WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історичні постаті - Реферат

Історичні постаті - Реферат

Мао Цзедун(1893—1976) — голова ЦК КП Китаю (КПК) з 1943 р. Один із засновників КПК. У 1954—1959 рр. глава Китайської Народної Республіки (КНР). Проведена за ініціативою Мао політика "великого стрибка" (1958—1960) послабила його державні позиції. З 1959 р. активно насаджувався культ особи Мао Цзедуна, його ідейно-теоретичні настанови сприймались як творчий розвиток марксизму-ленінізму. Організував проведення т. зв. культурної революції в 1966—1976 рр., яка завдала значної шкоди розвитку Китаю.

Маркузе Герберт(1898—1979) — американський філософ і соціолог, німець за походженням, представник "франкфуртської школи".У 1960-х роках висунув ідею про втрату робітничим класом революційної ролі, яка перейшла до "аутсайдерів" (люмпенів, переслідуваних національних меншин і т. п.) і радикальних шарів студентства й інтелігенції. Концепція Маркузе багато в чому визначила ідеологію лівоекстремістських елементів на Заході.

Маркос Фердінанд(1917—1989) — філіппінський правий політичний діяч, президент 1965—1986 рр., висланий у заслання на Гавайї. Будучи при владі, спирався на значну підтримку з боку США, але в 1988 р. було доведено, що він і його дружина Імельда Маркос — шахраї, проте через хворобу Маркос не був ув'язнений, і за рік помер.

Мархлевський Юліан Юзефович(1866—1925) — політичний діяч. Один із організаторів і керівників Соціал-демократичної партії Королівства Польського і Литви. Учасник Революції 1905—1907 рр. (Варшава). Один з організаторів групи "Спартак" у Німеччині. У 1920 р. голова Тимчасового ревкому Польщі. Організатор МОПР, голова його ЦК. З 1922 р. ректор Комуністичного університету національних меншин Заходу. Праці з історії революційного руху.

Маршалл Джордж Кетлетт (1880—1959) — американський генерал армії (1944). У 1939—1945 рр. начальник штабу армії США, у 1947—1949 рр. державний секретар США, у 1950—1951 рр. міністр оборони. Ініціатор плану економічного відродження Західної Європи, відомого як "план Маршалла". Лауреат Нобелівської премії миру (1953).

Масарик Томаш(1850—1937) — президент Чехословаччини в 1918—1935 рр. У 1900—1920 рр. керівник ліберальної Чеської народної, потім Прогресистської партії. Голова Чехословацької національної ради. Праці з філософії та соціології.

Масхадов Алсан Алієвич(1951) — президент Республіки Ічкерія (1997). У 1969—1992 рр. служба в Збройних Силах СРСР. У січні 1991 р. брав участь у вільнюських подіях (захоплення радянськими військами телевежі). У 1992—1994 рр. начальник громадянської оборони Чечні. У грудні 1994 р. — січні 1995 р. очолював оборону Президентського палацу в Грозному. У 1995 р. йому було присвоєно Д. М. Дудаєвим звання генерала. У 1995 р. брав участь у переговорах з мирного врегулювання кризи в Чечні зі сторони дудаєвських військових формувань. У 1996 р. підписав спільні Хасав'юртські мирні договори, які поклали край військовим діям у Чечні.

Медведєв Рой Олександрович(1925) — російський суспільний і політичний діяч, історик, публіцист. У 60-ті рр. активний учасник дисидентського руху в СРСР. У 1989—1991 рр. депутат Верховної Ради, народний депутат СРСР. Відстоював ідеї єдиної союзної держави. Автор книг: "Хрущов. Політична біографія", "До суду історії", "Політичний портрет Л. І. Брежнєва", "Ю. В. Андропов. Політична біографія" та ін. Його брат, біолог Жорес Медведєв, який живе у Великобританії, також відомий як правозахисник.

Меїр Голда(1898—1978) — прем'єр-міністр Ізраїлю в 1969—1974 рр. Проводила експансіоністську політику щодо арабських країн.У 1966—1968 рр. генеральний секретар Соціал-демократичної партії (МАПАІ). З 1972 р. віце-президент, з 1976 р. почесний президент Соціалістичного Інтернаціоналу.

