WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історична школа Володимира Антоновича - Курсова робота

Історична школа Володимира Антоновича - Курсова робота

Крім цього, сучасний дослідник М.Брайчевський зауважує, що в Україні і, зокрема, в Києві впродовж ХІХ століття працювали археологи досить різні за ступенем фахової підготовки та хистом: починаючи від скарбників та аматорів, як К.Лохвицький, А.Ставровський, або лихої слави поручник Аненков (засуджений за жорстоке ставлення до кріпаків) і кінчаючи В.Хвойко, якого цілком можна вважати засновником наукової української археології 62.

В.Антонович підготував цілий ряд українських істориків, які працювали під його керівництвом. Він ніколи, як зазначає М.Кордуба, не нав'язував нікому свої погляди, але вміло звертав увагу на ту частину нашої історії, що потребувала більш грунтовного опрацювання. Тому-то й студенти В.Антоновича своїми історичними працями (проф. Грушевський, Голубовський, Линниченко, Багалій та ін.) заповнювали передусім ті прогалини в нашій історії, яких Антонович не "встиг заткати", а які треба було "заткати" 63.

Стиль праць В.Антоновича характеризується лаконізмом, чіткістю і послідовністю, навіть певною сухістю без особливих претензій на художність викладу. А інтерпретація поодиноких джерельних відомостей та комбінування фактів прихована від погляду читача, і він, як правило, виступає лише з репродукцією явища чи події. Звідси його постійне прагнення звести зміст до найпростішої форми. Аналітична частина досліджень В.Антоновича переважно закрита, натомість синтетичний бік висувається на перший план, кладеться в його основу. Не водячи читача по всіх лабіринтах дослідницької думки, а розкриваючи перед ним уже готовий результат, він видає його за щось цілком об'єктивне, хоч висновки ці не раз і не два збудовано на чисто суб'єктивних поглядах 64. Подібний підхід, наприклад, знайшов своє цілковите втілення в преамбулі до однієї з найпопулярніших праць історика — "Бесіди про часи козацькі на Україні". В.Антонович не належав до того типу істориків, які, як підкреслював М.Грушевський, ставили питання і давали на них повну відповідь на основі наявних джерел. На багато з них за обставин безпощадної цензури В.Антонович і не мав змоги відповісти згідно з наявним фондом знання і своєю совістю науковця. Деякі тези В.Антоновича були проявом "контроверсійні гіпотези" 65.

В оцінці ролі цього історика досить слушним є міркування П.Соханя про те, що В.Антонович, як кожний видатний діяч і вчений, був сином своєї епохи. Далеко не всі його концепційні положення позбавлені помилковості. Це стосується, насамперед, його висловлювань про "бездержавність українського народу", про те, що український народ в силу історичних та інших умов, як етнос, нібито "не прагнув до державності, а задовольнявся чужою "готовою державою". Державу він, взагалі, розглядав (ймовірно під впливом ідей Прудона) як "неминуче зло". В.Антонович у певній мірі ідеалізував народні маси, дотримувався народницького розуміння українського історичного процесу і певним чином спрощував його. Відомо, що за ці та інші погляди В.Антонович піддавався критиці представниками так званого державницького напряму в історіографії (Д.Дорошенко, В.Липинський та ін.) Від своїх окремих попередніх поглядів, зокрема в питаннях походження козацтва, В.Антонович, як відомо, сам відмовився. Що ж до концепції про бездержавність українського народу, то В.Антонович, по-перше, як свідчать його праці, все ж таки симпатизував державницьким устремлінням Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Івана Мазепи (що визнає й історик Д.Дорошенко), а по-друге, вважав, що спочатку народ мусить досягти певного рівня культури, а вже потім боротися за державу (тут він однодумець з М.Драгомановим). Політичну роботу без культурних підстав історик вважав за "будову на піску" (це, до речі, і тепер звучить актуально) 66.

