WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Україна у складі СРСР (1945-1985 рр.) - Курсова робота

Україна у складі СРСР (1945-1985 рр.) - Курсова робота

Життєвий рівень. Як ми неодноразово зауважували. Радянська Україна — цевелика промислова країна, щедро наділена природними багатствами. Однак за рів-нем життя народу вона далеко відстає від високорозвинених країн. Звісно, що по-рівнювати такі параметри надзвичайно складно. Те, що радянський українець не-добирає в автомобілях, відеомагнітофонах, модному одязі, він, можливо, надолу-жує, користуючись безплатною вищою освітою й медичним обслуговуванням, не-знаними, скажімо, американцям. І все ж, виходячи зі складних критеріїв, опрацьо-ваних західними дослідниками, очевидно, що радянська економічна система не взмозі задовольнити матеріальні потреби людей у такій мірі, як це робить західна економіка. Так, у 1970 р. рівень споживання на душу населення в Радянському Союзіскладав лише близько половини рівня Сполучених Штатів. Ця статистика не вра-ховує безсумнівно нижчу якість товарів і послуг в СРСР. Інакше кажучи, у 1982 р.кошик звичайних щотижневих закупок, для оплати якого у Вашінгтоні потрібнопрацювати 18 годин, у Києві коштував близько 53 годин праці. Хоча плата за житло вСРСР одна з найнижчих у світі, придбати квартиру так важко, що нерідко у двокім-натному помешканні живуть по три покоління однієї родини. Великою мірою від-повідальність за такий стан речей несе Кремль, котрий робить капіталовкладенняпереважно у важку промисловість та військові програми, як завжди, нехтуючи ви-робництвом споживчих товарів.

Оптимізм щодо здатності СРСР наздогнати Захід за рівнем життя був високим у60-х — на початку 70-х років, у період вражаючого зростання продуктивності госпо-дарства країни. Але з падінням ефективності радянської економіки у 80-х рокахзгасали й надії на швидке піднесення життєвого рівня.

В СРСР Україна за рівнем споживання посідає п'яте місце після Росії, Литви,Латвії та Естонії. Наявність на Україні надлишку робочої сили зумовлює те, що заробітна платня в республіці приблизно на 10 °о нижча від середньої по Союзу. В останні два десятиріччя радянська політика заробітної плати принесла багатьом українцям значні вигоди. Намагаючися зменшити різницю в прибутках між сільськими й міськими робітниками, уряд дарував колгоспникам вагоме підвищення заробітків.Як наслідок, між 1960 та 1970 рр. заробітна платня колгоспників зросла на182 %, тоді як у промислових робітників—лише на 38 %. Цей захід уряду, ске-рований на вирівнювання прибутків радянських трудівників, був на користь україн-цям, велику частину яких складають колгоспники. Але попри неодноразові спробиуряду покращити долю радянського споживача, громадяни СРСР і далі маютьсправу з неякісними товарами, поганим обслуговуванням і тісними помешканнями.За своїм життєвим рівнем середній радянський українець далеко відстає від за-хідних європейців чи американців ба навіть від населення комуністичних країн Схід-ної Європи.

Погляди радянських українців. Яке ж ставлення українців до радянської політичної та суспільно-економічної системи? Звісно, з таким питанням завжди складно мати справу, особливо відносно суспільства, що тільки тепер починає відкривати результати опитування громадської думки на ретельно підібрані теми. Проте численні статті та дискусії в радянській пресі, інтерв'ю з радянськими емігрантами, розповіді тих, хто відвідав СРСР, дають змогу вирізнити певні риси, характерні для настроїв і мислення радянських українців 70—80-х років.

У цілому складається враження, що більшість радянських українців приймалирадянський режим як законний і ототожнювалися з ним. Через монополію урядуна інформацію та інтенсивну пропаганду вони мали в кращому разі лише туманнепоняття про ті нещастя, яких зазнали українці від радянської влади у "далекому"минулому. Куди більший вплив на формування їхніх оцінок справляло те, що ра-дянська система принесла їм велике підвищення прибутків, установила відносну рів-ність між соціально-економічними групами, значно покращила соціальні послугита уприступнила освіту, створила численні можливості зробити кар'єру. Багаторадянських українців пишалися могутністю й престижем СРСР, важливою части-ною якого вони себе відчували.