Мейджор Джон (29.03.1943) — британський державний діяч, прем'єр-міністр Великобританії в 1990—1997 рр. Близько двох десятків років працював у банківській сфері. У 1979 р. був обраний членом британського парламенту від Консервативної партії. У кабінеті М. Тетчер займав посади головного секретаря британського казначейства (1987—1989), міністра закордонних справ (1989) і міністра фінансів (1989—1990). У листопаді 1990 р., після виходу у відставку М. Тетчер, став лідером Консервативної партії і прем'єр-міністром Великобританії. Мейджор продовжував курс Тетчер на приватизацію державної власності й інтеграцію Великобританії в Європейське Співтовариство. У квітні 1992 р. йому вдалося привести консерваторів до перемоги на парламентських виборах. Протягом усього терміну перебування на посаді прем'єр-міністра Мейджору доводилося стикатися з критикою своєї політичної лінії. Супротивники Мейджора й опозиція всередині Консервативної партії звинувачували його в нерішучості під час боснійської кризи, ставили в провину поступливість під час підписання Маастрихтського договору. Особливої гостроти критика Мейджора досягла після заборони європейськими країнами британського м'яса у зв'язку з епідемією енцефалопатії. У 1994 р. Мейджору вдалося досягти прогресу в переговорному процесі з урегулювання політичної кризи в Північній Ірландії, що сприяло зміцненню його авторитету як політика. У червні 1995 р. Мейджор скликав з'їзд Консервативної партії, на якому поставив питання про своє подальше перебування на посаді лідера партії. Більшість делегатів з'їзду підтримали політичну лінію Мейджора та підтвердили його повноваження. На парламентських виборах 1997 р. консерватори на чолі з Мейджором зазнали поразки від Лейбористської партії.

Михай(1921) — король Румунії у 1927—1930 рр. і 1940—1947 рр. Син Кароля ІІ, наслідував своєму дідові в 1927 р., але коли його батько повернувся із заслання в 1930 р., залишив трон. У 1940 р. після зречення батька знову став королем, повалив у 1944 р. фашистського диктатора Антонеску (1882—1946) і тим самим дозволив Румунії розділити перемогу із союзниками в Другій світовій війні. Відрікся від престолу й залишив Румунію в 1947 р., приїздив на батьківщину в 1990 р. після повалення режиму Чаушеску.

Мілошевич Слободан(1942) — президент Сербії з 1986 р., переобраний у 1990 і 1992 рр. Член партії Союзу комуністів Югославії. Під час громадянської війни в Боснії і Герцеговині займав нейтральну позицію, приєднався до блокади боснійських сербів, завдяки чому міжнародні санкції проти Сербії були послаблені. Наприкінці 1996 р. вибори до муніципальних органів влади, у яких перемогла опозиція, оголосив недійсними, що викликало масові виступи протесту й усунення його від влади. Його справа, як військового злочинця, розглядається Міжнародним судом у Гаазі.

Міттеран Франсуа(1916—1996) — президент Франції в 1981—1995 рр., соціаліст. Очолював міністерства в одинадцяти урядах у 1947—1958 рр., засновник Французької соціалістичної партії в 1971 р. У 1985 р. увів пропорційний уряд, послабивши цим кроком як праву, так і ліву опозиції. З 1982 р. його уряди поєднували економічну ортодоксальність із соціальними реформами.

МолотовВ'ячеслав Михайлович (справжнє прізвище Скрябін) (1890—1986). Народився у В'ятській губернії Росії, закінчив реальне училище, у віці 16 р. вступив у більшовицьку групу РСДРП. У 1917 р. став членом виконкому Петроградської Ради. У 1921 р. Молотов обраний кандидатом у члени Політбюро ЦК РКП(б) і відповідальним секретарем ЦК. У 1928 р. Молотов став членом Політбюро, беззаперечно виконував директиви Сталіна. У 1930 р. зайняв посаду Голови Раднаркому та став другою особою у вищому керівництві СРСР. 1939 р. Молотов, залишаючись главою уряду, був призначений наркомом закордонних справ. Він підписав радянсько-німецький договір про ненапад ("пакт Молотова—Ріббентропа") із секретними протоколами про розподіл сфер впливу в Східній Європі та Прибалтиці. Йому належить оцінка цих документів, висловлена на сесії Верховної Ради СРСР, яка збила з пантелику лідерів партій міжнародного комуністичного руху: "Ідеологію гітлеризму, як і всяку іншу ідеологічну систему, можна визнавати або заперечувати, це — справа політичних поглядів. Але будь-яка людина зрозуміє, що ідеологію не можна знищити силою, не можна покінчити з нею війною, тому не тільки безрозсудно, але й злочинно вести таку війну, як війна на "знищення гітлеризму"". У перші повоєнні роки Молотов повернувся до своєї попередньої роботи, відповідав за відбудову промисловості. У 1957 р., як учасника антипартійної групи, що виступала проти критики культу особи Сталіна та політичного курсу М. Хрущова, його було знято з усіх посад і виключено з КПРС. Входив у найближче політичне оточення Сталіна; один з найактивніших організаторів масових репресій 1930-х — поч. 50-х рр. З 1964 до 1984 рр. неодноразово звертався до вищого партійно-державного керівництва СРСР з проханням відновити його в КПРС. У 1984 р. Молотов був відновлений у партії. Помер у віці дев'яносто шість років.

Loading...

 
 

Цікаве