Очевидно, щоб реально оцінити ставлення В.Б.Антоновича (як, до речі, й інших представників народницької течії) до державотворчих процесів в українському суспільстві, при історіографічному дослідженні проблем державотворення необхідно чітко розрізняти, на думку В.М.Матях, два поняття: ідея державотворення та державотворення як історична реалія. З точки зору останнього навряд чи можна заперечувати сприйняття В.Б.Антоновичем Української козацької держави ХVІІ-ХVІІІ ст. як реально існуючого факту 67. В своїх працях: "Содержание актов о козаках на правой стороне Днепра (1679-1716)" (К., 1868), "Коротка історія козаччини" (К., 1991), "Про козацькі часи на Україні" (К., 1991) учений обгрунтував погляди на державний лад і внутрішній устрій Гетьманщини; розглянув атрибутику та функції гетьманської влади; охарактеризував наслідки діяльності для долі України окремих її носіїв, як-от гетьманів Б.Хмельницького, П.Дорошенка, П.Тетері, І.Мазепи та ін.; дослідив соціальний устрій молодої української держави. Найвищим мірилом справедливого державного устрою В.Антонович вважав принцип всеукраїнського демократизму, покладений в основу суспільного устрою Запорізької Січі 68.

Слід звернути увагу на величезний вплив В.Антоновича на визначення шляхів подальших наукових досліджень цілого ряду українських істориків. Більшість із них ще студентами Київського університету за його пропозицією та при постійній допомозі писали праці з малорозроблених питань, що стосувалися не тільки історії України, а й історії Литви, Білорусії, Росії. Так сформувалася відома "Київська школа" В.Б.Антоновича. Хоча у свій час С.Томашівський термін "Київська школа" визнав — "анахронізмом, або недорозумінням", так як автор усвідомлював його лише в "буквальному розумінні" 69. М.Довнар-Запольський зауважив з цього приводу, що С.Томашівський не пояснює свого розуміння школи, але, очевидно, в його уявленні з терміном школи поєднувалося розуміння такої форми розробки наукових питань, яка зв'язує самостійність наукової думки, можливо, навіть гальмує розвиток науки 70. Дослідники, зокрема В.Данилевич, вважали це за спробу применшити значення В.Антоновича і радили з цього приводу не полемізувати 71.

З відомої "Київської школи" В.Антоновича вийшли визначні українські історики: Дмитро Багалій, автор капітальних праць з історії Слобідської України, фундатор Харківського українського історичного осередку; Іван Линниченко, фундатор Одеського українського історичного осередку; Митрофан Довнар-Запольський автор численних праць з історії України, Білорусі й Великого Князівства Литовського, Микола Дашкевич, Петро Голубовський, а також, Василь Ляскоринський, Олександр Грушевський, Василь Данилевич, Олександр Андріящев, Петро Іванов, Ніканор Молчановський, Василь Вовк-Карачевський та ін. 72 В історії М.Драгоманов не соромився вважати себе учнем Антоновича і йшов його слідами, хоч і давав його висновкам нове висвітлення і досить відмінний практично-політичний вжиток 73. А Михайло Грушевський вважається кращим учнем В.Антоновича 74. Сам же Володимир Антонович став образом і символом своєї доби. Це той унікальний випадок, коли ім'я далеко переростає саму людину, її конкретну діяльність і значення. Символ функціонує незмінно, навіть після фізичної смерті його безпосереднього носія, він присутній у різноманітних сферах людської свідомості, він є прапором, осердям, зразком, що збирає навколо себе адептів і послідовників, спонукає їх до дії 75.

Закономірно, що В.Антонович мав безліч учнів, а створена ним "Київська школа" славна не тільки своєю разючою кількістю вчених, але і багаточисленними науковими силами, які знайшли визнання, розуміння і підтримку не тільки в Росії, але і в Західній Європі.

Література

  1. Див.: Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки. — К., 1995. — С. 5.

  2. Вернадский В.И. О науке. — С. 144.

  3. Див.: Винар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Статті і матеріали. — Київ, Нью-Йорк, Торонто, 1995. — С. 148.

  4. Див.: Український історичний журнал. — 1993. — №1. — С. 154, 158.

  5. Див.: Каманин И.М. Труды В.Б.Антоновича по истории козачества // Чтения в историческом обществе Нестора-Летописца. — Кн. 21. — Вып. 1-2. — К., 1909. — С. 44, 60.

  6. Там же. — С. 60.

  7. Див.: Третя Академія пам'яті Володимира Антоновича. 11-12 грудня 1995 р. м. Київ: Доповіді і матеріали. — Ч. 1. — Київ, 1996. — С. 199.

  8. Цит. за: Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. — К., 1997. — С. 101.

