WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Революція 1848-1849 рр. в Австрійській імперії - Курсова робота

Революція 1848-1849 рр. в Австрійській імперії - Курсова робота

Революційні події у Австрійській імперії були зумовлені прагненням багатонаціонального населення до покращення власного становища та формування ліберальної конституційної монархії. У ході революції 1848 р., слов'янські культурні і громадсько-політичні діячі посилили боротьбу за справедливе вирішення національного питання. У нових суспільно-політичних умовах важлива роль відводилася всеслов'янському форуму, на якому шнінунилося обговорити спільні дії та координацію слов'янських суспільних рухів. Скликання такого форуму було спробою координації дій в національному і суспільно-політичному русі. Його проведення диктувалося також підвищенням інтересу громадськості до слов'янського питання, зростанням небезпечних об'єднавчих тенденцій німецького народу, які засвідчували прагнення створити нову імперію з включенням до неї багатьох слов'ян. На травень 1848 р. були призначені вибори до Франкфуртського парламенту, що повинен був прийняти рішення про об'єднання німців в єдиній державі.

Загальнослов'янський з'їзд, скликаний у Празі в червні 1848 р., був першою політичною нарадою представників слов'янських народів - підданих монархії Габсбурґів. У ході роботи Слов'янського з'їзд чітко проявилися відмінні ідейно-політичні тенденції у вирішенні слов'янського питання. Діячі ліберального спрямування висловлювалися за вирішення національних завдань, відстоюючи при цьому збереження Австрійської держави. На противагу їм радикали пропагували революційні зміни. Проте в цілому учасники з'їзду не вийшли за рамки національної проблематики. Революційні програми не здобули підтримки, а більшість учасників слов'янського форуму висловилася за збереження Австрійської монархії. Скликання у 1848 р., Німецьких національних зборів у Франкфурті і проведення Слов'янського з'їзду в Празі демонструвало протилежність національно-державних інтересів народів імперії. Німці прагнули до об'єднання держави під своєю домі нацією, слов'янські народи потребували часу для формування модерних націй у державі, котра б не гальмувала цих процесів.

До того ж часи Кромеризького райхстаґу давно минули. 7 березня 1849 р., за допомогою армії уряд розпустив його. Великим здобутком цього райхстаґу був проект конституції. На ньому дуже серйозно обговорювалися проблеми централізму та федералізму і шукалися шляхи, як політично облаштувати Австрію - Угорщина до уваги не бралася, - щоб задовольнити усі національні меншини монархії. Питання ставилося так: зберегти в історичних межах землі австрійської корони чи провести кордони по землях народів, межі заселення яких важко, а часом і зовсім неможливо було визначити. Розглянувши проекти богемського німця Людвіґа фон Ленера та чеха Франца Палацького, райхстаґ погодився врешті прийняти проект силезького німця Каєтана Маєра, який, акцентуючи на збереженні історично усталених меж земель, передбачав їхній внутрішній поділ на національні повіти. Поряд із земельними сеймами, ландтаґами, мали існувати такі представницькі органи, як повітові зібрання, крайстаґи. Що стосувалося конституційного адміністрування, то зберігався принцип демократії, за яким цісар мав лише право вето на рішення райхстаґу, а також установлювалася відповідальність міністерства перед райхстаґом.

Уряд розробив свій контрпроект, засадничим положенням якого було централізоване управління усією монархією; включення пункту, за яким монарх мав абсолютне право вето, а уряд - право на прийняття надзвичайних законів (параграф 14), що становило у відповідних випадках реальну загрозу розпускові двопалатного райхстаґу. Коли депутатам стало відомо про плани уряду розпустити райхстаґ, вони одразу ж погодилися прийняти до розгляду урядовий проект. Та, незважаючи ні на що, райхстаґ було розпущено 7 березня 1849 р. Ніхто й слухати не хотів про запропоновані національними представництвами проекти конституції. Проект уряду - „октройовану конституцію" - було оприлюднено у формі цісарського маніфесту. Фактично ж і ця конституція залишилася хіба на папері; райхстаґ з її приводу так ніколи й не скликали. І лише райхсрат, наділений дорадчою функцією, який засідав за зачиненими дверима, одержав право на існування. Іронія долі вбачається у тому, що вперше і востаннє подана представниками народів у Кромеризькому проекті виважена форма мирного співіснували народів, - принаймні народів західної частини Габсбурзької монархії, - зосталася формою без змісту.

