WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства - Курсова робота

Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства - Курсова робота

В досліджуваний період, передмістя замка перетворювалося у феодальне місто і ставало центром концентрації основної маси ремісників. [54,45] По містам деякі ремесла мали свої професійні організації. В містах ремісники мали можливість ознайомитися з чужосторонніми зразками і піднести вище рівень своїх виробів. На Волині ремісниче виробництво в Галицько-Волинський період зазнало західноєвропейського впливу. Але все-таки місцева промисловість не могла задовольнити бажань багатих класів, і багато виробів приходило з різних інших країн. [40,88]

2. 3. Торгівля.

Важливе місце в економіці Волині в середньовічний період займала торгівля. Цьому сприяв значний рівень розвитку продуктивних сил, внаслідок чого нагромадилися надлишки продукції, які знаходилися за межею перших необхідних потреб.

Внутрішня торгівля відбувалася між містами, та між містом і селом. Міста з їх розвиненими ремеслами постачали ремісничі вироби до інших міст та сіл.

Волинська земля вела жваву торгівлю з іншими руськими князівствами – Київським, Чернігівським, Новгородським.

Значну роль в торгівельних зв'язках міст Волині відігравав Київ – який ще залишався економічним і культурним центром Русі. Серед виробів, які привозилися із Києва потрібно відмітити вироби зі скла (браслети, підвіски). [50,53]

Все частіше Волинь включається у міжнародну торгівлю.

На відомій середньовічній карті світу арабського географа Ідрісі, складеній у Палермо, показані такі міста, як Галич, Луцьк, Перемишль, Володимир. [20,8]

Завдяки археологічному матеріалові можна прослідкувати напрями торгівельних зв'язків Галицько-Волинського князівства.

Про зв'язки Волині з Прибалтикою можна судити із частих знахідок янтарю: бусів та натільних хрестиків.

Про широкі торгівельні зв'язки з містами Північного Причорномор'я свідчать багаточисельні фрагменти амфор.

Через Галицько-Волинські землі проходили торгівельні шляхи, які з'єднували Західну Європу і Візантію з Руссю.

Коли, в силу історичних обставин, занепав основний Дніпровський шлях славнозвісної Путі з варяг у греки, власне другий варіант цього шляху: Балтика - Вісла - Буг - Дністер, успішно вирішував цю важливу комунікаційну проблему. Крім того, через стольний Володимир пролягав магістральний і торгівельний шлях, що суходолом вів з Києва до Праги і далі до міст Західної Європи. Це був відрізок шляху, який зв'язував міста Заходу (Кельн, Майнц, Аугсбург, Регенсбург та ін.) з найбільшими центрами Сходу: Багдадом, Самаркандом та містами Китаю. [50,157]

В результаті археологічних розкопок на Волині було знайдено вироби , які привозилися з Візантії. Це в основному були предмети розкоші: вироби художнього ремесла із золота, срібла та дорогоцінного каміння, тканини. В древньому Данилові була знайдена іконка із зеленуватого каменю – стеатиту із зображенням св. Миколи. Дослідники вважають, що вона була виготовлена в Константинополі.

З арабського Сходу через посередництво інших країн потрапили на Русь срібні монети. Так на Волині в с. Хоникова було знайдено скарб срібних речей. [50,158]

Значний інтерес представляють зв'язки із Західною Європою.

Важливим імпортним товаром були кольорові метали. Можливо, мідь доставляли із Угорщини, де були мідні рудники, а свинець – із Польщі. Ці метали використовувалися не тільки ювелірами, вони йшли на оздоблення галицьких і волинських храмів. [50,160]

Міста Волині відігравали важливу роль у торгівлі.

У першій половині ХІV ст. Володимир займає одне з провідних місць у зовнішньоторговельних зв'язках Галицько-Волинського князівства. Тут виявлену коштовну прикрасу, виготовлену в м. Ліможі (Франція) – давньому осередку виробництва художніх емалей. [24,9]

Про існування грошового обміну свідчать знахідка в Луцьку іноземних монет, а також скарб зі 150 срібних чеських монет ХІІІ – ХІV ст.

З Волині, очевидно, вивозили хутра, мед, віск, рибу, велику рогату худобу, хліб і ремісничі вироби; із Заходу привозили зброю, мармур, скло, золото, срібло, тканину, шерсть.

Важливим торгівельним пунктом був Дорогочин, де знайдено десятки тисяч торгівельних пломб із свинцю, що свідчить про значну роль у міжнародній торгівлі.

Про розвиток зовнішньої торгівлі свідчать і спеціально обладнані пристані в містах Володимир та Луцьку. Ряд дослідників вважає, що значним торговим пунктом був Устилуг.

