WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Російсько-німецькі відносини в 90-х рр. ХХ ст.: культурний аспект - Реферат

Російсько-німецькі відносини в 90-х рр. ХХ ст.: культурний аспект - Реферат

Таблиця 1. - Партнерські зв'язки Північної Рейн-Вестфалії [31]

Міста та райони Росії

Міста ФРН

Димитрівський район

Херне

Курськ

Віттен

Мічурінськ

Мюнстер

Москва

Дюссельдорф

Нижній Новгород

Ессен

Новгород

Білефельд

Новочеркаськ

Ізерлон

Псков

Нойсс

Рязань

Мюнстер

Ростов-на-Дону

Дортмунд

Шахти

Гельзенкірхен

Смоленськ

Хаген

Таганрог

Люденшайт

Симбірськ

Крефельд

Волгоград

Кельн

Партнерство між містами створює основу для встановлення безпосередніх відносин між школами, підприємствами, лікарнями, народними університетами, сільгосппідприємствами. Воно не потребує великих коштів – досить часто достатньо пари автобусів та бажання зав'язати безпосередні стосунки. Головне правило полягає в тому, що чим більше спонтанності та власної ініціативи та чим менше регламентації зверху, тим краще. Так, існують партнерства, які створені за ініціативою лікарів – тепер ці лікарі працюють час від часу разом з російськими колегами в російських лікарнях. В інших випадках основою для подальшого обміну та інтенсивного співробітництва стало партнерство між школами. Деякі варіанти партнерських відносин зобов'язані своїм виникненням співробітництву між підприємствами або ініціативі промислових і торговельних палат. У кожному випадку первинне партнерство швидко виходить за межі кола його ініціаторів й охоплює все більше людей та сфер співробітництва. Координацію з обміну інформацією та досвідом в галузі партнерства між містами здійснює "З'їзд німецьких міст" [32].

Партнерство між містами, можливо, найкраща форма для знайомства один з одним та позбавлення від забобонів. Іншими словами, це найкращий шлях до розвитку партнерства, передбаченого угодами між Німеччиною з одного боку і Росією та іншими державами СНД з іншого. У партнерстві вочевидь виявляється можливість досягати максимального успіху при найменших фінансових витратах. Завдяки партнерству між містами без витратних програм можна досягнути подолання забобонів з обох сторін, створення клімату особистої довіри (в Росії та інших слов'янських державах це особливо важливо) і встановлення тривалих контактів, у т.ч. у сфері економіки.

Опитування, яке було проведене Німецько-російським форумом на початку 1996 р., показало, що 44 % опитаних згодні з тим, що партнерство між їх містами дуже активне, 40 % - досить активне. Тільки 13 % вважають, що в останній час контакти стали менш інтенсивними, і тільки 3 % - що партнерство існує суто формально [33].

Найбільш активні дії приймаються у сфері гуманітарної допомоги й культури, за ними йдуть програми обміну учнями, заходи зі стимулювання економіки, а також із підвищення кваліфікації й продовження навчання. На питання про майбутнє партнерства між містами 58 % опитаних відповіли, що вони бажають зберегти хоча б той рівень відносин, що існує на сьогодні, 39 % - будуть розвивати контакти, і тільки 3 % бажають обмежити контакти в майбутньому.

Слід підкреслити, що 44 німецько-російських та ще 37 партнерств німецьких міст із містами в інших країнах СНД створюють ядро безпосередніх зв'язків. Окрім того, існує значна кількість прямих контактів між територіальними органами більш високих рівнів, а також сотні контактів, які розвиваються спонтанно на неформальній основі між школами, лікарнями, університетами, промисловими і торговельними палатами, закладами освіти або фермерськими господарствами.

Новий імпульс розвиток російсько-німецьких зв'язків отримав наприкінці 90-х років ХХ століття. Під час зустрічі у верхах у Берліні в червні 2000 р. Г.Шредер і В.Путін домовилися про нові підходи до розвитку взаємовідносин. Головними акцентами стали двостороннє стратегічне партнерство як складова більш значного стратегічного партнерства ЄС-Росія; інтенсивний політичний діалог; пілотні проекти в економічному співробітництві, затвердження стратегічної робочої групи з основних питань економічних і фінансових зв'язків, Петербурзький діалог громадських товариств [34]. Саме останній повинен був активізувати розвиток подальшого співробітництва між двома країнами в гуманітарній та культурній сфері. Проте Петербурзький діалог громадських товариств не вийшов за межі вже досягнутого рівня.

Л.Копелев, відомий учений-історик, гуманіст та германіст, який народився в Москві, а помер у Німеччині, говорив про настійну потребу встановлення тісних позадержавних зв'язків, широкої "народної дипломатії", як він називав інтенсивний обмін та контакти між людьми, організаціями, фондами та об'єднаннями. Це, як він зауважував, створює атмосферу довіри між людьми й дає шанси на здійснення "добросусідства та партнерства" на практиці, що закріплено в офіційних угодах. Проте вирішення цих завдань та здійснення стратегічного партнерства на практиці залежить не тільки від внутрішньої ситуації в обох країнах, а й від ставлення країн ЄС та НАТО до цього.

