WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Соціально-економічний і політичний розвиток України наприкінці XIX - на початку XX ст. - Реферат

Соціально-економічний і політичний розвиток України наприкінці XIX - на початку XX ст. - Реферат

Реферат на тему:

Соціально-економічний і політичний розвиток України наприкінці XIX - на початку XX ст.

Вивчення даної теми має принципово важливе значення для розуміння джерел соціально-економічних і політичних процесів, причин конкретних історичних подій, що відбувалися в Україні у XX столітті. Враховуючи багатоплановість теми, доцільно буде визначити такі її корінні проблеми:

  1. Буржуазні реформи другої половини XIX ст. та їхні наслідки для соціально-економічного розвитку Східної України.

  2. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австро-Угорської імперії.

  3. Піднесення національно-визвольного і суспільно-політичного рухів на Наддніпрянщині. Українське національне відродження в Західній Україні.

При з'ясуванні цих питань слід враховувати, що Україна з кінця XVIII ст. до 1917 р. залишалася під владою чужих імперій. Після трьох поділів Польщі (1772, 1793 та 1795 pp.) майже всі українські землі опинилися під владою Росії. Лише західноукраїнські землі — Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття належали Австрійській монархії.

Щоб розкрити суть першої проблеми, потрібно звернути увагу на дослідження таких відомих істориків, як М. Аркас, М. Грушевський, Д. Дорошенко, І. Крип'якевич, Н. Полонська-Василенко (див. список літератури). Вивчення наукових праць цих авторів допоможе прийти до усвідомлення того, що в першій половині XIX ст. в Україні мав місце інтенсивний розклад феодально-кріпосницької системи, який у 60-ті роки переріс в її глибоку кризу. В надрах цієї системи розвивалися риси нового, капіталістичного ладу. Шляхи буржуазного розвитку могли бути різними: або поступове перетворення, що проводилося самими поміщиками, або революційний злам кріпосницьких порядків повсталим селянством. Надзвичайна слабкість, низька соціальна свідомість, розпорошеність тих суспільних сил, які вимагали перетворень як в Україні, так і в Росії, в цілому дали можливість царському урядові провести реформу згори, в інтересах самих поміщиків за рахунок селянства.

Звернувши увагу на особливості скасування кріпацтва в Україні, розкажіть, як здійснювалися тут аграрна, судова, земська реформи, якою була політика в галузі освіти. На конкретному матеріалі покажіть зміст економічних перетворень у пореформений період у промисловості, сільському господарстві, на транспорті. У зв'язку з розвитком капіталізму й промислової революції розкрийте соціальні зміни в Україні та вплив цих процесів на соціально-класову структуру суспільства.

Спираючись на конкретно-історичний матеріал та переконливі цифрові дані, обґрунтуйте такі висновки:

по-перше, проведені урядом реформи 60—70 років мали на меті пристосувати існуючий суспільно-політичних лад до потреб капіталістичного господарювання. Незважаючи на свою непослідовність, обмеженість і половинчастість, ті реформи започаткували промисловий переворот і становлення капіталізму в Україні;

по-друге, промисловість України, більшість території якої входила до складу Росії, створювалася як багатогалузева і відігравала важливу роль у розвитку всієї імперії. На кінець XIX ст. Україна за станом промисловості вийшла на одне з провідних місць у Російській імперії. Проте цей розвиток відбувався разом із колонізаторською експлуатацією України царатом. Так, в 1913 р. на Україну припадало 70% усього видобутку сировини імперії та лише 15% її потужностей у виробництві готових товарів. Україна позбавлялася капіталів і потенційних прибутків імперською політикою ціноутворення: вартість російських готових товарів була надзвичайно високою, в той час як ціни на українську сировину лишалися низькими.

У висновках слід звернути увагу на нові оцінки розвитку економіки України, які містяться в "Історії України" В. Верстюка (див. список літератури). Розвиток ринкових (капіталістичних) відносин стимулював процес консолідації української нації. Дедалі відчутнішою ставала спільність економічного життя, пожвавлювалися, міцнішали торговельно-економічні зв'язки, які об'єднували окремі реґіони в одне ціле. А процеси соціального розшарування населення, звичайно, не сприяли консолідації української нації. Гальмівною силою в цьому були дворяни-поміщики, які, завдяки збереженню численних кріпосницьких пережитків, займали панівні позиції на селі.

Розглядаючи другу проблему, необхідно передусім зазначити, що буржуазно-демократична революція 1848—1849 рр. в Австрійській імперії, незважаючи на свою поразку, започаткувала поступову ліквідацію феодально-кріпосницьких відносин і розчищення шляху до капіталізму. При цьому Галичина, Північна Буковина й Закарпаття ввійшли в нову епоху економічно відсталими, з численними суспільними пережитками.

На початку 60-х років розпочався новий етап боротьби за розв'язання основних проблем буржуазно-демократичних перетворень у Габсбурзькій Австрії. Як і під час революції, знову на передній план почали виступати національно-визвольні тенденції, проте могутнього національного руху не виникло. У зв'язку із цим постав ряд запитань. У якому стані опинилося населення Галичини після того, як 1867 pоку Австрійську імперію було перетворено на двоїсту Австро-Угорську імперію? Чому економіка західноукраїнських земель розвивалася повільно, не втрачаючи рис аграрно-сировинного колоніального придатку Австро-Угорщини та країн Заходу? Щоб відповісти на ці запитання доцільно звернутися до "Політичної історії", написаної викладачами кафедри (див. список літератури).

На завершення слід наголосити, що у 70-ті роки у Східній Галичині розгорнувся робітничий рух, який посилився під кінець XIX ст. й охопив Північну Буковину та Закарпаття. Якщо на початковому етапі робітники під час страйків висували переважно економічні вимоги, то у 80-ті і особливо в 90-ті роки поряд із страйками проводилися демонстрації, збори, мітинги політичного характеру. У другій половині XIX ст. великого розмаху набув селянський рух. У 90-ті роки селянська боротьба, що розгорталася під впливом робітничого руху, все більше набирала політичного змісту. Селяни боролися не лише проти соціального, але і національного гніту. На конкретних прикладах покажіть боротьбу робітників та селян західноукраїнських земель за свої права, за надання виборчого права, свободи слова, скасування національних обмежень. Розкрийте роль, яку відігравали у цій боротьбі соціал-демократи, назвіть їхніх лідерів. При цьому радимо звернути увагу на нещодавно опубліковані статті І. Вовка та О. Гордуновського (див. список літератури).

Вивчаючи третю проблему, слід пам'ятати, що інтенсивний економічний розвиток, початок розкладу кріпосного господарства неминуче спричинював пожвавлення політичного та культурно-національного руху в Україні. У ньому з самого початку намітилося дві течії — революційно-демократична та ліберальна. Хто був носієм передових ідей, у чому спільність і в чому відмінність поглядів представників цих течій? Розкриваючи роль представників передової демократичної думки у боротьбі за національне відродження, рекомендуємо приділити особливу увау діяльності Т. Г. Шевченка, M. I. Костомарова, М. П. Драгоманова.

Loading...

 
 

Цікаве