WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Післявоєнний устрій світу. протиборство двох світових систем. Вступ людства в епоху науково-технічної революції (1945—1960-ті рр.) - Реферат

Післявоєнний устрій світу. протиборство двох світових систем. Вступ людства в епоху науково-технічної революції (1945—1960-ті рр.) - Реферат

Реферат на тему:

Післявоєнний устрій світу. протиборство двох світових систем. Вступ людства в епоху науково-технічної революції (1945—1960-ті рр.)

За своєю значущістю названа тема в курсі політичної історії посідає особливе місце, обумовлене геополітичними змінами у світі, що стали результатом завершення другої світової війни і які визначили основні тенденції розвитку людської цивілізації до початку 90-х років XX століття. Складність теми для вивчення студентами пов'язана з її багатоплановістю, а також насиченістю низкою важливих проблем, серед яких заслуговують на особливу увагу такі: зміни в міжнародній обстановці в результаті другої світової війни, особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країн Західної та Східної Європи, складання біполярного світу й протиборство двох світових систем, науково-технічна революція та її вплив на соціально-політичний розвиток країн Заходу і соціалістичного табору.

Для вивчення означених проблем радимо уважно ознайомитися з матеріалом відповідної теми, викладеним у навчальному посібнику "Політична історія XX століття. Вид. 2-ге". — К.: КНЕУ, 2001.

Аналізуючи зміни в міжнародній обстановці, слід виходити насамперед з того, що безпосереднім наслідком другої світової війни стала нова розстановка сил у світовій політиці. Країни фашистського блоку — Італія, Німеччина, Японія та їхні союзники після поразки у війні були окуповані військами держав антигітлерівської коаліції. З цього часу в світі домінуючими стали інтереси саме цих держав, зокрема США, СРСР, Великобританії та Франції.

Студенти повинні взяти до уваги, що після завершення ІІ світової війни серед держав антигітлерівської коаліції найбільший вплив мали США та Радянський Союз. Це важливо з'ясувати тому, що саме взаємовідносини між ними визначили повоєнні реалії і в Європі, і в усьому світі.

США після закінчення другої світової війни стали наймогутнішою державою демократичного світу, його економічним центром і беззаперечним політичним лідером. Наприкінці 40-х років питома вага США у світовому промисловому виробництві становила 55 відсотків, вартість їхньої промислової продукції досягла двох третин вартості промислової продукції всіх капіталістичних країн. На той час США зосередили в себе 73 відсотки світового золотого запасу. Збройні сили США 1945 року налічували 12 млн чоловік, які несли службу на 2300 базах по всьому світу. Окрім того, в монопольному розпорядженні американських військових була атомна зброя.

Радянський Союз, який виніс основний тягар війни на своїх плечах, завершив її зміцнілим як у військовому, так і морально-політичному відношенні. Його авторитет у світі значно зріс. СРСР опирався на підтримку антинацистського руху опору, національно-визвольного руху та комуністичних партій і груп західних держав.

Уже восени 1945 р. всередині антигітлерівської коаліції розгортається боротьба за вплив на світову політику, обумовлена різними підходами і зовнішньополітичними настановами. Студентам слід скласти чітке уявлення, в чому конкретно це проявилося. З одного боку, керівництво СРСР прагнуло використати воєнні успіхи Радянської Армії та антифашистський рух Опору в Європі та Азії для прискорення "Світової пролетарської революції" та експорту за межі своєї держави сталінської моделі соціалізму.

З іншого боку, провідні держави Заходу на чолі з США прагнули допомогти європейським народам відновити і незалежність, і демократичні свободи. Протиріччя всередині антигітлерівської коаліції, діаметрально протилежні підходи до розв'язання післявоєнних проблем світового устрою поглибили розкол, що стався внаслідок жовтневих подій 1917 р. в Росії, і призвели до утворення двох антагоністичних світових систем, на довгі десятиліття розколовши Європу і світ у цілому.

