WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Україна у складі СРСР (1945-1985 рр.) - Курсова робота

Україна у складі СРСР (1945-1985 рр.) - Курсова робота

Інша проблема полягала у швидкому зменшенні робочої сили на селі, до якогоспричинилася урбанізація: в 1465 р. на Україні налічувалося 7,2 млн. сільськогос-подарських робітників, у 1475 р. ця цифра впала до 6,4 млн., а в 1980 р. вона дорів-нювала 5.8 млн. Таким чином, українське село, де відчутно покращилися життєвіумови, продовжувало віддавати свою молодь місту. В багатьох колгоспах основнучастину робочої сили складали старі й виснажені жінки.

Питання економічної експлуатації.Незмінне питання, що постає при обговоренні економічної історії України: чи зазнає республіка економічної експлуатації Москви,— надзвичайно складне. З одного боку, очевидним є те, що Україна пережила за роки радянського правління небачений розвиток економіки. З іншого ж. Існують виразні докази того, що вона постійно вкладає до радянського бюджету більше, ніж отримує з нього. Радянський режим відмовлявся уприступнити статистику, яка могла б пролити світло на цю проблему.

Радянські лідери підкреслювали швидкий економічний прогрес України, кажу-чи, що його не вдалося б забезпечити без величезних капіталовкладень, технологіїта робочої сили, яку їй надали "братні народи" СРСР і насамперед російський. Ізцього, мовляв, випливає висновок, що тепер настала черга українців надавати еко-номічну допомогу іншим, менш розвиненим регіонам СРСР. Тому, з радянськоїточки зору, не існувало навіть підстав порушувати питання про економічну експлуатацію.

Зовсім інакше дивляться на справу деякі західні економісти. Вони визнають, щорадянська влада забезпечила вражаючий економічний прогрес України. Вони по-годжуються і з тим, що Москва намагається розвивати такі відносно бідні регіони, як Середня Азія, або багаті природними ресурсами, як Сибір. Але вони стверджують,що Україна робила й надалі робить внесок, більший ніж її частка в економічномурозвитку СРСР. Американський економіст Холланд Хантер констатує: "Вилученняпоточного доходу України й використання його в інших регіонах СРСР складає ос-новну рису економічної історії України". А за оцінками британського вченого ПітераВайлза, Україна регулярно вносить до радянського бюджету на 10 °,) більше, ніжотримує з нього. Володимир Бандера та Іван Коропецький стверджують, що, в тойчас як Україна й надалі прогресує в абсолютному відношенні, то порівняно з Моск-вою, іншими регіонами СРСР та сусідніми країнами вона відстає за економічнимипоказниками.

Незалежно від позиції, зайнятої в суперечках навколо питання про експлуата-цію, ця дискусія виходить на фундаментальну проблему, що стосується перебуванняУкраїни під радянським правлінням: хто вирішує економічне майбутнє України йчиї інтереси беруться до уваги при ухвалі таких рішень. Принаймні, відповідь на цепитання виявляється більш однозначною: очевидно, що економічна доля Українивирішується в Москві, де економічні інтереси України не є приматом.

Демографічні умови. У новітні часи в темпах зростання населення України від-булися драматичні зміни. Протягом кінця XIX й початку XX ст. ці темпи були од-ними з найвищих у Європі. Потім сталися дві демографічні катастрофи: від трьох дошести мільйонів людей загинули внаслідок голодомору 1932—1933 рр., чисток і де-портації 30-х років та близько 5,3 млн. жителів України полягло у другій світовій вій-ні. Відтак трохи більше, ніж за десятиріччя, з лиця землі зникло близько 25 % насе-лення України, причому смертність була особливо високою серед чоловіків. Сьо-годні темпи зростання населення на Україні одні з найнижчих в СРСР. Так, у 1983 р.тут спостерігався приріст у чотири особи на кожну тисячу: для порівняння: у респуб-ліках Середньої Азії цей показник коливається між 25 й ЗО на тисячу. Якщо ця демографічна тенденція продовжуватиметься, то частка українців серед радянського населення, нарешті серед слов'ян узагалі, різко зменшиться.

