WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історичні постаті - Реферат

Історичні постаті - Реферат

Кеннеді Джон Фіцджеральд(1917—1963) — 35-й президент США в 1961—1963 рр., демократ, перший католик і наймолодший президент. У міжнародній політиці за його президентства було невдале вторгнення на Кубу на Плайя-Хірон, а також Карибська криза. Його програма внутрішньої політики "Нові рубежі" була після його смерті продовжена Ліндоном Джонсоном. Кеннеді був убитий під час візиту в Даллас (Техас) 22 листопада 1963-го року Лі-Харві Освальдом.

Кеннеді Едвард-Мур(1932) — американський політик, демократ. Допомагав братам Джонові та Робертові Кеннеді в президентській кампанії 1960 року, у 1962 р. став сенатором від Массачусетса. Йому не вдалося взяти участь у президентських виборах 1980 р. в основному з причини автомобільної катастрофи 1969 р., у якій загинула його пасажирка Мері Копечне.

Кеннеді Роберт-Френсіс(1925—1968) — американський політичний діяч, юрист, демократ. Керував президентською кампанією брата Джона Кеннеді в 1960 р. Сприяв прийняттю Акта про цивільні права в 1964 р. Коли наступник Дж. Кеннеді Ліндон Джонсон призначив віце-президентом Хьюберта Хемфрі, Кеннеді подав у відставку і був обраний сенатором Нью-Йорка. У 1968 р. вступив у передвиборчу президентську боротьбу, але був убитий у Каліфорнії йорданцем Сірханом Біссара Сірханом.

Кім Ір Сен(1912—1994) — генеральний секретар ЦК Трудової партії Кореї (ТПК) з 1966 р. (у 1949—1966 рр. голова ЦК ТПК), президент КНДР з 1972 р. У 1948—1972 рр. голова Кабінету міністрів КНДР. В умовах однопартійного режиму в КНДР Кім Ір Сен шанується як творець (на основі його ідей "чучхе" — самобутність) суспільства, названого "рай на землі" ("соціалізм корейського типу").

Кіссінджер Генрі Альфред(1923) — державний секретар США в 1973—1977 рр., радник президента з питань національної безпеки в 1969—1975 рр. Професор Гарвардського та Джорджтаунського університетів. Праці з історії і сучасних проблем міжнародних відносин. Нобелівська премія миру (1973) за сприяння закінченню війни у В'єтнамі.

Клаус Вацлав(1941) — чеський політичний діяч і економіст, перший прем'єр-міністр нової Чеської Республіки з 1992 р. Був федеральним міністром фінансів в уряді Вацлава Гавела, потім обраний головою Громадянського форуму в 1990 р. Змістившись праворуч у політичному спектрі, заснував Соціал-демократичну партію в 1991 р. Представив найкращу в Східній Європі програму економічних реформ.

Коль Гельмут(1930) — державний діяч ФРН, федеральний канцлер (з 1982). Народився в м. Людвігсхафене (земля Рейпланд-Пфальц) у католицькій родині. Наприкінці Другої світової війни був покликаний у ряди вермахту, але участі в бойових діях не брав. Вивчав соціальні та політичні науки у Франкфуртському й Гейдельберзькому університетах. З 1947 р. член Християнсько-демократичного союзу (ХДС), займав ряд посад у партійній структурі. У 1969—1976 рр. очолював уряд землі Рейпланд-Пфальц. З середини 1970-х рр. Колю як лідеру ХДС довелося вирішувати задачу повернення християнським демократам політичної влади в Німеччині. Будучи лідером опозиції в бундестазі, він зумів залучити до співробітництва з ХДС депутатів дрібних партій і сформувати коаліцію, що володіла більшістю місць у парламенті. У 1982 р. Коль замінив Х. Шмідта на посаді федерального канцлера. На виборах 1983 і 1987 рр. коаліція партій на чолі з ХДС зберегла своє лідируюче становище в бундестазі. Як канцлер Коль продовжив політику європейської інтеграції і зміцнення НАТО. Разом з тим він прагнув до зближення зі Східною Німеччиною. Коли наприкінці 1989 р. впав комуністичний режим НДР, Коль почав рішучі дії для якнайшвидшого об'єднання Німеччини, що відбулося 3 жовтня 1990 р. У грудні 1990 р. на парламентських виборах знову переміг альянс Коля. Перед урядом Коля постало нове внутрішньополітичне завдання — вирівнювати рівень життя Східної і Західної Німеччини. Він рішуче виступив за європейську інтеграцію; за його активного сприяння в лютому 1993 р. був підписаний Маастрихтський договір про створення Європейського Союзу. Коль намагався підсилити вплив Німеччини на рішення світових проблем, домогтися для Німеччини постійного місця в Раді Безпеки ООН. Завдяки його наполегливості німецькі війська вперше за післявоєнний час брали участь у воєнних операціях за рубежем (Боснія, липень 1994). У жовтні 1994 р. на виборах у бундестаг Коль знову здобув перемогу й сформував уряд на наступний термін.

