WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст. - Курсова робота

Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст. - Курсова робота

Разом з тим повстання були спрямовані проти національно-релігійного гноблення українського народу польськими панами, проти панування Польщі над Україною.

Ці повстання були першими великими виступами українських козацько-селянських мас проти шляхетства. Вони поклали початок визвольній боротьбі українського народу за незалежність, що розгорнулась в І пол. XVII ст.

3.2. Козацько-селянські повстання 20-х років XVII ст.

Козацькі походи на турецькі землі і підтримка козацькою старшиною Яхії загрожували польському урядові війною з Туреччиною. Велику небезпеку являли для польського уряду також зносини козацької старшини і православного духовенства з російським урядом. Але авантюра Яхії провалилась. Козацькі походи на турків, зокрема похід влітку 1625 р., були невдалі або маловдалі для козаків. Одночасно був розірваний союз козаків з Шагин-Гиреєм: за виплату польським урядом дволітніх "упомників" Шагин-Гирей відмовився підтримувати козаків.

Всі ці обставини польський уряд вирішив використати для приборкання козацтва і здійснення своїх попередніх постанов щодо нього. Король призначив комісію, що складалася з магнатів на чолі з коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським. В вересні 1625 р. комісія з військом походом рушила з Поділля на Київщину, спустошуючи, палячи і грабуючи по дорозі міста і села.

Про підготовку на Україні визвольного повстання народних мас повідомляли в липні 1625 р. в Розрідний приказ севські воєводи П. Воєйков і Н. Власьєв: "Черкаси вывезли из Запорог в украинные городки 70 пушек и под остальных Черкас в Запорог послали, чтоб и остальные черкасы из Запорог шли в сход в украинные городки". В той же час (31 липня 1625 р.) Рильський воєвода М. Гагарін слав звістку в Москву, що козаки "хотят бится с поляками за веру и за свои домы" і почали "збиратся против гетьмана Конецпольского" [29;71].

11 жовтня польське військо підійшло до Канева. Канівські козаки відправили послів до польського гетьмана, повідомляючи, що гетьман їхній Марко Жмайло ще перебуває на Запоріжжі, і просили не наступати на місто і дозволити їм зібратися на раду. Козацька рада вирішила не піддаватися Конєцпольському, і 3 тисячі козаків вийшли з міста. Конєцпольський послав у погоню за ними великий загін війська. Під Мошнами між козаками і поляками стався бій. Козаки, укріпившись у таборі відступали до Черкас, де стояв загін в 2 тис. козаків. Останній з'єднався з канівським загоном, і вони разом почали відступати до козацького війська, які від Маслового Ставу збирались до Крилова. Польське військо підійшло до Крилова і розташувалось над р. Цибульвиком, поблизу козацького табору. 25 жовтня козацькі посли повідомили Конєцпольського, що в козацький табір прийшов гетьман Жмайло з артилерією. Конєцпольський вирядив до козаків комісарів, пропонуючи їм умови, які вони повинні були прийняти. Проте козаки відкинули їх. Після цього Конєцпольський кинув на козацький табір коронне військо. Козаки відступили і стали табором в урочищі Ведмежі Лози за Курукувим озером (на місці теперішнього Крилова, проти Кременчука). Спроби Конєцпольського розгромити тут козаків були відбиті. Польське військо зазнало великих втрат убитими і пораненими. Сам Конєцпольський ледве врятувався від смерті.

Вранці 19 жовтня до польського табору прибули козацькі посли з проханням припинити просування коронних військ до прибуття гетьмана Жмайла, який з кількатисячним загоном козаків ішов із Запоріжжя. На світанку 29 жовтня розгніваний Конєцпольський, відпускаючи козацьких послів, заявив: "Ви незабаром відчуєте силу наших шабель на своїх шиях за вашу непокору і свавілля" [29;75-76].

Комісари почали з козаками переговори. Переговори тривали 3 дні. 5 листопада 1625 року між козаками і козацькою старшиною відбулася угода, що дістала назву Куруківської. Комісари дали згоду на те, щоб причетних до повстання не віддавати полякам. Реєстр збільшувався до 6 тис. чоловік і мав бути складений протягом 6 тижнів. Реєстрові козаки мали право обирати старшого, але затверджував його король або від його імені коронний гетьман. Платня реєстровим козакам збільшувалася до 60000 злотих. Старшині призначалася окрема платня. Козацькими правами й вольностями мали право користуватися лише реєстровці, і тільки в королівщинах. З маєтків духовних і шляхетських реєстровці повинні були виселитись протягом 12 тижнів. Решта козаків — біля 40 тисяч — мусила повернутись у кріпосний стан. Реєстрові козаки не повинні були робити походів на турецькі володіння і мати зносини з іноземними державами. Тисяча козаків мусила перебувати як сторожовий загін на Запоріжжі.