Для пожвавлення зовнішньої торгівлі волинський князь Андрій Юрійович у 1320 р. зменшив митну платню польським, литовським, німецьким та іншим купцям.

Таким чином, як ми бачимо, Волинська земля бере активну участь як і у внутрішній, так і в зовнішній торгівлі.

РОЗДІЛ ІІІ

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ВОЛИНІ ПЕРІОДУ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

3. 1. Архітектура та малярство.

Архітектура Волині розвивалася на основі досвіду Київської Русі. На відміну від Галичини, де сформувалася своя архітектурна школа, на Волині прослідковуються характерні риси архітектури Придніпров'я. В цей час будуються великі князівські палаци, монументальні християнські храми, міцні муровані надбрамні башти в оборонних укріпленнях великих міст.

Забудову і планування міст у загальних рисах можна уявити так.

Дитинець був своєрідним адміністративним центром міста. Там містилися двори князя, бояр та дружинників, житла челяді та ремісників, що обслуговували феодалів. Нерідко тут же розташовувалися церкви, монастирі, єпископський двір та кафедральний собор. Дитинець укріплювався міцними мурами, а в ряді випадків, він правив за притулок захисникам міста. У великих містах дитинець займав площу до 10 га.

Головну частину давньоруського міста займав "окольний град", що прилягав до дитинця. Тут жила основна маса міського населення – вільні ремісники, купці, нерідко тут же розташовувалися садиби бояр, монастирі. Центром "окольного града" здебільшого був "торг", який часто розміщувався біля головної брами міста. Іноді в "окольному граді" будували кафедральний собор, який ставав композиційним центром міської забудови. "окольний град" оточувався міцною лінією оборонних укріплень. Площа "окольних градів" у містах досягала 100 – 120 га. За "окольним градом" розташовувалися передміські слободи посади, "кінці", що заселялися ремісниками та купцями.

Забудова міста була густою - вона обмежувалася наявними укріпленнями. Але, порівняно, з містами Західної Європи та Візантії, скупченість будівель у давньоруських містах була меншою.

Вулиця являла собою проїзд між двома рядами дворів. Будівлі здебільшого розташовувалися у глибині двору. Напрям вулиць міста нерідко залежав від рельєфу місцевості. В плануванні міст переважала радіальна та кільцева система – вулиці сходилися до торгової площі, до міських брам, до дитинця.

Вулиці в містах вимощувалися дерев'яними настилами. [9,394]

Архітектура Волині ХІІ ст. відома лише з двох пам'яток Володимир-Волинського – Шестистовпних хрестовокупольних храмів типу Кирилівської церкви у Києві. Один із них – це так звана Стара катедра над р. Лугош на околиці Володимир-Волинська. Рештки цього храму виявлено під час археологічних розкопок. Спорудження його можна віднести до сер. ХІІ ст., саме до тих часів, коли Волинь виділилася у самостійне князівство, Володимир-Волинський став великим містом. Навколо нього зводилася ціла система оборонних укріплень, широко забудовувалося передмістя. Стара катедра була, мабуть, собором передміського монастиря.

Друга пам'ятка архітектури Володимир-Волинського – Успенський собор, який зберігся до наших днів. Його збудував у 1160 р. волинський князь Мстислав Ізяславич. За типом – це шестистовповий хрестовокупольний одноверхий храм, подібний до будівель Києва і Чернігова ХІІ ст., але з істотними відмінностями: стіни й стовпи собору тонші, пропорції плану інші. Конструкція, техніка кладки та архітектурні форми споруди близькі до архітектури Кирилівської церкви в Києві, та інших будівель цього типу. [25,205] Як і в спорудах Придніпров'я, архітектурно-художній образ храму простий і величний. Сувору гладь його стін розчленовано півколонами і стримано оздоблено орнаментним фризом.

Успенський собор у Володимирі, напевно, будували придніпровські майстри або їхні учні.

Наприкінці ХІІ ст. в архітектурі Придніпров'я сформувався новий стильовий напрям. Він виник як своєрідна протилежність монастирсько-князівському мистецтву попередніх десятиріч. Протягом короткого часу цей напрям поширився на всій Русі, знову продемонструвавши єдність джерел східнослов'янського мистецтва й архітектури.

Значення цього стильового напрямку надзвичайно велике. В ньому найбільше виявилися народні риси давньоруського монументального будівництва. [25,206]

Головну увагу будівничі приділяють зовнішньому виглядові споруди, тоді, як раніше першочергового значення надавалося внутрішньому оздобленню. Тут виявилося інше ставлення до самого характеру споруди: це не стільки храм, скільки прикраса міста. Такий підхід до архітектури випливав уже не з церковного, а світського розуміння ролі будівлі. [25,207]

Loading...

 
 

Цікаве