Висновки

Взаємовідносини Росії й Німеччини в 1990-і роки ХХ століття пережили два періоди. Перший – початок 1990-х рр. – встановлення тісних двосторонніх стосунків, коли Німеччина була найважливішим економічним і політичним партнером Росії, своєрідним представником Росії в Європі та світі, що допомогло їй подолати колишні стереотипи щодо неї з боку західних країн і, перш за все, країн-членів НАТО. Цей період характеризувався активним розвитком двосторонніх і становленням багатосторонніх відносин з німецькою стороною через різні міжнародні організації, членом яких Росія залишалася, посівши місце СРСР, або до яких вона вступила за допомогою Німеччини.

Другий етап, який співпав з другою половиною 1990-х років, характеризувався деяким охолодженням двохсторонніх відносин, проте подальшим розвитком їх багатоплановості. У цей період російсько-німецька співпраця все більше виступає на передній план і стає значним фактором розвитку міжнародних відносин. Саме в цей час складаються основні засади нового співробітництва Росії і Німеччини, чому сприяли політичні зміни в керівництві Росії кінця 1999 року.

Німеччина є найважливішим партнером Росії на міжнародній арені, своєрідною брамою до ЄС і НАТО.

Щодо співпраці Росії та Німеччини в галузі економіки та культури, зауважимо, що вона стала більш інтенсивною. Якщо в Радянському Союзі такі зв'язки були строго монополізовані і практично всі перебували під особливим контролем держави й органів державної безпеки, їхню систему визначали двосторонні міжнародні угоди, то вже наприкінці 80-х і в 90-і рр. ситуація радикально змінилася.

Якщо на першому етапі обидві держави найбільше уваги приділяли розвитку політичних та економічних зв'язків, то на другому, тобто з середини 90-х рр. ХХ ст. починається активний розвиток співробітництва в гуманітарній та культурній сферах. Воно здійснюється як на державному, так і регіональному рівні. Останній наприкінці 90-х рр. виходить на передній план й займає все більше місця у взаємовідносинах двох країн. Про це зокрема свідчить налагодження системи партнерства між містами Німеччини й містами та районами Росії, які підкріплюються двосторонніми зв'язками між підприємствами, закладами освіти, лікарнями та ін. Більше уваги приділяється вивченню німецької мови в Росії та російської - в Німеччині, обміну культурними делегаціями, виставками, спільному виданню наукової літератури в галузі історії, політології та ін. Наприкінці 90-х рр. російсько-німецькі відносини в гуманітарній і культурній сферах вийшли на новий рівень – було розпочато Петербурзький діалог громадських товариств. Проте він досі не вийшов за межі раніше досягнутого рівня, до чого спричинилися зміни в ставленні до Росії західних країн – партнерів Німеччини по НАТО і ЄС.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Сергунин А.А. Российская внешнеполитическая мысль: проблемы национальной и международной безопасности. - H. Новгород, 2003.

  2. Братчиков И., Любинский Д. Россия и Германия // Международная жизнь. - 2002. - №3. - С.22.

  3. Ахтамазян А.А. Объединение Германии: десять лет спустя // Эхо планеты. - 1990. - № 40.

  4. Leonhard V. Die Reform en tlaft e hre Vater. – Stutgart, 1994.

  5. Фишер М. Внешняя политика Германии на рубеже XX-XXI в.: Пер. с нем. Грузина П.Е. - СПб., 1998.

  6. HohmannH-H., Meier Chr. Deutsch - Russische Wirtscyaftsbezi ehungen Stand Problem e Perspektiven. - Kln. 1994.

  7. Timmemann H. Russiands Aussenpolitik in Richtung Europas // BIOST Zwischen Krise und Konsolidierung. - Mnchen, 1993.

  8. Платковский В.В. Россия и Германия в наше время // Социологические исследования. - М.: Наука, 2005. - С. 49-60.

  9. Романов С. Восточногерманские земли по-прежнему тяготеют к России // Международная жизнь. - 1998. - №7. - С. 75-80.

10. Крылов С. Главный внешнеполитический партнер России // Международная жизнь. - 2002. - №8. - С. 42-44.

11.Чернов О. Россия за укрепление стратегической стабильности // Международная жизнь. - 2002. - №3. - С. 106-115.

12. Братчиков И., Любинский Д. Россия и Германия // Международная жизнь. - 2002. - №3. - С. 19-26.

13. Бушин Б. Российско-германские деловые связи // Внешняя торговля. - 1996. - № 1-2. - С. 25-34.

14. Jacobsen H., Heuer U., Rautenberg U. Friedessiherung dirch Verteid guns bereitschaft Deutsche Sicherheitspolitik 1949-1989/ - Mainz. 1990.

Loading...

 
 

Цікаве