WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія збройних сил України. Їх участь у Великій Вітчизняній війні - Курсова робота

Історія збройних сил України. Їх участь у Великій Вітчизняній війні - Курсова робота

Кіннотники були озброєні шаблями і короткими і ніш тівками. Кожна кінна сотня мала крім того відділення леї ких кулеметів. В Українській Галицькії Армії були її допоміжні військові підрозділи: господарські, командні, польові ві жандармерії тощо. Нове поповнення навчалося при військових частинах в окремих навчальних і рунах.

Бійці Придніпрянської армії не мали однотипної форми одягу, а носили пласт або ж трофеійні одяг та взуття. Дещо краще це питання було організовану УГЛ. Військотій мундир бійців УГЛ був подібним до австралійського. Являв собою коротку блузу (піджак) зі стоячовикладним коміром. на якому була суконна петлиця різного кольору, залежно від роду військ, із зубчаткою. Зубчатка командирів відрізнялась від інших золотистими шнурками, підкладками. Відзнаки посад були нашиті на рукаві збірними стрічками різної ширини й кількості. Піхотинці носили штани в обмотках і черевики, кіннотники і артилеристи ходили в чоботях. Вояки мали короткий плащ і округлу шапку з м'яким дном і окопом, забарвленим відповідно до роду військ.

4. Діяльність Української Повстанської Армії /УПА/

Маловідомою до сьогодні є історія УПА. Ще до початку війни з Німеччиною організація ОУН поділяються на 2 фракції: ОУН під керівництвом Степана Бандери (бандерівці) та ОУН під керівництвом Андрія Мельника (мельниківці). Члени організації С.Бандери (ОУН-Б) були прихильниками революційної боротьби за визволення України силами власного народу, без орієнтації на Німеччину та інші держави. До цього їх привело розчарування політикою Гітлера, і особливо - щодо Карпатської України. Метою ОУН-Б було скористатися знесиленням ворогів (СРСР і Німеччина) для п будови соборної держави.

Мельниківці (ОУН-М) були схильні до боротьби проти СРСР спільно з Німеччиною. Боротьба за лідерство між цими двома фракціями завдала певної шкоди українській незалежності. Напередодні нападу на СРСР у німецькій армії з числа українців, що проживали на зайнятих німцями територіях, було сформоване українське збройне з'єднання близько 600 чоловік (підрозділи „Нахтігаль" та „Роланд"). Німці їх використовували в деверсійних цілях проти СРСР. ОУН-Б сподівалася, що вони стануть основою майбутньої української армії. Проте німці цього не допустили, а використовували ці підрозділи у своїх цілях. А тому ОУН-Б, переорієнтувавши частину бійців „Нахтігаль" без узгодження з Берліном ЗО червня 1941 р. захопили м.Львів і проголосили акт про відновлення Української держави. Німці агресивно відреагували на це. Було зварені товано і відправлено у концтабір до Німеччини С.Бандеру і його однодумців, близько 40 провідних членів ОУН гестапівці розстріляли Незважаючи на це, ОУН без згоди німців на захоплених фашистами територіях починає створювати адміністрації з національне свідомих українців; нерідко в селах відкривалися українські школи, церкви тощо. З'являються в цей час і перші партизанські загони українських націоналістів на Поліссі, Волині. У кінці 1941 р. з цих загонів формується нерегулярна військова частина „Поліська Січ" (керівник Тарас Бульба-Боровець). За непідкорення німцям останні роблять спробу .Поліську Січ" розформувати. З цього моменту військове формування поповнюється новими членами ОУН, подується в ліси і стає на шлях партизанської боротьби з німцями та більшовиками Наприкінці 1942 р. всі загони ОУН і підрозділи Т.Бо-ровця об'єднуються в УПА. Головнокомандуючим розширених сил УПА стає український офіцер Роман Шухевич. УПА поділяється на чотири групи: Північ, Захід, Південь, Схід, які діяли майже у всіх регіонах України. Бойовою одиницею УПА був курінь, який мав 3-4 сотні по 130-200 бійців кожна. В апогеї своєї сили /кінець 1943 - початок 1944 рр./ чисельність УПА за деякими даними сягала 40 тис. чоловік. У порівнянні з іншими підпільними рухами окупованої німцями Європи, УПА була унікальна тим, що практично не отримувала чужоземної допомоги, їй допомагало населення, а особливо Західної України.