Список використаних джерел та літератури:

Збірники документів і матеріалів:

1. Декрет о свободе печати и других мерах (15. 03. 1848 г.). // Хрестоматия по новой истории: У 3 т. / Под. общ. ред. А. А. Губера и А. В. Ефимова. – Москва: Мысль, 1965. – Т.2. – С. 145-146.

2. Из листовки от 5 марта 1848 г. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 46.

3. Из петиции императору, принятой на народном митинге в Праге. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 47-48.

4. Из статьи М. Маяра „Союз словенских обществ". // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 57-58.

5. Из решений майской скупщины сербского народа. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 62-64.

6. Из решений хорватского сабора 1848 г. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 64-66.

7. Из „Требований словацкого народа" (1848). // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 67-69.

8. Из Обращения к неславянским народам империи. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 74-75.

9. Из Манифеста к европейским народам. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 70-71.

10. Львовский адрес. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 70-71.

11. Польский национальный комитет польскому народу. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 72-73.

12. Программа Объединенной Словении. // Хрестоматия по истории южных и западных словян: У 3 т. / Отв. ред. В. Г. Карасев. – Минск: Университетское, 1989. – Т.2. – С. 59-60.

13. Проект Кудлиха об отмене крепостного права // Хрестоматия по новой истории: У 3 т. / Под. общ. ред. А. А. Губера и А. В. Ефимова. – Москва: Мысль, 1965. – Т.2. – С. 148-149.

14. Чего добивалса венгерский народ в 1848 г. // Хрестоматия по новой истории: У 3 т. / Под. общ. ред. А. А. Губера и А. В. Ефимова. – Москва: Мысль, 1965. – Т.2. – С. 164.

Монографії, брошури, узагальнюючі праці, науково-довідкові видання, статті:

15. Брик І. Слов'янський з'їд у Празі 1848 р. і українська справа // Записки НТШ. – 1920. – Т. CXXIX. – С. 141-217.

16. „Весна народів" у Галичині // Велика історія України: У 2 т. – Київ, 1993. – Т.1.– С. 245-262.

17. Дворнік Ф. Слов'яни в європейській історії та цивилізації. – Київ: Дух і Літера, 2000. – 528 с.

18. Історія центрально-східної Європи / За ред. Л. Зашкільняка. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2001. - С. 242-256.

19. Лещеловская И. И. Фрейдзон В. И. Революция 1848-1849 гг. и угнетенные народы Австрийской иперии // Советское Славяноведение. - 1973. - № 6. - С. 29-50.

20. Найборт Л. Современная австрийская историография революции 1848-1849 гг. // Новая и новейшая история. - 1988. - № 1. - С. 177-187.

21. Нидерхаузер Є. Славянские народы империи Габсбургов в резолюции 1848 года // Славяноведение. - 1998. - № 6. - С 29-42.

22. Освободительное движение народов Австрийской иперии: Возниковение и розвитие. Конец ХVІІІ - 1849 г. / Подг. Т. М. Исламов , А. С. Мильников ; – Москва: Наука, 1980. - 609 с.

23. Орлык И. Венгерская революция 1848-1849 гг. и Россия // Новая и новейшая история. 2008. - № 2. - С. 21-40.

24. Пристер Е. Краткая история Австрии, - Москва: Издательство иностранной литератури, 1952. - С. 335-393.

25. Революции 1848-1849 гг. / За ред. Ф.А. Потьомкіна, А. И. Молотова. - Москва: АН СССР, 1952. - С.118-128.

26. Тейлор А. ДЖ. П. Габсбурзька монархія 1809-1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини. - Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. - 268 с.

27. Удальцов И. И. Проблемы освободительного движения народов Австрийской империи. // Советское Славяноведение. - 1980. – № 4. - С. 94-100.

28. Цьольнер Е. Історія Австрії. - Львів: Літопис, 2001. - 708с.

Loading...

 
 

Цікаве