WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історичні постаті - Реферат

Історичні постаті - Реферат

Калінін Михайло Іванович(1875—1946) — радянський політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1944). З 1919 р. голова ВЦВК, з 1922 р. голова ЦВК СРСР, з 1938 р. голова Президіуму ВР СРСР. Входив у найближче політичне оточення Й. В. Сталіна; санкціонував масові репресії 1930—1940-х рр.

Калугін Олег Данилович(1934) — російський політичний діяч, генерал-майор. У 1958—1989 рр. в органах державної безпеки СРСР, у 1973—1989 рр. начальник управління зовнішньої розвідки. У 1990 р. дав ряд інтерв'ю, у яких викривав діяльність КДБ СРСР, через що наказом президента СРСР Калугін був позбавлений звання генерал-майора запасу та всіх державних нагород. У 1991 р. цей наказ був відмінений. У 1990—1991 рр. народний депутат СРСР. Автор декількох книг. З 1994 р. викладає в США.

Каменєв Лев Борисович(1883—1936) — радянський політичний діяч, революціонер; у жовтні 1917 р. виступив проти збройного повстання. У листопаді 1917 р. голова ВЦВК. У 1918—1926 рр. голова Мосради. У 1923—1926 рр. заступник голови РНК СРСР. У 1923—1926 рр. директор Інституту Леніна, потім на дипломатичній і адміністративній роботі. У 1925—1927 рр. учасник "нової" (ленінградської) опозиції. З 1933 р. директор видавництва "Academia", у 1934 р. директор Інституту світової літератури АН СРСР. У 1935 р. засуджений у справі "Московського центру" на 15 років, потім у "Кремлівській справі" на 10 років. У 1936 р. розстріляний; реабілітований посмертно.

Караджич Радован(1945) — політичний діяч боснійських сербів, письменник. Засновник Сербської демократичної партії Боснії і Герцеговини (1990). Під час громадянської війни, яка розпочалась після проголошення боснійськими мусульманами незалежності Боснії і Герцеговини, очолив збройне повстання, домагаючись територіальних переваг для боснійських сербів. У 1995 р. підписав мирний договір у Дейтоні (США), за яким Боснія була поділена на мусульмано-хорватську та сербську території. У листопаді 1995 р. Міжнародним трибуналом у Гаазі був визнаний винним у злочинах проти людства.

Караманліс Константинос(1907) — президент Греції в 1990—1995 рр.; прем'єр-міністр у 1955—1958 рр., 1958—1961 рр., 1961—1963 рр. і 1974—1980 рр. Засновник і лідер правої партії Національний радикальний союз (1956—1967), партії Нова демократія (1974—1980).

Кардель Едвард(1910—1979) — політичний діяч Югославії. У 1938—1966 рр. в керівництві Союзу комуністів Югославії. Учасник Народно-визвольної війни в Югославії в 1941—1945 рр. У 1945 р., 1946—1963 рр. заступник голови уряду Югославії. У 1963—1967 рр. голова Союзної скупщини Югославії. З 1974 р. член Президіуму Югославії. Праці з проблем самоуправління.

Каримов Іслам Абдуганієвич(1938) — президент і голова Кабінету міністрів Узбекистану з 1991 р. З 1960 р. на інженерно-технічній і державній роботі. З 1983 р. міністр фінансів, у 1986 р. заступник голови Ради міністрів і голова Держплану Узбекистану. З грудня 1986 р. перший секретар Кашкадарнського обкому. 1989—1991 рр. перший секретар ЦК КП Узбекистану.

Карл ХVІ Густав(1946) — король Швеції з 1973 року. Успадковував своєму дідові Густавові VІ (батько загинув у авіакатастрофі в 1947 р.). За новою шведською конституцією, що була прийнята після смерті його діда, монархія була обмежена під час його вступу на престол.

Карлсон Інгвар(1934) — прем'єр-міністр Швеції в 1986—1991 рр., голова соціал-демократичної робітничої партії з березня 1986 р. У 1982—1986 рр. заступник прем'єр-міністра.

Карранса Венустіано(1859—1920) — один із лідерів Мексиканської революції 1910—1917 рр.; у 1914—1917 рр. тимчасовий президент, у 1917—1920 рр. президент Мексики. Скинутий у результаті перевороту й убитий.

Карстенс Карл(1914—1992) — президент ФРН у 1979—1984 рр. У 1973—1976 рр. лідер фракції ХДС/ХСС, у 1976—1979 рр. голова бундестагу.

Картер Джиммі (Джеймс-Ерл) (1924) — 39-й президент США (1977—1981), демократ. У 1976 р. випередив на виборах Джералда Форда. Віхами його президентства були: повернення Панамі зони Панамського каналу, кемп-девідські угоди про мир на Близькому Сході. Його наступником став Рональд Рейган у 1981 р.