Озброєння вояків УПА було частіше всього трофейним: німецьким, польським, залишеним російськими бійцями під час відступу. Нове поповнення УПА отримувало військову підготовку у трьох підпільних військових школах: школі офіцерів /старшин/ у Великих Мостах, підофіцерів /підстарший/ у Клевані /Волинь/ та Поморянах /Галичина/. Крім цього па Волині, Поділлі діяли різні військові курси. На північному заході України, у лісах, проводилися тренування, навчання збройних груп. З серпня 1943 р. у складі УПА діяли невеликі інтернаціональні загони воїнів /італійці, румуни, німці, угорці та інш./, що дизертирували зі своїх армій. З лютого 1943 р. УПА активізує спою боротьбу як проти радянських партизан, так і проти німців. Праги німців ця боротьба стає дедалі сильнішою. УПА звільняє військовополонених з таборів /Луцьк, Ковель, Ківерці/, українських в'язнів з німецьких тюрем /Дубно, Луцьк, Ковель/ , захоплює завод боєприпасів в Оржеві, продовольство, що відправлялося до Німеччини тощо. Як і радянські партизанські загони, загони УПА практикували рейди по тилах німців, влаштування засідок, диверсій, наскоків тощо. Були випадки, коли такі дії проти німців координувалися партизанами. У квітні 1943р. воякам УПА вдалося звільнити від німців багато Районів Волині. Проти УПА була кинута дивізія, що скла-Далася з одного німецького полку СС і двох угорських полків. Загони УПА діяли на Поділлі, Київщині та інших регіонах України, мали розгалужену систему своїх підпільних формувань: осередків, самооборонних кущових відділів. Крім бойових дій, вони вели широку політико-про-пагандиську роботу серед населення, закликали до боротьби з ворогами українського народу, до його об'єднання в соборну українську державу. Через формування УПА пройшли школу боротьби близько 700 тис. добровольців. Разом з тим, УПА виступала не тільки проти фашистів та більшовиків, а й допускала певні конфлікти з поляками на змішаних україно-польських землях Волині, Поліссі, Холмщини. Мала місце кривава боротьба УПА з підпільною польською націоналістичною організацією -Армією Крайовою. Остання прагнула зберегти контроль над українськими землями, що входили до Польської держави. Спровокована бойня між загонами УПА і Армії Крайової стала джерелом ненависті між українським та польським населенням. Відбувалися і сутички між УПА та партизанськими загонами, які воювали проти спільного ворога -гітлерівців. Мали місце сутички УПА із частинами Червоної Армії. Гинули ні в чому не винні люди. Так, 29 лютого 1944р. при виїзді до військ одним із загонів УПА був важь поранений командуючий 1-м Українським фронтом генерал армії Ватутін М.Ф., війська якого звільнили столиц України та блискавично провели в лютому Корсунь-Шевченківську операцію. Від цього поранення Ватутін згодом помер у військовому шпиталі м.Києва. Великих людських, моральних і матеріальних втрат зазнав український народ в період післявоєнної боротьби з військами державної безпеки і МВС СРСР, які точилася до 1951 року.Зараз, у спробах переосмислення історії , приходимо до розуміння того, що цей період є особливим, переломним у тривалому, історичному процесі формування незалежності України. Участь українського народу в антигітлерівській коаліціі, його великі людські жертви, колосальні матеріальні збитки сприяли поглибленню національної свідомості, як у радянській, так і V національно-патріотичних формах, розуміння його місця серед інщих народів, а відтак, поступовому реальному наповненню державницького потенціалу України, навіть в умовах жорстокої централізації унітарної країни, якою був Радянський Союз. Велика заслуга українського народу в боротьбі за свою незалежність і свободу. Україна вийшла з 2-ї світової війни у новій якості: насамперед, вона вперше у своїй історії стала соборною, ввібравши до свого складу всі українські землі, Крім того, Україна також вперше була введена в систему світової співдружності, набула статус суб'єкта міжнародного права, члена міжнародних організацій. У той же час вона залишалася у складі СРСР як союзна республіка, яка не мала фактичного виходу на міжнародну арену. Драматичною була доля українського народу, що прагнув до своєї державності у роки 2-ї світової війни. Саме на території України відбулось найбільш жорстоке зіткнення двох тоталітарних систем світу: сталінізму і гітлерізму. Українці, які віками прагнули до миру, до свободи, були в черговий раз розділені на різні, а то й ворожі табори, групи. Заради національного спасіння, миру наші діди та прадіди в лавах Червоної Армії, Української Повстанської Армії, партизанських загонів боролися проти сірого спільного ворога - гітлерівців. Метою боротьби було створення міцної та квітучої української держави. А тому 22 жовтня 1993 р. Верховна Рада України приймає Закон „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в якому говориться, що „вояки УПА, інших військових формувань, які брали участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у 1941- 1945 рр. і які не вчинили злочину, та ті вояки, які реабілітовані - віднесені до учасників бойових дій, і користуються пільгами, що встановлені державою для учасників Великої Вітчизняної війни".Трагічна історія визвольної боротьби українського на-Роду за свою незалежність, державність, створення своїх національних Збройних Сил, повинна стати добрим уроком Для майбутніх воїнів, молодого покоління України.

Loading...

 
 

Цікаве