вважали "Малоросію" своєю батьківщиною, причому для них не існувало суперечності між "великоросійським" і "малоросійським" патріотизмом. У ХІХ ст. вихідці з Полтавської губернії стали своїми людьми в усіх імперських структурах.

Loading...

 
 

Цікаве