У цьому зв'язку рекомендуємо студентам особливо звернути увагу на процес складання біполярного світу. Насамперед слід мати на увазі, що в країнах Центральної та Південно-Східної Європи, визволених від фашизму Радянською Армією, як і в Західній Європі у період 1944—47 рр. відбулися народно-демократичні революції, які започаткували відновлення здебільшого буржуазно-демократичних форм державності. Про це свідчать, зокрема: буржуазна спрямованість аграрних реформ при відсутності націоналізації землі, збереження приватного сектора у середній і дрібній промисловості, роздрібній торгівлі та сфері послуг, нарешті наявність багатопартійності, включаючи й вищий рівень влади.

Такі демократичні перетворення відбувалися до 1947 р. практично в усіх країнах Південно-Східної Європи. Політична орієнтація цих країн змінилася на протилежну відразу з моменту встановлення в них нероздільної влади національних комуністичних партій, що відбулося під впливом перебування на території більшості з них радянських військ та органів адміністрації. Цей фактор головним чином сприяв і тому, що в більшості країн розпочалися кардинальні перетворення у політичній, соціально-економічній та інших сферах у повній відповідності зі сталінською моделлю. Вихід соціалізму за межі однієї країни і поширення його на Південно-Східну Європу, а потім Азію заклав основи для виникнення світової системи соціалізму, до складу якої входило 15 держав. Таким чином, суперечливе і вимушене співробітництво у роки війни у другій половині 40-х років XX ст. змінилося гострим протистоянням системи соціалізму з демократичним світом, яке переросло у тривалу "холодну війну".

У цьому зв'язку звертаємо увагу студентів на необхідність з'ясування двох важливих аспектів: що включає в себе поняття "холодна війна" та хто зі сторін, які протистояли одна одній, є винуватцем її розв'язання?

Щодо складових "холодної війни" слід взяти до уваги наступне: по-перше, це ідеологічне протистояння, війна пропагандистів; по-друге, активна участь у реґіональних конфліктах у процесі боротьби за вплив у країнах "третього світу"; по-третє, економічна війна, яка виявлялася у протистоянні військово-промислових комплексів і гонці ракетно-ядерних і звичайних озброєнь; по-четверте, створення воєнно-політичних блоків.

Слід пам'ятати, що "холодна війна" не виключає локальних збройних конфліктів, яких у другій половині XX ст. було понад 250.

Щодо другого аспекту проблеми "холодної війни", рекомендуємо взяти до уваги те, що чимало істориків хронологічно пов'язують початок "холодної війни" з виступом В. Черчілля перед студентами Вестмінстерського коледжу в американському місті Фултон 5 березня 1946 р. з нагоди присудження йому вченого ступеня цього навчального закладу. Зміст виступу британського прем'єра зводився до обґрунтування тези про необхідність створення англо-американського союзу, метою якого має бути боротьба з міжнародним комунізмом на чолі з СРСР.

Черчілль закликав створити "залізну завісу", покликану врятувати Європу і весь світ від радянської експансії.

Виходячи зі змісту виступу Черчілля, на нього й покладено відповідальність за розв'язання "холодної війни". Та чи справді це відповідає історичній істині? Чи можна покладати вину лише на одну сторону, чи, можливо, її мають однаковою мірою розділити обидві сторони конфронтації?

Аналіз зовнішньополітичних акцій Радянського Союзу дає підстави стверджувати, що він брав найактивнішу участь у розпалюванні "холодної війни". Після ІІ світової війни радянська територія значно збільшилася за рахунок Південного Сахаліну, Курильських островів, частини Східної Прусії (Калінінградська область), Печенги (Петсамо) та ін. 1946 року СРСР висунув територіальні претензії до Туреччини, домагаючись створення військово-морської бази в Дарданеллах. Цього ж року на Лондонській нараді міністрів закордонних справ країн-членів Ради Безпеки ООН Радянський Союз висунув вимогу протекторату над Триполітанією (Лівією), що забезпечувало б йому присутність у Середземному морі.

Loading...

 
 

Цікаве