Кастро Фідель, Фідель Кастро Рус(13 серпня 1926/27) — кубинський державний діяч, прем'єр-міністр (1959—1976), голова Державної ради та Ради міністрів Куби з 1976 р. Народився в заможній сім'ї вихідця з Іспанії, який займався вирощуванням цукрової тростини в провінції Орієнті на південному сході Куби. Фідель навчався в єзуїтській школі-інтернаті, у 1945—1950 рр. у Гаванському університеті, де отримав ступінь доктора права. Зі студентських років Кастро брав активну участь у революційному русі. Коли Фульхенсіо Батіста-і-Сальдівар встановив на Кубі диктаторський режим (1952), Кастор узяв участь в організації збройного повстання проти тиранії. 26 липня 1953 р. озброєна група на чолі з Кастро намагалась захопити армійські казарми в фортеці Монкада в м. Сантьяго-де-Куба. Більшість учасників цієї акції були заарештовані. Кастро зі своїми однодумцями постав перед судом, де виголосив свою знаменну промову "Історія мене виправдає". У тюрмі на острові Пінос учасники штурму Монкади провели тільки два роки і в 1955 р. були вислані з Куби. За кордоном (у США й Мексиці) Кастро організував "Рух 26 липня", який ставив своєю метою збройне зміщення режиму Батісти. У грудні 1956 р. Кастро і 81 його прибічник на яхті "Гранма" (з Мексики) здійснили напад на кубинські урядові війська. У першому бою революціонери були розгромлені, але 12 чоловік на чолі з Кастро змогли пробитися в гори Сьєрра-Маестра, де вони розпочали партизанську війну. Кастро організував Повстанську армію, яка протягом 1956—1958 рр. розгорнула свої дії в інших районах Куби й у вирішальних боях у кінці 1958 р. зуміла розгромити урядові війська. 1 січня 1959 р. повстанці вступили в Гавану. Кастро сформував новий уряд Куби із числа своїх прибічників-революціонерів. Будучи переконаним противником США, Кастро провів націоналізацію й експропріацію майна американських компаній на Кубі та великої кубинської буржуазії, що викликало конфронтацію у відносинах зі США. У 1961 р. США розірвали дипломатичні відносини з Кубою. У пошуках союзників в протистоянні зі США Кастро звернувся до СРСР, який надав повну підтримку революційному урядові Куби. У квітні 1961 р. під керівництвом Кастро був розгромлений десант контрреволюціонерів, які висадилися на Плайя-Хірон. На Кубі розпочалися перетворення за соціалістичним зразком, у зовнішній і внутрішній політиці уряд Кастро орієнтувався на СРСР. Протистояння зі США призвело до Карибської кризи 1962 р., коли світ був поставлений на грань ядерної катастрофи. У подальшому Куба перетворилася в форпост соціалізму в Західній півкулі. У 1965 р. була заснована єдина в країні політична партія — Комуністична партія Куби, генеральним секретарем якої став Кастро. У 1960—1980 рр. Куба відігравала активну роль у міжнародній політиці, підтримувала антиамериканський і революційний рух не тільки в країнах Латинської Америки, але й в усьому світі. У 1970-ті рр. кубинські війська взяли участь у збройних конфліктах в Анголі й Ефіопії. Десятирічний розвиток по соціалістичному шляху призвів до застою в економіці Куби, до встановлення авторитарного режиму Кастро. Життєвий рівень кубинців залежав від об'єму поставок із СРСР промислових і господарчих товарів. Крах соціалістичного табору спричинив промислову й сільськогосподарську кризу на Кубі, переборювати яку довелося введенням жорсткого режиму економії. У цих умовах Кастро змушений був піти на деякі допущення власної ініціативи в економіці, котрі суперечили соціалістичним ідеям.

Квасьнєвський Олександр(1954) — польський державний діяч, президент Польщі (1995). У 1977 р. вступив у ПОРП. З 1981 р. працював редактором ряду молодіжних газет. З 1990 р. голова Союзу демократичних лівих сил, що здобув перемогу на виборах у польський сейм у 1993 р. Президент Республіки Польща (обраний на другий термін).

Квіслінг Відкун(1887—1945) — норвезький політик, військовий міністр 1931—1933 рр. Лідер з 1931 р. норвезької фашистської партії, сприяв вторгненню нацистів у Норвегію в 1940 р., відкладаючи мобілізацію та закликаючи до неопору. Став прем'єр-міністром у 1942 р., був заарештований і розстріляний за зраду батьківщині в 1945 р. Його ім'я стало спільним поняттям для всіх зрадників і посібників окупантів.

Кекконен Урхо Калева(1900—1986) — президент Фінляндії в 1956—1981 рр. З 1936 р. неодноразово міністр, у т. ч. у 1952—1953 рр., 1954 р. міністр закордонних справ; у 1950—1956 рр. (з перервою) прем'єр-міністр. До 1956 р. один з лідерів Аграрного союзу. Міжнародна Ленінська премія (1980).

Loading...

 
 

Цікаве