Причиною повільного зростання населення є, зокрема, демографічні катастрофи.Значний вплив справляє тут і урбанізація. Оскільки городяни живуть у надзвичайно тісних помешканнях, а величезна більшість жінок працює повний робочий день,то українці в містах воліють мати невелику сім'ю з одним чи максимум двома діть-ми. У багатьох відношеннях населення України нагадує жителів інших розвинутихкраїн: при повільному старінні й низьких темпах зростання йому притаманні постійно зростаючий відсоток пенсіонерів і спадаючий відсоток робітників повної зайнятості.Але на Україні, як і в усьому Радянському Союзі, існує ряд вражаючих демографіч-них особливостей. Цілковитим контрастом з іншими промисловими країнами є те.що в останні роки зменшилася тривалість життя чоловіків і зросла дитяча смертність. Експерти допускають, що це пов'язане з алкоголізмом, котрий поширився серед чоловіків та жінок.

Порівняно з іншими регіонами СРСР Україна є густозаселеним краєм. Якщов Європейській частині Радянського Союзу на один квадратний кілометр в серед-ньому припадає 34 жителі, то на Україні цей показник дорівнює 82. При цьому на-селення в республіці розподіляється нерівномірно. Найбільш залюдненими є східніпромислові області, де спостерігається швидке зростання населення. Це харак-терне й для Криму — цієї "Флоріди" Радянського Союзу,— цілющий клімат якогоособливо сильно приваблює росіян. На Західній Україні населення зростає се-редніми темпами, а на Право- і Лівобережжі вони далеко нижчі від середніх: є на-віть області, де чисельність жителів постійно зменшується. Проте в цілому на Ук-раїні існують задовільні демографічні умови: населення республіки, яке налічує май-же 52 млн, не настільки мале і водночас не таке велике, щоб гальмувати економіч-ний розвиток.

Зміни в соціальній структурі. Як ми пересвідчилися, індустріалізація, урбаніза-ція і модернізація значно змінили традиційну класову структуру України. У 1970 р.із загальної кількості робочої сили в 16 млн. близько двох третин класифікувалисяяк промислові робітники. За одне покоління робітники перетворилися з виразноїменшості на переважаючу більшість робочої сили України. Пролетаріат не лишешвидко зростав, а й ставав більш українським з точки зору його етнічного складу:якщо у 1959 р. українці складали 70 % усієї промислової робочої сили, то в 1970 р.—74 %. Росіяни вже не становлять непропорційно велику частину рядових робітни-ків.

На Україні також дуже зросла, особливо за останні десятиліття, кількість фа-хівців із вищою освітою. Між 1960 і 1970 рр. їхнє число подвоїлося з 700 тис. до1,4 млн. Але тут росіяни зберегли свою велику присутність, складаючи в цій соціаль-ній групі понад третину. Таким чином, у той час як освітній бум у РадянськомуСоюзі підніс число спеціалістів вищої кваліфікації на Україні до рівня західноєвро-пейських країн і навіть перевищив його, для українців як нації він виявився не такимплідним, як можна було сподіватися. Українці, на яких припадало 74 % населенняреспубліки, складали лише 60 % загального числа вузівських студентів.

Які ж причини недостатньої репрезентованості українців у вищій освіті та середкультурної й технічної інтелігенції? Деякі західні фахівці стверджують, що значначастина української молоді й надалі дістає початкову й середню освіту на селі, дешколи часто гіршої якості, й тому порівняно з росіянами, що виростали в містах, опиняється у невигідному становищі в ході конкуренції за місця в інститутах та університетах. Додаткову перешкоду для багатьох українців створює також недосконале володіння російською мовою. Нарешті, через політику уряду, спрямовану на те, щоб залучати українських фахівців до роботи поза межами республіки (а, за підрахунками, 25 % усіх випускників вузів виїхали з України), українська інтелігенція тут чисельно менша, ніж могла б бути. Відповідно меншим є й число її дітей, які дістають вищу освіту. Тим часом діти української інтелігенції, котрі навчаються поза межами республіки, часто зазнають русифікації.

Loading...

 
 

Цікаве