Кравчук Леонід Макарович(1934) — український політичний діяч. З 1960 р. на партійній роботі. З 1970 р. в апараті ЦК КП України. З 1989 р. секретар, у червні—вересні 1990 р. 2-й секретар ЦК КПУ.З липня 1990 р. голова ВР України. Перший Президент незалежної України (1991—1994).

Крамарж Карел(1860—1937) — голова уряду Чехословаччини в 1918—1919 рр.; прибічник інтервенції в Радянську Росію. У 1890—1918 рр. один із лідерів партії младочехів, з 1919 р. — Національно-демократичної партії. З 1935 р. керівник партії Національне об'єднання (існувала до кінця 1938).

Кретьєн Жан-Жак(1934) — канадський політичний діяч, прем'єр-міністр із 1993 р. Став лідером Ліберальної партії в 1990 р. (у 1984 р. йому це не вдалося) і ревним захисником єдності держави. Обіймав посади в кабінетах Лестера Пірсона та Пьєра Трюдо.

Криленко Микола Васильович(1885—1938) — радянський політичний діяч. У період Жовтневої революції член Петербурзького Військового Революційного комітету. У 1917—1918 рр. нарком — член Комітету з військово-морських справ, Верховний головнокомандуючий. З 1918 р. у Верховному революційному трибуналі при ВЦВК, з 1928 р. прокурор РРФСР, з 1931 р. нарком юстиції РРФСР, з 1936 р. нарком юстиції СРСР. Репресований; реабілітований посмертно.

Крупська Надія Костянтинівна(1869—1939) — російська політична діячка, член АН СРСР (1931). Дружина В. І. Леніна. Член Петербурзького "Союзу боротьби за визволення робітничого класу".З 1917 р. — член колегії, з 1929 р. — заступник наркома освіти РРФСР. З 1920 р. голова Головполітосвіти при Наркомпросі. Член ЦКК з 1924 р., член ЦК партії з 1927 р. Праці з педагогіки, історії КПРС.

Крючков Володимир Олександрович(1924) — політичний діяч Росії, генерал армії (1988). З 1959 р. в апараті ЦК КПРС. З 1967 р. в органах держбезпеки СРСР. З 1978 р. заступник голови, у 1988—1991 рр. голова КДБ СРСР. Член Політбюро ЦК КПРС в 1989—1990 рр. Член т. зв. Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС), який намагався здійснити державний переворот 19—21 серпня 1991 р., у зв'язку з чим притягнений до кримінальної відповідальності; звільнений за амністією Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації в 1994 р.

Кун Бела(1885—1938) — угорський політичний діяч, проголосив Угорську Радянську Республіку в березні 1919 р., що припинила своє існування 1 серпня 1919 р. під натиском Румунії й унаслідок блокади Заходом. Режим адмірала Хорті, який прийшов на зміну, покінчив і із соціалізмом, і з лібералізмом в Угорщині.

Кускова Катерина Дмитрівна(1869—1958) — російська політична діячка. У кінці 1880-х — початку 1890-х рр. — народниця, потім марксистка. Авторка "Кредо". Кускова, обвинувачена В. І. Леніним та іншими ортодоксальними марксистами з "робітничого руху" в "економізмі" й ін., порвала із соціал-демократами. Учасниця "Союзу визволення", у числі організаторів і керівників "Союзу Союзів". Після Жовтневої революції в опозиції до більшовиків була одним із керівників Допгола (Комісії допомоги голодуючим при ВЦВК). У 1921 р. вислана на Північ, у 1922 р. — за кордон.

Кучма Леонід Данилович(1938)— український державний діяч, другий президент України (з 1994). У 1986—1992 рр. генеральний директор Дніпропетровського ВО "Південний машинобудівний завод". У 1992—1993 рр. прем'єр-міністр України. З грудня 1993 р. президент Українського союзу промисловців і підприємців. Ленінська премія (1979).

Лаваль П'єр(1883—1945)— прем'єр-міністр Франції в 1931—1932 рр. і 1935—1936 рр.; у 1934—1935 рр. міністр закордонних справ Франції. Прихильник "умиротворення" фашистських агресорів. У 1942—1944 рр. глава колабораціоністського уряду "Віші". Страчений як зрадник.

Ландсбергіс Вітаутас(1932)— литовський політичний діяч, музикознавець. Професор Державної Литовської консерваторії (з 1988), голова Ради сейму Литовського руху за перебудову "Саюдіс". У 1990—1992 рр. голова ВР Литви. З 1993 р. голова партії Союзу правих сил.


 
 

Цікаве

Загрузка...