WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Демократичні революції та рухи в світі на початку ХХ ст. - Реферат

Демократичні революції та рухи в світі на початку ХХ ст. - Реферат

Реферат на тему:

Демократичні революції та рухи в світі на початку ХХ ст.

Важливість даної теми в загальному курсі "Політичної історії ХХ ст." насамперед полягає в тому, що вона передбачає аналіз розгортання політичної активності мас, людей найманої праці та союзних їм демократичних сил на етапі монополістичного капіталізму початку ХХ століття.

Це був період загострення протиріч у загальному економічному та соціально-політичному розвитку.

Матеріали навчального посібника "Політична історія XX ст." КНЕУ та інших рекомендованих джерел розкривають причини, суть та наслідки демократичних революцій і рухів у країнах Європи, Азії, Латинської Америки та Африки. Для більшості європейських країн, де існував парламентаризм і багатопартійність, це був пошук дієвих засобів контролю за суспільством, врегулювання політичних конфліктів мирними засобами, засобами реформ. У країнах із абсолютистською формою правління протиріччя носили гостріший характер і були пов'язані з боротьбою народів цих держав за демократичні перетворення. Для колоніальних і залежних країн це була національно-визвольна боротьба, що поєднувалася з боротьбою за демократичні права та свободи.

Найбільшою і першою демократичною революцією доби імперіалізму була революція 1905—1907 років у Росії. З'ясовуючи причини цієї революції, важливо зазначити, що на початку XX ст. Російська імперія продовжувала залишатися останнім островом абсолютизму, в той час як європейські країни розвивалися в напрямку парламентських форм правління та виборності. Зробіть порівняння політичного розвитку більшості європейських країн із політичним розвитком Росії, визначте, які суперечливі тенденції політичного і соціального характеру призвели до кризи самодержавства і спричинили демократичну революцію.

Необхідність обмеження самодержавства, проведення політичних реформ у Росії усвідомлювали представники різних соціальних верств і політичних поглядів, прогресивні державні діячі. Радимо ознайомитися з реформаторською діяльністю С. Ю. Вітте, П. А. Столипіна та інших державних і політичних діячів кінця ХІХ—початку XX ст. в книжці "Россия на рубеже веков: политические портреты" (М.: Политиздат, 1991 г.), а з діяльністю В. І. Вернадського в книжці "Страницы автобиографий В. И. Вернадського" (М., 1981 г.) та ін.

Безпосередньо події революції в Росії варто простежити за етапами їхнього розвитку, включаючи її початок 9-го січня 1905 р., гостру політичну боротьбу навесні та влітку цього ж року, загальнополітичний страйк у жовтні 1905 p. і кульмінаційний період у грудні 1905 р. Зверніть увагу на особливості російської буржуазної революції, її відмінність від революцій країн Заходу. З'ясуйте, що внесла російська революція нового в рушійні сили, в керівництво, у співвідношення політичних таборів і партій, у форми та методи боротьби. Зосередьтеся на характеристиці класової суті політичних таборів, на оцінці програм політичних партій, які захищали їхні інтереси. В урядовому таборі провідне місце належало чорносотенній партії "Союз русского народа", в ліберально-буржуазному таборі — партії кадетів, а в революційно-демократичному таборі — Російській соціал-демократичній партії (РСДРП).

З'ясувати політичну суть програми кадетів допоможе ознайомлення з протоколами цієї партії, опублікованими на сторінках журналу "Вопросы истории" №№ 2, 5, 6, 9, 12 за 1990 р. Вони містять цінну наукову інформацію про всі три політичні табори та діяльність основних політичних партій. Важливо розібратися в протиріччях між більшовиками і меншовиками в складі РСДРП із питань стратегії і тактики революції 1905—1907 років у Росії. Свою версію цих протиріч В. І. Ленін дає в книзі "Дві тактики соціал-демократії в демократичній революції".

У демократичному таборі масовою і впливовою, особливо в селянських масах, була партія соціалістів-революціонерів (есерів). Слід простежити еволюцію діяльності цієї партії, від її проголошення в кінці 1901—на початку 1902 р. до виділення в 1906 р. лівого та правого крила — "Союзу соціалістів-революціонерів-максималістів" та "Трудової народно-соціалістичної партії" (енеси).

