WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Соціально-економічний і політичний розвиток України наприкінці XIX - на початку XX ст. - Реферат

Соціально-економічний і політичний розвиток України наприкінці XIX - на початку XX ст. - Реферат

Далі покажіть на конкретних прикладах такі важливі чинники формування української нації, як економічний, територіальний, культурний і мовний. Назвіть причини, що гальмували процес консолідації нації в цей період. Спробуйте відповісти на такі запитання: що таке український етнос? Який вплив мав розвиток капіталістичної ринкової економіки на формування української нації? Що давало можливість західним і східним українцям об'єднатись у єдину державу? Яку роль відігравала у процесі консолідації української нації інтелігенція? Студенти мають показати, якого розвитку наприкінці XIX—на початку XX ст. набула українська освіта, мова, література, театр тощо.

Відповідь на поставлені питання знаходимо у працях українських дослідників М. Маркевича, М. Костомарова, І. Огієнка, П. Куліша, В. Антоновича, О. Кониського, Б. Грінченка, М. Драгоманова, М. Грушевського та інших діячів епохи консолідації української нації. Цим авторам належить першість у створенні національної концепції історії України, яка за тих часів являла собою альтернативу офіційним теоріям М. Карамзіна, М. Погодіна, М. Устрялова, що заперечували самий факт існування українського народу.

Принципово важливо підкреслити, що остаточне формування національної концепції української історії завершив М. Грушевський. Він створив власну схему історії України, побудовану на величезному фактологічному ґрунті, а також на основі досягнень новітньої європейської та вітчизняної науки. Центральною в ній є ідея державності й демократизму українського народу. Соціологічний метод історичних досліджень дав можливість побудувати схему історії східного слов'янства з відокремленням історії українського народу в самостійну спільність, довести його більш давнє походження, ніж російського народу тощо. Ідея народу, нації проводиться М. Грушевським крізь тисячоліття як фундамент самостійного життя українців. Цей фундамент, на його думку, існував завжди, навіть у часи втрати української державності.

Суперечки в середовищі української інтелігенції в Російській імперії викликало питання про те, на що слід звертати пильнішу увагу — на проблеми національні чи соціальні. Розвиток же самого українського національного руху відбувався двома течіями — незалежників та автономістів. Це розмежування було характерним і для діяльності українських політичних партій: РУП, НУП, УДП, УРП, УСДРП. Актуальним буде звернення студентів до статті В. Гусєва, присвячений 100-літтю заснування РУП (див. список літератури).

Узагальнюючи основні тенденції процесу становлення і консолідації української нації, можна зробити такий висновок. На кінець XIX ст. цей об'єктивний процес був ще далеким від повної завершеності. Попереду буде боротьба мас за утвердження рідної мови в суспільно-політичному і культурному житті, за возз'єднання всіх українських земель в єдиній соборній державі, за визволення від економічного колоніального гніту, за усунення перешкод на шляху розвитку національної культури.

Висвітлюючи основні тенденції національного відродження в Західній Україні, зверніть увагу на те, що реставрація абсолютистсько-бюрократичного режиму в Австрійській імперії в перше десятиліття після революції 1848—1849 pp. завдала тяжкого удару культурно-національному рухові Східної Галичини. На розстановці суспільно-політичних сил Східної Галичини негативно позначилися її економічна відсталість, численні пережитки кріпацтва. З якими ж змінами і процесами в суспільно-політичному житті західноукраїнських земель було пов'язано національне відродження, започатковане "Руською трійцею"? Що таке москвофільська та народовська течії? Розкрийте діяльність "просвіт", участь у їхній роботі І. Франка, В. Стефаника, Ю. Федьковича та ін.

Покажіть радикалізацію революційно-демократичного руху в Східній Галичині в середині 70-х років. Чим він відрізнявся від народовства? Проаналізуйте позицію українських революційних демократів. Зупиніться на характеристиці програмних вимог створеної у 1890 р. прогресивної селянської Русько-української радикальної партії.

На закінчення важливо зробити такі висновки-узагальнення.

По-перше, незважаючи на роз'єднання державними кордонами, у другій половині XIX ст. тривав процес консолідації української нації, посилились суспільно-політичні та культурні зв'язки між західно- та східноукраїнськими землями.

По-друге, в умовах переслідування царатом української культури поступово зростала роль західноукраїнських земель і зокрема Галичини в національно-культурному русі, в якому також брали участь передові сили Східної України. В Галичині розгорнули свою діяльність світочі української культури, виникли культурно-освітні й наукові установи, періодичні видання, які набули загальноукраїнського значення.

По-третє, під впливом передового національно-культурного руху зростали національна самосвідомість населення Західної України, його боротьба за об'єднання всіх українських земель у єдиній демократичній державі.

Література

  1. Аркас М. М. Історія України — Русі. — Одеса: Маяк, 1994. — С. 365—378.

  2. Вовк І. Українське селянство наприкінці XIX — початку XX ст. // Історія України. — 1999. — № 34 (верес.). — С. 7.

  3. Гордуновський О. Розвиток промислового виробництва у поміщицьких господарствах Правобережжя України // Укр. істор. журнал. — 2000. — № 1. — С. 61—71.

  4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К.: Левада, 1992. — С. 471—519.

  5. Гусев В. С "Коммунистическим Манифестом" в одном кармане и "Кобзарем" в другом: К 100-летию основания РУП // Зеркало недели. — 2000, 5—11 февр. (№ 5). — С. 17.

  6. Дорошенко Д. І. Нарис історії України: У 2-т. — Т. 2 — К.: Глобус, 1991. — С. 312—328.

  7. Історія України: Курс лекцій у 2 кн. / Навч. посібник для студ. вузів (Мельник Л. Г. та ін.). — Кн. 1. — К.: Либідь, 1991. — С. 441—570.

  8. Історія України: нове бачення / В. Верстюк та ін. — К.: Альтернативи, 2000. — С. 152—194.

  9. Кармазіна М. Українська інтелігенція ХІХ ст. // Історія України. — 1999. — № 3 (січ). — С. 1—2.

  10. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1992. — С. 226—277, 287—294.

  11. Політична історія: Тексти лекцій / Укл. Н. М. Довганик, М. П. Чуб. — К.: КДЕУ, 1995. — С. 4—30.

  12. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. —К.: Либідь, 1995. — Т. 2 — С. 310—351, 373—394.

Loading...

 
 

Цікаве