З цим в основному позитивним ставленням до радянської системи перепліта-лися елементи реального чи потенційного невдоволення. Сповільнення економікипорушило такі дражливі питання, як сприяння розвиткові Сибіру та Середньої Азії зарахунок України. Скоротилися також можливості соціального прогресу. Серед пар-тійних лідерів, бюрократів та економічних керівників України зростало невдоволен-ня монополією Москви на ухвалу рішень. Водночас українська культурна елітазнову почала виступати проти русифікації. Згідно з радянськими соціологічнимидослідженнями 1984 р., експерти констатують, що на Україні рівень невдоволеннявищий, ніж по Союзу в цілому. На питання про причини цього вони. втім, не мо-жуть дати визначеної відповіді.

Радянське керівництво особливо непокоїла зростаюча на Україні, як і в усьомуСРСР, байдужість до марксистсько-ленінської ідеології. Ще з початку 60-х років за-хідні інтелектуали говорять про "смерть ідеології" та прихід на індустріальний За-хід "постідеологічної доби". Подібний ідеологічний спад відбувся і в РадянськомуСоюзі. Західні аналітики зробили спробу дати цьому явищу пояснення. У спрощеному вигляді воно полягає в тому, що процес модернізації, котрий протягом XIX —першої половини XX ст. розгортався в Європі, супроводжували бурхливі зміни. По-чуття загрози й розгубленості, які вони породили в суспільстві, зумовили необхід-ність ідеологічного аналізу, пояснень, визначення напрямів тощо. Але, судячи зідеологічного клімату індустріальних суспільств, прихід модерної доби приніс і від-носну стабільність. Відтак зменшилася потреба в ідеології, яка слугувала орієнти-ром у часи швидких змін.

Як би там не було, але очевидним є те, що попри постійну індоктринацію впливмарксизму-ленінізму на радянських українців занепадав. Що ж до українського на-ціоналізму, особливо в його крайній, інтегральній формі, то він десятиліття тому буввикреслений із суспільного світогляду. Отже, дві основні ідеологічні течії в україн-ській історії вже не були такими впливовими, як колись.

Оскільки ідеологічна відданість людей є основною вимогою радянської системи,ослаблення цієї відданості призвело до відчутної втрати мислячими громадянамивідчуття оптимізму, мети й спрямованості. Щоб заповнити прогалину, уряд подвою-вав зусилля, скеровані на прищеплення радянського патріотизму. Але для багатьохбільш природним засобом заповнення духовної та ідеологічної порожнечі у свідо-мості ставала релігія.

Серед величезної більшості зростає, проте, прив'язаність до того, що на Заходіназивають цінностями середніх класів, а в СРСР — буржуазним споживацтвом.За свідченнями радянських джерел, молодь в основному цікавить не будівництвонового суспільства, а вигідна й престижна праця, здобуття кваліфікації тощо. Малохто хоче бути пролетарем. Переважна більшість молодих людей спрямовує свої зу-силля на те, щоб добути високоякісні споживчі товари, продуковані на Заході. Оче-видним є факт, що сучасна молодь аж ніяк не близька до тої, яку хотів бачити Ле-нін.

7. Література.

  1. Історія держави і права України. У двох частинах. Ч. 2 / За ред. А.Й.Рогожина. – К., 1996. – 448 с.

  1. История Отечества (краткий очерк). В 2-х выпусках. Вып. 2 – М., 1992.

  1. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – Львів, 2000. – 400 с.

  1. Попов В. Проблеми вдосконалення планування і управління народним господарством. – Економіка Радянської України. – 1986. – № 3.

  1. Орест СУБТЕЛЬНИЙ. УКРАЇНА – історія.

3


 
 

Цікаве

Загрузка...