  9. Див.: Чернихівський Г.І. Українські літописи ХVІІ-ХVIII ст. у творчості М.Драгоманова // Український історичний журнал. — 1993. — №4-6. — С. 38.

  10. Драгоманов М. Положение и задачи науки древней истории // Драгоманов М.П. Вибране. — К., 1991. — С. 9-80.

  11. Там же.

  12. Там же. — С. 77-78.

  13. Соціально-філософські ідеї Михайла Драгоманова. — К., 1995. — С. 10.

  14. Там же.

  15. Грушевський М. Вступний виклад з давньої історії // Записки НТШ. — Т.4. — Львів, 1884. — С. 150.

  16. Смолій В.А., Сохань П.С. Видатний історик України // Грушевський М. Історія України-Руси. — Київ, 1994. — Т. 1. — С. ХІХ.

  17. Кордуба М. Михайло Грушевський як учений // Український історик. — Т. ХХІ. — Ч. 1-4, 1984. — С. 41.

  18. Грушевский М. Вопрос об украинских кафедрах и нужды украинской науки. — СПб., 1907. — С. 2.

  19. Білас Лев Р. Передмова // Липинський В. Твори, архів, студії. Україна на переломі. 1617-1659. — Філадельфія, 1991. — С. ХХХІХ.

  20. Цит. за: Чабан М.П. Сучасники про Д.І.Яворницького: Спогади / В.Гіляровський, О.Пчілка, Є.Єнджевич та інші. — Дніпропетровськ, 1995. — С. 5.

  21. Дашкевич Я. Україна вчора і нині. — К., 1993. — С. 11.

  22. Там же.

  23. Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки. — С. 5-6.

  24. Матеріали до розробки концепції і діяльності Інституту української археографії. До Всеукраїнської наради "Українська археографія сьогодні: проблеми і перспективи". Київ. 16-18 грудня 1992 року. — К., 1992. — С. 85.

  25. Вознюк Г.Л., Фортушний А.А., Карий І.П. Національне відродження та духовна культура // Вісник Львівського університету. — Львів, 1992. — Вип. 268. — С. 85.

  26. Кучма Л.Д. Україна є. Україна — буде! Доповідь Президента України Леоніда Кучми на урочистих зборах з нагоди 5-ї річниці незалежної України 23 серпня 1996 року // Урядовий кур'єр. — 1996. — 25 серпня. — С. 5.

  27. Домбровський О. Що таке історія України? // Український історик. — 1982. — №1-2 (73-74). — С. 76-77.

  28. Історія українського середньовіччя: козацька доба. — Ч. 2. — К., 1995. — С. 111-112.

  29. Пріцак О. Володимир Антонович як історіософ // Третя Академія пам'яті професора Володимира Антоновича. 11-12 грудня 1995 р. м. Київ. Доповіді та матеріали. — Ч. 1. — Київ, 1996. — С. 9.

  30. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. — К., 1996. — С. 82-83.

  31. Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій. — К., 1993. — С. 69; його ж: Нариси з української політології (1819-1991). — К., 1994. — С. 6.

  32. Тут М.Довнар-Запольський, очевидно, мав на увазі себе. Це було не випадково, адже згодом, як учень В.Антоновича, він створив свою історичну школу, яка спеціалізувалась на дослідженні економічної історії народів України та Росії.

  33. Довнар-Запольский М. Исторические взгляды В.Б.Антоновича // Чтения в историческом обществе Нестора-Летописца. — Кн. 21. — Вип. 1-2. — К., 1909. — С. 36-37.

  34. Там же. — С. 37.

  35. Див.: Регіональне і загальне в історії. — Дніпропетровськ, 1995. — С. 32.

  36. Ясь О. Державницький напрям в українській історіографії першої третини ХХ ст.: становлення, формування, вплив // Історія українського середньовіччя. — Ч. 1. — С. 114.

  37. Регіональне і загальне в історії. — С. 32-33.

  38. Ясь О. Державницький напрям в українській історіографії першої третини ХХ ст.: становлення, формування, вплив. — С. 115.

  39. Енциклопедія українознавства. — К., 1995. — Т. 2. — С. 402.

  40. Данилевич В.Е. В.Б.Антонович как профессор // Чтения в историческом обществе Нестора-летописца. — Кн. 21. — Вып. 1-2. — К., 1909. — С. 59.