Жмайло скинутий з гетьманства, і на його місце обраний Михайло Дорошенко, представник угодовської козацької верхівки, який брав участь у Хотинській компанії і він був до того гетьманом. Конєцпольський затвердив цей вибір. Договір був підписаний Дорошенком і кількома старшинами і скріплений військовою печаткою.

Після Куриківського договору козацтво остаточно поділяється на 2 групи — городових, реєстрових, що займали угодовську позицію відносно польського уряду, і нереєстрових, так званих "випищиків", центром яких стало Запоріжжя. Польському урядові не вдалося повернути в кріпосний стан масу нереєстрового козацтва, яке продовжувало збільшуватись.

А також Антонович зазначає, що всіх пунктів угоди 5:

  1. за козаками зоставлено їх громадський суд;

  2. право вибирати гетьмана або старшого Запорозького війська;

  3. поляки зобов'язувалися платити реєстровим козакам 60 тис. злотих річно;

  4. обмежено число козаків 6 тис.;

  5. козаки обіцяли не робити нападів на турків і спалити всі свої чайки [2;85].

3.3. Селянство у конфліктах 30-х років

Основною причиною козацько-селянських повстань в 30-х рр. XVII ст. було поширення кріпосного гніту на Наддніпров'ї, що підсилилось в кінці 20-х і 30-х рр. Захоплення польськими панами земель на Наддніпров'ї розгорнулося в кінці XVI ст. на початку XVII ст.

В листопаді 1629 р. закінчилась війна Польщі з Швецією. В війні цій на стороні Польщі брало участь багато козаків-випищиків, взятих на службу польським урядом. Після закінчення війни козаки мали лишитися поза реєстром, отже повернутися у кріпосний стан. Тому повернення козаків з походу загострив антишляхетську боротьбу на Україні.

Одночасно з козаками на Україну повернулося військо Конєцпольського. Розташувавшись на Наддніпров'ї, коронне військо почало грабунки, розправи, що привело до обурення населення.

В цій розжареній атмосфері весною 1630 року на Наддніпров'ї почалось велике козацько-селянське повстання.

Населення багатьох сіл, міст і містечок стихійно піднялося на боротьбу з гнобителями. Поштовхом для її активізації було запровадження в січні 1630 р. збору подимного. Селяни і міщани активно протистояла введенню нового оподаткування. Вони виганяли збирачів податків, а разом з ними і представників місцевої адміністрації, громили шляхетські маєтки. Згодом окремі виступи переросли в могутнє козацько-селянське повстання [43;30].

Т. Федорович, як відомо, був гетьманом нереєстрових козаків під час походу на Крим в 1629 році. Після цього гетьман — Леон Іванович. Напередодні повстання випищики знов обрали гетьманом Федоровича, який стояв на непримиренній позиції відносно польського уряду. Т. Федорович виступає в джерелах також під іменем просто Тараса. "История русов" називає його Трясилом. Його найбільшими соратниками були полковники Андрій Віденко, Данило Білоцерківець, Михайло Пововаренко, старшини — Богдан Кизим, Іван Гиря, Левко Бут, Федір Прало, Іван Сорока, Левко Каленик, Григорій Яцина. На початковому етапі в рядах повсталих перебували також Константин Вовк, Борзяк, Бородка [43;30].

Коли Конєцпольський повернувся на Україну, Чорний став вимагати від нереєстрових козаків покори. Далі, коли була прийнята плата реєстровцям Чорний і польські комісари почали переглядати реєстри, виписувати з нього небажані елементи. В числі виписаних було 300 реєстровців, що були на Запоріжжі. Чорний вимагав від них, щоб вони з'явилися з артилерією на волость. Вони обіцяли скоритись його наказові, але прийшовши на волость у березні, несподівано схопили Чорного і привезли до Тараса, який також уже був на волості. Тут Чорного стратили. Пізніше поширилися чутки, що козаки його стратили за те, що він ніби перейшов унію і поклявся полякам знищити православ'я і козацтво.

Виступ нереєстрових козаків на волость став поштовхом до повстання. Уже в кінці березня путивльські воєводи доносили царю, що запорізькі козаки "из Запорог выгреблись в Переяславль с пушками, и ныне де государь, сбираются изо всех городков козаки, которые гроши имели и выпислые казаки, что были выписаны, а собрався де , государь, выгонять им из Киева и изо всех городов после великодня поляков" [14;33].

Loading...

 
 

Цікаве