WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нові риси світового розвитку в 70-ті—середині 80-х років - Реферат

Нові риси світового розвитку в 70-ті—середині 80-х років - Реферат

Щодо цього студентам належить насамперед визначити фактори, які спонукали лідерів провідних держав світу до пошуків шляхів її розв'язання. Вивчення матеріалу теми дозволить простежити безпосередній зв'язок основного з них із досягненнями НТР у військовій сфері, а саме — з нарощуванням арсеналів ядерного і звичайних озброєнь, появою нових засобів масового знищення та засобів їхньої доставки — ракет різного радіуса дії з роздільними боєголовками, розміщенням ядерної зброї в космічному просторі, винайденням потужної лазерної зброї тощо. Слід мати на увазі й збільшення кількості держав, що володіють ядерною зброєю. На 70-ті роки припадає й досягнення між СРСР та США "стратегічної рівноваги" (паритету).

Під дією цих факторів у політичної еліти провідних країн світу відбувається поворот від силової конфронтації до розуміння того, що подальша гонка озброєнь може мати катастрофічні наслідки не лише для СРСР і США, а й для всього людства. Розуміння того, що міжнародне життя вирішальною мірою залежить від взаємовідносин СРСР і США, підштовхнуло лідерів цих держав до курсу на розрядку напруженості.

Студентам потрібно знати, що прорив у американо-радянських відносинах стався з ініціативи США, коли посаду президента обіймав республіканець Річард Ніксон (1969—1974 рр.). Під час його візиту навесні 1972 р. до СРСР у результаті особистих переговорів із Л. Брежнєвим було підписано три важливі документи: один із них стосувався основ взаємовідносин між СРСР і США, й робив наголос на пріоритеті мирного співіснування у відносинах між ними. Другим і третім документами були: Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО) та Тимчасова угода про деякі заходи в галузі обмежень стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-І). Саме в процесі цих переговорів було започатковано прогрес не лише у відносинах США і СРСР, а й у процесі зміцнення міжнародної безпеки в цілому.

Нові зустрічі на найвищому рівні відбулись у червні 1972 р. під час візиту Л. Брежнєва до США та через два роки (червень 1974 р.) в Москві. В ході цих зустрічей були підписані Угода про відвернення ядерної війни, Протокол до Договору про обмеження систем протиракетної оборони, а також Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї.

Необхідно взяти до уваги, що на цьому зустрічі на найвищому рівні не припинилися. Курс свого попередника на нормалізацію американо-радянських відносин продовжив новий президент США Джеральд Форд. Під час його переговорів із Л. Брежнєвим у Владивостоці восени 1974 р. ними була підписана спільна заява про намір укласти нову угоду ОСО-2, обмеження стратегічних наступальних озброєнь на період з 1977 по кінець 1985 р.

Осмислення здійснюваних зовнішньополітичних ініціатив лідерів двох великих держав дасть можливість студентам дійти висновку, що домовленості й угоди, підписані між СРСР і США в 1972—1976 р., засвідчили радикальне просування двох наддержав по шляху подолання догм "холодної війни" і зміцнення безпеки у світі, що сприяло розрядці міжнародної напруженості.

Далі студентам необхідно сконцентрувати увагу на проблемах європейської політики, зокрема, на тих зовнішньополітичних зрушеннях, які стали складовою курсу на подолання стереотипів мислення "холодної війни". Щодо цього особливе місце посідає "нова східна політика" ФРН. Головне, що студенти мають винести з вивчення відповідного матеріалу, — це чітке розуміння суті "нової східної політики" та її результати.

Студентам уже відомо, що після розколу Німеччини та утворення двох держав — НДР і ФРН, друга тривалий час не визнавала повоєнних реалій у Європі, відмовлялася від співробітництва з країнами Східної Європи, що, зрештою, завело дипломатію ФРН у глухий кут. Це ставало дедалі очевиднішим на тлі прогресуючих американо-радянських переговорів. Тому, в результаті ініційованих соціал-демократами ФРН парламентських дискусій щодо перспектив її зовнішньої політики відбулося перегрупування політичних сил, наслідком якого стало формування в жовтні 1969 р. нового уряду, до складу якого ввійшли соціал-демократи і Партія вільних соціал-демократів. Новий канцлер Віллі Брандт висунув концепцію нової "східної політики".

