WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → " Стоунхендж - загадка ""висячих каменів""" - Курсова робота

" Стоунхендж - загадка ""висячих каменів""" - Курсова робота

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

Реферат

на тему:

Стоунхендж – загадка "висячих каменів"

Виконала: студентка ІІ курсу фізико-математичного факультету

Викладач: Гусєв С. О.

Вінниця 2002 р.

План

  1. Основні історичні та архітектурні відомості про Стоунхендж

  2. Стоунхендж - стародавній доісторичний храм

  3. Стоунхендж – обчислювальна машина кам'яного віку

1. Основні історичні та архітектурні відомості про Стоунхендж

У південній частині Англії, на Солсберійській рівнині бовваніють велетенські кам'яні грубо обтесані бруси з сарсенового пісковику, розставлені у вигляді великого кола. Звнрху на них покладено трохи "менші" 25-тонні кам'яні перемички. Всередині кола – 50-тонні камені з перекладинами, так званні триліти. Є тут ще одне кільце з 5-тонних, так званних "блакитних" каменів. Уся споруда оточена великим земляним валом і ровом. Це й є Стоунхендж, що в перекладі з кельтської означає "висячі камені".

Стоунхендж привертає увагу вчених і допитливих туристів вже багато років. Легенди оповідають, що його спорудили загадкові карлики . За іншими переказами, Стоунхендж – пам'ятник часів легендарного короля Артура і рицарів Круглого стола або храм друїдів.

Археологічні дослідження руїн Стоунхенджа дозволили встановити, що він будувався майже 300 років (Хокінс пише, що навіть близько 500!), а завершилося будівництво близько 1450 року до нашої ери, тобто за кілька століть до Троянської війни, оспіваної Гомером в "Іліаді". А зовсім недавно археологи подовжили його вік ще на тисячу років. Майже три з половиною тисячі років Стоунхендж руйнують час, дощі, вітер, сонце, а до недавнього часу – й туристи (ще років із сімдесят тому було "модно" відбивати й брати "на згадку" шматки каменів Стоунхенджа). Зникла частина кам'яних стовпів, інші впали на землю, заросли мохом і травою. І все ж, навіть те, що лишилося, вражає своєю грандіозністю, чітким планом і ... загадковістю!

  1. Стоунхендж - стародавній доісторичний храм

Якщо Стоунхендж - це стародавній доісторичний храм, як вважають деякі археологи, то чому його спорудили з таких величезних і важких блоків? Адже навіть в наш час, коли є могутні підйомні крани, трейлери та інша техніка, зведення подібної споруди досить складне завдання. Ось як, наприклад, описує відомий археолог О.Формозов процес перевезення в наш час одного з абхазьких дольменів: "У 1960 році було вирішено перевезти один із дольменів з Ешері в Сухумі, у двір абхазького краєзнавчого музею. Вибрали найменший і підвели до нього підйомний кран. Як лише закріпляли петлі сталевого тросу до покривної плити – вона не рухалася з місця! Викликали другий кран. Два крани зняли багатотонного моноліта, проте підняти його на вантажівку так і не змогли. Цілий рік пролежала покрівля в Ершері, чекаючи, коли в Сухумі прибуде потужніший механізм. У 1961 році цей механізм прибув, і всі камені навантажили на автомашини. Проте найважче було попереду: зібрати будиночок заново. Реконструкцію вдалося здійснити лише частково. Покрівлю опустили на чотири стіни, але розвернути її так, щоб краї стін увійшли в пази на внутрішній частині поверхні покрівлі, не змогли. В давнину плити було підігнано одна до одної так ретельно, що між ними не проходило лезо ножа. Тепер тут лишився великий проміжок".

Як же спавлялися з подібними завданнями зодчі кам'яного віку, в розпорядженні котрих були лише примітивні важелі, котки і власна мускульна сила? А вони, як на те, ще й навмисне ускладнювали собі роботу. Наприклад, 5-тонні блоки "блакитних каменів" для спорудження одного з кілець Стоунхенджа було доставлено на Солсберійську рівнину за 380 кілометрів, з гір Корнуоллу, хоча поряд із Стоунхеджем можна було видобути блоки такого ж розміру з іншого каменю – сарсенового пісковику. І все ж, важкі блоки тягли саме здаля, долаючи сотні кілометрів, десятки річок, пагорби і багна!

Розшифрувавши етапи будівництва Стоунхенджа і основні параметри його будови, вчені були вражені. Виходило, що будівничі були добре обізнані з математикою і астрономією. Споруду явно зводили за заздалегідь розробленим планом, точно розташовуючи її елементи і орієнтуючи їх відносно сторін світу. Підрахунки показали, що для будівництва такої споруди потрібні були багаторічні зусилля багатьох тисяч людей. Звідки ж вони взялися в ті часи? В розпорядженні владик таких могутніх стародавніх держав, як Стародавній Єгипет або імперія інків, були мільйони підданих, десятки тисяч рабів, котрих фараон або Верховний Інка могли примусити працювати на зведенні пірамід чи інших грандіозних споруд. А хто міг зібрати таку кількість людей на території Британії три з половиною тисячі років тому, коли там, за підрахунками археологів, в часи будівництва Стоунхенджа жили лише розрізнені малочисельні племена мисливців і збирачів, а загальна чисельність жителів острова не перевищувала кількох тисяч? Справа безнадійно ускладнюється, коли згадати, що Стоунхендж не являє собою чогось унікального для тієї епохи, бо крім нього в Англії налічується ще близько трьохсот подібних кругів, а також безліч кромлехів і дольменів. Мимоволі приходиш до невтішного висновку, що наші знання про життя й діяльність людей кінця кам'яного віку, про їх наукові й технологічні досягнення, м'яко кажучи, далекі від істини.

