WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Іспанія між першою та другою світовою війною - Реферат

Іспанія між першою та другою світовою війною - Реферат

робітників-соціалістів та анархо-синдикалістів привітали Жовтневу революцію. В грудні 1919 р. На конгресі НКП, який відбувся у Мадриді, всупереч тиску анархо-синдикалістського керівництва. Було ухвалено приєднатися до ІІІ Інтернаціоналу і послати делегацію на І конгресЧервневого Інтернаціоналу профспілок. Всередині соціал-демократичної партії Іспанії розгорнулася гостра боротьба між прихильниками ІІ Інтернаціоналу та його противниками. На надзвичайному з"їзді соціалістичної робітничої партії в грудні 1919 р. Після упертої боротьби з реформістами - Бестейро, Ларго Кабальєро, Пієто та іншими - прихильники ІІІ Інтернаціоналу одержали близько 12,5 тис. голосів. Представники опортуністичного крила дістали 14 тис. Але боротьба продовжувалася, і ліва течія, очолювана такими видатними представниками робітничого класу в Іспанії, як Д.Ангіано, Ф.Пересагуа, А.Кехідо, В.Генсалес і Р.Мілья, набувала все більше прихильників. За приєднання до ІІІ Інтернаціоналу і створення Комуністичної партії виступила соціалістична молодь. 15 квітня 1920 р. У Мадриді зібрались представники соціалістичної молоді, де більшістю голосів було схвалено рішення про створення Комуністичної партії і приєднання до ІІІ Інтернаціоналу. Соціалістична молодь назвала свою партію Іспанською комуністичною партією.
Утворення Комуністичної партії прискорило розмежування всередині соціалістичного руху. В квітні 1921 р. На черговому з"їзді соціалістичної робітничої партії Іспанії соціалісти - прихильники ІІІ Інтернаціоналу вийшли з партії і утворили свою Комуністичну партію, яка дістала назву Іспанської комуністичної робітничої партії. В листопаді 1921 р. Датою утворення КПІ вважається 15 квітня 1920 р.
4.Початок буржуазно-демократичної революції 1931-1939 рр. Встановлення республіки
Світова економічна криза, що почалася 1929 р., тяжко відбилась на всій економіці Іспанії. В 1930-1931 рр. Різко погіршало економічне становище Іспанії: значно зменшилось промислове і сільськогосподарське виробництво. Ціни на предмети першої необхідності зросли. Лише за п"ять місяців 1930 р. Ціни на 17 видів продуктів першої необхідності, навіть за даними офіціальної статистики, збільшились на 40%, що призвело до різкого падіння реальної заробітної плати трудящих. Криза особливо ударила по гірничодобувній, машинодобувній. Хімічній6 текстильній та інших галузях промисловості. Виробництво значно скоротилося. Величезних розмірів набуло безробіття.
По країні прокотилась могутня хвиля страйків робітників, студентських демонстрацій, селянських виступів. Під тиском широких народних мас у січні 1930 р. Військово-монархічна диктатура Прімо де Рівера впала. Уряд Беренгера, який змінив його, намагався зберегти монархію і заспокоїти громадську думку частковими поступками. Проте проведення деяких заходів демократичного характеру - скасування цензури, амністія політув"язненим і т.д. - не могло зупинити наростання революційного піднесення в країні.
5.Боротьба народних мас за здійснення демократичних перетворень в країні.
Революція не закінчилась встановленням республіки у квітні 1931 р., як сподівалися буржуазія і поміщики. Революція вступила лише в нови2 етап розвитку: почалася боротьба широких народних мас за свободу і демократію, за доведення до кінця буржуазно-демократичної революції. Вже через місяць після урочистого проголошення республіки, у травні 1931 р., по всій країні відбулися стихійні масові виступи трудящих. Найбільш поширеними формами боротьби у цей період були численні страйки, демонстрації, а також вуличні бої. В липні 1931 р. Відбулися криваві вуличні бої у Севільї, і вересні цього ж року - в Барселоні.
1932 р. Був позначений небаченим для Іспанії зростанням страйкового руху. Лише в січні страйкувало понад 1 млн. Робітників. Страйковий рух охопив усю країну: страйкували робітники Овієдо, Малаги, Севільї, Барселони.
У революційний рух включилися такої селянські маси, які боролись за землю під лозунгом негайного здійснення аграрної реформи.
У цей час боротьбою робітників в основному керували анархо-синдикалістські і реформістські соціал-демократичні лідери. Анархо-синдикалістські лідери штовхали робітників на терористичні а4кти і озброєні путчі, що завдавало величезної шкоди робітничому руху і давало привід урядові для арешту революціонерів. З свого боку соціалістичні лідери поширювали конституційні ілюзії і закликали до класового співробітництва, чим знижували революційну активність мас.
Для активізації революційної боротьби трудящих мас велике значення мала перемога революційного крила всередині керівництва Комуністичної партії Іспанії. У березні 1932 р. У Севільї відбувся ІV з"їзді Комуністичної партії Іспанії. У цей час партія вже налічувала близько 12 тис. членів. На з"їзді розгорнулася гостра боротьба проти сектантсько-опортуністичної групи Бельєхоса. Ця група займала неправильну позицію у таких важливих питаннях, як характер революції в Іспанії, недооцінювала революційні ролі селянства як головного союзника робітничого класу, заперечувала значення аграрного питання в революції та на ін. ІV з"їзд КПІ висунув завдання боротьби за єдність робітничого класу і встановлення союзу пролетаріату з селянством. Після ІV з"їзду на пленумі ЦК у листопаді 1932 р. Сталося обновлення керівництва партії. Її генеральним секретарем став робітник із Севільї, видатний діяч робітничого руху Хосе Діас.
6.Утворення і перемога Народного фронту
Рішення VІІ конгресу Комінтерну про скликання антифашистського Народного фронту зустріли в Іспанії величезну підтримку серед демократичних сил. Боротьбу за утворення Народного фронту очолила Комуністична партії Іспанії. На початку січня 1936 р. Представники лівих партій розпочали вироблення спільної програми дій. 15 січня 1936 р. Робітничі організації і лівореспубліканські партії підписали панк Народного фронту. До складу Народного фронту увійшли: Комуністична і Соціалістична робітнича партії, Соціалістичний союз молоді, Загальна спілка трудящих, фронт висунув широку програму демократичних вимог - надання амністії політичним ув"язненим, зниження орендної плати для селян, зменшення податків, наділення землею селян і т.д. Головне вістря Народного фронту було спрямоване проти наступ фашизму. Це могутнє єднання демократичних сил провело іспанський народ до перемоги на силами реакції і фашизму на виборах у парламент, які відбувалися в країні 16 лютого 1936 р. Народний фронт завдав нищівної поразки правим партіям.
До влади прийшов лівий республіканський уряд Асаньї-Кірга. Утворення лівореспубліканського уряду, який користувався повною підтримкою всіх демократичних партій, що входили в народний фронт, було надзвичайно сильним ударом по фашизму. Уряд розпочав здійснення аграрної
Loading...

 
 

Цікаве