Студентам важливо знати, що її головною складовою стало укладення в серпні 1970 р. в Москві Договору між СРСР і ФРН, у якому була зафіксована відмова від застосування сили у взаємовідносинах і визнана непорушність існуючих у Європі кордонів. Обидві сторони визнали за необхідне скликання загальноєвропейської наради з питань безпеки і співробітництва. Значення договору полягає в тому, що він сприяв нормалізації міжнародних відносин у Європі. Він створив умови для прогресу у відносинах ФРН із іншими соціалістичними країнами.

Рекомендуємо студентам звернути увагу на договір ФРН із Польщею, у якому була підтверджена непорушність існуючих кордонів по Одеру — Нейсе. Обидві сторони заявили, що не мають територіальних претензій одна до одної.

У відповідності до "нової східної політики" ФРН зрештою було вирішене питання Західного Берліна підписанням Чотирьохсторонньої угоди восени 1971 р. Великобританією, Францією, США та СРСР.

Нові східні домовленості Західної Німеччини були доповнені підписанням у грудні 1972 р. із НДР договору про основи взаємовідносин, за якими обидві держави брали зобов'язання будувати відносини на основі дотримання принципу суверенітету, незалежності та співробітництва.

У грудні 1973 р. був підписаний договір між ЧССР і ФРН, у якому визнавалася не чинною Мюнхенська угода 1938 р. і зафіксована непорушність кордонів між обома державами. Наступного 1974 року, ФРН установила дипломатичні відносини з Угорщиною та Болгарією.

Аналіз змісту цих домовленостей і договорів дасть можливість студентам скласти повне уявлення про суть "нової східної політики", основою якої є визнання недоторканності існуючих кордонів і не застосування сили. Її головним результатом стала нормалізація відносин ФРН із країнами Східної Європи, що сприяло розрядці міжнародної напруженості в цілому реґіоні й допомогло організувати скликання загальноєвропейської Наради з безпеки та співробітництва.

Проаналізувавши рішення Наради, яка відбулася влітку 1975 р. за участю 35 країн — 33 Європейських, а також США і Канади у Гельсінкі (Фінляндія), — студенти зможуть зробити висновок, що вона стала поворотним пунктом від політики "холодної війни" до розрядки міжнародної напруженості. Щодо цього рекомендуємо звернути особливу увагу на з'ясування нових норм міжнародних відносин, зафіксованих у Заключному Акті Гельсінкської Наради, підписаному всіма учасниками 1 серпня 1975 року.

Цим Актом учасники Наради завершили перший етап "холодної війни" і визнали принципи мирного співіснування практичною основою для міжнародних відносин у світі.

Із ряду причин період розрядки тривав недовго. На рубежі 70—80-х років знову відбувається повернення до конфронтації між провідними державами світу — СРСР і США. Студентам належить з'ясувати причини повернення до "холодної війни", встановити ступінь вини великих держав, зрозуміти, яку роль у новому витку напруженості відіграло вторгнення радянських військ до Афганістану.

Повному та глибокому розумінню викладених проблем сприятиме уважне ознайомлення студентів із матеріалом відповідної глави навчального посібника "Політична історія XX ст. Вид. 2-ге", а також із додатковими джерелами: Дынкин А.А. Новый этап НТР: экономическое содержание в капиталистическом хозяйстве // МЭ и МО. — 1992. — № 4; Варча В. Роль государства в рыночном хозяйстве // МЭ и МО. — 1992. — №11; Мировое политическое развитие: век XX / Загладин Н. В. и др. — М., 1995.

Література

  1. Політична історія XX століття. Видання 2-ге, доповнене й перероблене. — К.: КНЕУ, 2001.

  2. Современный капитализм и проблемы альтернативы // Рабочий класс и современный мир. — 1990. — № 3. — С. 173—179.

  3. Современный капитализм: социально-политические проблемы и противоречия НТР. — М., 1989.

  4. Война в Афганистане. — М.: Воениздат, 1992.

  5. Партии и движения Западной и Восточной Европы, теория и практика, пробл. — тема. Сб / Отв. ред. В.П. Любешин. — М., ИНИОН, 1997.

Loading...

 
 

Цікаве