Якісно новим явищем у суспільно-політичному житті початку ХХ ст. було переплетення та взаємовплив робітничого, селянського та національно-визвольного рухів. Революція пробудила національно-визвольний рух на українських землях, які перебували в колоніальній залежності від двох великих імперій — царської Росії та Австро-Угорщини. Важливо дати характеристику селянському рухові в Україні, оскільки він посідав одне з перших місць у Російській імперії. З Україною пов'язані також збройні виступи солдатів і матросів: на панцернику "Потьомкін", у Севастополі під керівництвом П. Шмідта, у Києві на чолі з Б. Жаданівським та в інших містах. Після підписання Миколою II маніфесту 17 жовтня 1905 р., в якому народу обіцяли громадянські свободи, активізувалось українське національне життя. Варто проілюструвати це на прикладі видання перших газет та журналів українською мовою та діяльності осередків культурно-освітньої організації "Просвіти". 1906 poкy в Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах України, а також у Петербурзі та Москві виходило 18 українських газет і журналів. Українською мовою почав видаватися найстарішій на той час в Україні журнал "Киевская старина" під назвою "Україна". Скористайтеся матеріалами навчального посібника "Історія України" за редакцією акад. В. А. Смолія (К., 1997 р.), а також підручника "Новітня історія України (1900—2000 рр.)" і збірника документів та матеріалів "Україна в ХХ столітті", підготовленого науковцями Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка за редакцією проф. А. Г. Слюсаренка (К.: Вища школа, 2000).

Хід політичного життя в Україні був важким і суперечливим. У другій половині XІХ—на початку ХX ст. закладалася основа політичної структури українського суспільства. У 90-х роках на західноукраїнських землях утворилися перші політичні партії, були сформовані їхні програми та політичні гасла. Національний рух набував політичного змісту і ставав масовим. У Галичині першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія (РУРП). Це була перша легальна українська політична партія європейського типу.

На Наддніпрянщині першою українською політичною партією, яка діяла нелегально, стала Революційна Українська партія (РУП), заснована 1900 р. в Харкові. У своєму розвитку вона зазнала значної еволюції. На базі цієї партії утворилися інші основні українські політичні партії: Український соціал-демократичний союз ("Спілка"), Народна Українська партія (НУП), Товариство Українських прогресистів (поступовців) (ТУП), група українських есерів та ін. Відповідні програмні документи перших українських політичних партій вміщені в збірнику "Багатопартійна Українська держава на початку XX ст.", виданому в Києві Науково-інформаційним підприємством "Пошук" 1992 р.

Змістовний матеріал про утворення та діяльність перших політичних партій в Україні міститься в книжці Т. Гунчака "Україна і перша половина ХX ст.: Нариси політичної Історії" (К.: Либідь, 1993, с. 30—41), в навчальному посібнику "Історія України" під загальною редакцією В. А. Смолія (К.: Альтернативи, 1997) та ін.

В умовах послаблення тиску на політичні організації українські політичні партії взяли участь у виборах до першої та другої державних Дум. У цих Думах сформувалася українська думська громада, як парламентська фракція, до якої входило понад 40 депутатів. Важливо з'ясувати діяльність Української думської громади в Думах, яка обстоювала головним чином право України на політичну автономію та українізацію школи, судочинства, церкви та місцевих адміністративних органів. І хоч Українській громаді не вдалося відстояти в Думах своїх задумів, діяльність депутатів-українців давала можливість оприлюднити з найвищої державної трибуни соціальні та національні вимоги, заявити про болісні питання українського народу. До того ж, українська громада видавала україномовні журнали, в яких співробітничали М. Грушевський та І. Франко. Українське національне питання, як і інші суспільно-політичні питання, не було розв'язане революцією.

Перша російська революція закінчилася поразкою, оскільки сили, які захищали старий порядок, виявилися сильнішими. І все ж революція залишила по собі чимало повчальних уроків для наступної боротьби проти самодержавства, проти соціального і національного гніту. Слід з'ясувати, які ж то були уроки?

У даній темі, крім розгляду революційних подій у Росії в 1905—1907 роках, необхідно проаналізувати розвиток демократичних рухів та революцій на початку ХХ ст. в країнах Західної Європи, Азії, Америки та Африки.

Революційні процеси на різних континентах і в окремих країнах правомірно розглядати як результат внутрішніх соціально-економічних і політичних протиріч. Разом з тим, на розвиток цих процесів мала вплив і перша демократична революція епохи імперіалізму — революція 1905—1907 pp. в Росії. Слід звернути увагу на наявність загальних тенденцій у розвитку революційно-демократичних рухів. Насамперед, це елемент синхронності як у всесвітньо-історичному, так і в локально-історичному розвитку. Багато спільного також у розстановці класових і політичних сил із урахуванням рівня розвитку країн та їхньої залежності від інших держав. Це виникнення в ряді країн аналогічних форм організації місцевих органів влади ще до повалення старої форми правління тощо.

Для капіталістичних країн Заходу на початку XX ст. характерним було посилення масового робітничого руху проти класового гноблення за демократизацію політичного ладу, за загальне виборче право. Приклад таким подіям подали робітничі маси і військовики Німеччини, де найбільшого розвитку революційний рух набув у період найвищого піднесення російської революції в жовтні—грудні 1905 р. Збройні сутички робітничих і селянських мас із урядовими військами і поліцією відбулися у Відні і Празі, Молдавії та Волощині. Ці та інші події з їхніми наслідками необхідно висвітлити на семінарських заняттях, в тому числі й у формі рефератів.

Loading...

 
 

Цікаве