3. Стоунхендж – обчислювальна машина кам'яного віку

В середині 60-х років за вивчення Стоунхенджа взявся американський астроном, професор Джеральд Хокінс. Ретельно замірявши взаємне розташування кам'яних монолітів і співставивши його з напрямками на певні астрономічні точки небосхилу (місця сходу і заходу Сонця в дні сонцестоянь і рівнодень тощо), Хокінс за допомогою складних обчислень на ЕОМ дійшов несподіваного висновку: Стоунхендж являв собою астрономічну обсерваторію і водночас своєрідний "комп'ютер кам'яного віку". Вузькі щілини між багатотонними трилітами Стоунхенджа разом із так званним "п'яточним каменем" й іншими деталями споруди слугували візирами, котрі з точністю до 10 фіксують моменти сходу й заходу Сонця й Місяця в особливі пори року – дні сонцестояння й рівнодення тощо. Згідно з висновками Хокінса, Стоунхендж давав змогу людям, котрі провадили тут систематичні спостереження, передбачати моменти сонячних і місячних затемнень. Більше того, виявилось, що всі ці ефекти можливі лише на тій географічній широті (51017/), де стоїть Стоунхендж – тобто давні зодчі заздалегідь визначили місце, де його слід будувати.

Хоча й дуже неохоче, але вчений світ змушений був погодитись з висновками Хокінса, а його книга (у співавторстві з Дж. Уайтом) "Розгадка таємниці Стоунхенджа" за короткий час стала бестселером.

Отже, Стоунхендж – обчислювальна машина кам'яного віку? Ця парадоксальна інтерпретація обсерваторії, запропонована Хокінсом, нині вже не викликає подиву. Трилітами та іншими каменями й лунками було зафіксовано азимути всіх найважливіших положень Сонця й Місяця. Усе це блискуче доведено за допомогою ЕОМ. А парадоксально те, що в історії неоліту Британії (та й усієї Європи) з'явились невідомі джерела таких високих астрономічних знань. Хто був "генеральним конструктором" цього дива? Як зумів він захопити своєю ідеєю тих, хто правив остров'янами, відірвати тисячі людей від добування хліба насущного і примусити їх "безглуздо" перетягувати камені? Не може не дивувати той факт, що будівниками були три народи, котрі змінювали лдин одного протягом віків і не володіли ані писемністю, ані системою числення. І, незважаючи на це, десятки поколінь з незрозумілою продовжували й блискуче завершили спорудження цього астрономічного центру. Важко відмовитися від думки, що Стоунхендж збудований за єдиною задумкою, згідно із заздалегідь складеним грандіозним планом. Виходить, що ті, хто будував "першу чергу", повинні були на 300 років уперед спланувати послідовність робіт і уявити собі планування комплексу, узгодивши його геометрію з астрономією!

Головне питання навіть не в трудомісткості будівельних робіт. Можна, звичайно, припустити, що на той час існували якісь примітивні технічні засоби, за допомогою яких пощастило спільними зусиллями відколоти, обробити, перетягти й встановити гігантські брили. І справа навіть не в організації робіт, хоча й вона, кажучи сучасною мовою, вимагає ефективної системи управління, постачання й контролю.

Суть загадки в тому, що древні британці якимось чином знайшли принцип цієї складної "обчислювальної машини" і з високою точністю відтворили її принципову схему на місцевості, не володіючи, як ми вже підкреслювали, писемністю, системою числення, не маючи уяви про параметри Землі, Сонця, Місяця, інших планет, без жодних топографічних і геодезичних приладів, щоб зробити розмітку як самого Стоунхенджа, так і існуючих навколо нього пам'яток, що утворюють з ним єдину систему.

Будівництву, безумовно, мав передувати етап розвитку й вдосконалення будівельного мистецтва накопичення спостережень у галузі астрономії. прОте ми не маємо жодних свідчень щодо високого рівня знань мешканців стародавньої Британії. Та й яка життєва необхідність могла змусити мисливців і збирачів будувати мегалітичний комплекс, розраховувати діаметри планет та їхні орбіти, відстань від Місяця до Сонця? І до того ж усі ці відомості зашифровувати в лабіринті Стоунхенджа? Найважливіше з питань: як будівничі визначили, що комплекс слід розташувати саме на 51017/ північної широти? Адже на цій широті кут між азимутами місячного і сонячного напрямків становить майже точно 900. А щоб відшукати широту, потрібна була ціла сітка спостережних пунктів на меридіані по всій Британії. І лише на основі аналізу усіх спостережень за багато десітиліть можна було знайти потрібну широту. Хто ж це зробив? А може, це чистісінький випадок, збіг обставин, ну які могли бути спостережні пункти в той час?

Loading...

 
 

Цікаве