  41. Див.: Дорошенко Д. Володимир Антонович в українській історіографії // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3 тт. / В.Короткий, В.Ульяновський (упоряд.) — К., 1997. — Т. 1. — С. 105, 108.

  42. Див: На 20-і роковини смерти проф. В.Б.Антоновича (1908-1928) // Там же. — С. 136.

  43. Див.: Брайчевський М. Європеєць рідної історії // Там же. — С. 146.

  44. Данилевич В.Е. В.Б.Антонович как профессор. — С. 61.

  45. Кордуба М. Володимир Антонович // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — С. 131.

  46. Крупницький Б. Володимир Антонович (1834-1908) // Там же. — С. 140-141.

  47. Томашівський С. Володимир Антонович. Його діяльність на полі історичної науки // Там же. — С. 31-32.

  48. Домацький В. Володимир Антонович. З нагоди 45-літнього ювілею наукової і громадської діяльності присвячує учителеві своєму учень // Там же. — С. 64.

  49. Сохань П. Археографічна діяльність В.Б.Антоновича в контексті національного суспільно-політичного життя України // Третя Академія пам'яті Володимира Антоновича. — С. 17.

  50. Гирич І. В. Антонович — будівничий філософських засад нової України // Там же. — С. 35.

  51. Грушевський М. Володимир Антонович, основні ідеї його творчості і діяльності. — К., 1909. — С. 8.

  52. Грушевський М. З соціально-національних концепцій Антоновича // Україна. — 1928. — Кн. 5 (30). — С. 7.

  53. Quo vadis, Україно? — Одеса, 1992. — С. 34.

  54. М.Довнар-Запольский. Исторические взгляды В.Б.Антоновича. — С. 22

  55. Каманин И.М. Труды В.Б. Антоновича по истории козачества. — С. 46.

  56. Багалей Д. Антонович Владимир Бонифатиевич // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — С. 24-25.

  57. Гермайзе О. В.Б.Антонович в українській історіографії // Україна. — К., 1928. — Кн. 5. — С. 30.

  58. Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. — С. 85.

  59. Памяти члена-учредителя Исторического общества Нестора-Летописца засл. орд. профессора В.Б.Антоновича. Речь В.З.Завитневича // Чтения в историческом обществе Нестора-Летописца. — Кн. 21. — Вып. 1-2. — К., 1909. — С. 39,41.

  60. Дорошенко Д. Володимир Антонович в українській історіографії // Син України. — С. 110.

  61. Кордуба М. Володимир Антонович // Там же. — С. 132.

  62. Брайчевський М. Європеєць рідної історії // Там же. — С. 147.

  63. Кордуба М. Вступ // Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К.: Дніпро, 1991. — С. 12.

  64. Див.: Грушевський М. Володимир Антонович. Основні ідеї його творчості і діяльності // Син України. — С. 75.

  65. Див.: Шумелда Я. Рец. на: Михайло Грушевський. Володимир Боніфатійович Антонович 1834-1908-1984 // Український історик. — 1986. — №3-4. Рік ХХІІІ. — С. 149.

  66. Сохань П. Археографічна діяльність В.Б.Антоновича в контексті національного суспільно-політичного життя в Україні. — С. 25.

  67. Матях В.М. Проблема державотворення в Україні ХVІІ–ХVІІІ ст. у вітчизняній історичній науці другої половини ХІХ — початку ХХ ст. // Український історичний журнал. — 1998. — №3. – С. 61.

  68. Див.: Антонович В. Коротка історія козаччини. — К., 1991. — С. 117.

  69. Чтения в историческом обществе Нестора-Летописца. — Кн. 21. — Вып. 1-2. — К., 1909. — С. 71.

  70. Довнар-Запольский М.В. Исторические взгляды В.Б.Антоновича. — С. 36.

  71. Данилевич В.Е. В.Б.Антонович как профессор. — С. 71.

  72. Енциклопедія українознавства. — Т. 2. — С. 401-402.

  73. Див.: Грушевський М. З соціально-політичних концепцій Антоновича // Син України. — С. 112.

  74. Див.: Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. — С. 37.

  75. Короткий В., Ульяновський В. Повернення образу: Володимир Антонович в сучасній Україні // Син України. — С. 5.

Loading...

 
 

Цікаве