WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історичні постаті - Реферат

Історичні постаті - Реферат

Чемберлен Артур-Невілл(1869—1940) — британський політик, консерватор, син Джозефа Чемберлена. Був прем'єр-міністром у 1937—1940 рр. Намагався згладити давню ворожнечу між Великобританією й Ірландією, погодився повернути останні порти, утримувані британськими морськими силами. Також намагався вести переговори з Муссоліні та Гітлером. Пішов у відставку за несприятливих політичних умов у 1940 р., після поразки британських військ у Норвегії.

Чамберлен Джозеф(1836—1914) — англійський політичний діяч, член парламенту від Бірменгему; у 1886 р. вийшов з кабінету міністрів через незгоду з політикою прем'єра Гладстона щодо Ірландії й очолив переворот ліберал-юніоністів. Він був одним із ідеологів англійського колоніалізму.

Чемберлен Остін(1863—1937) — міністр фінансів Великобританії в 1903—1905 рр., у 1919—1921 рр., міністр у справах Індії, міністр закордонних справ у 1924—1929 рр., морський міністр у 1931 р., займав інші міністерські посади; консерватор. Син Джозефа Чемберлена. У 1927 р. один з ініціаторів розриву дипломатичних відносин із СРСР. Нобелівська премія миру (1925 р., за Локарнські договори 1925 р.).

Черчілль Вінстон Леонард Спенсер(1874—1965) — прем'єр-міністр Великобританії в 1940—1945 рр., 1951—1955 рр. До 1904 р. консерватор, потім ліберал, з поч. 20-х рр. знову консерватор, один із лідерів Консервативної партії. З 1908 р. неодноразово міністр.У роки Другої світової війни Черчілль став символом витримки британського народу, передрік йому "кров, сльози і піт". Черчілль виступав одним з ініціаторів створення антигітлерівської коаліції зі США та СРСР і одночасно прагнув обмежити вплив СРСР на післявоєнну Європу. У серпні 1946 р. у промові "Прокинься, Європо!", проголошеної в Цюріху, закликав до єдності європейських країн—переможниць і переможених. У програмній промові в Фултоні (США, 5.03.1946) Черчілль попередив про загрозу тиранії і тоталітаризму, які виходять із СРСР, котрий створив "залізну завісу" (від Щеціна на Балтиці до Трієста на Адріатиці), і закликав до зміцнення ООН, створення особливих відносин між Великобританією, США й іншими країнами для попередження нової війни і збереження свободи та демократії.

Чжао Цзиян(1918) — китайський політичний діяч, прем'єр-міністр у 1980—1987 рр., секретар КПК у 1987—1989 рр. Провів реформи, включаючи самоврядування на промислових підприємствах; утратив усі свої посади після кривавих подій на площі Тяньаньминь у Пекіні в червні 1989 р.

Чжоу Еньлай(1898—1976) — китайський політичний діяч. Став членом КПК у 1920-х роках, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ у 1949—1958 рр. Був поміркованим маоїстом і вцілів під час "культурної революції". Відігравав ключову роль у зовнішній політиці країни.

Чорномирдін Віктор Степанович(1938) — російський державний діяч, голова уряду Російської Федерації з грудня 1992 р. З 1973 р. директор Оренбурзького газопереробного заводу. З 1982 р. заступник міністра газової промисловості СРСР, одночасно з 1983 р. начальник Всесоюзного ВО "Головтюменьгазпром". У 1985—1989 рр. міністр газової промисловості СРСР. У 1989—1992 рр. голова управління Державного газового концерну "Газпром". Нині посол Російської Федерації в Україні.

Чубайс Анатолій Борисович(1955) — російський державний діяч. З 1991 р. до 1994 р. голова Державного Комітету Російської Федерації з управління державним майном. У 1994—1996 рр. 1-й заступник голови уряду. У 1996—1997 рр. глава адміністрації президента Росії. З 1997 р. 1-й заступник голови уряду.

Чубар Влас Якович(1891—1939) — радянський політичний діяч. У 1918—1923 рр. член Президії ВРНГ РРФСР, одночасно, з 1920 р., член Ревкому Української РСР, голова Президіуму РНГ Української РСР, з 1923 р. голова РНК Української РСР. У 1934—1938 рр. заступник голови РНК і РПО СРСР, у 1937—1938 рр. нарком фінансів. Репресований, реабілітований посмертно.

Шамір Іцхак(1915) — народився в Польщі, ізраїльський правий політичний діяч; прем'єр-міністр у 1983—1984 рр. і 1986—1992 рр.; лідер Лікуда (Партії Консолідації). Був міністром закордонних справ уряду Менахема Бегіна в 1977—1983 рр. і в уряді Переса в 1984—1986 рр.

Шварцкопф Норман(1934) — американський генерал, головнокомандуючий під час війни в Перській затоці. Спланував і провів кампанію бліцкригу "Буря в пустелі". Був бойовим командиром у В'єтнамі та заступником командуючого під час введення військ США в 1983 р. на Гренаду.

Шеварднадзе Едуард Амвросійович(1928) — грузинський політичний діяч, глава уряду Республіки Грузія з 1992 р., президент Грузії з 1995 р.; раніше міністр закордонних справ СРСР (1985—1991). Підтримав Горбачова; був першим секретарем Комуністичної партії Грузії з 1972 р., прихильником економічних реформ.У 1975 р. став членом Політбюро ЦК КПРС, підтримав політику розрядження напруженості й роззброєння. У липні 1991 р. вийшов із КПРС і створив Рух демократичних реформ.

Ширак Жак(1932) — французький політичний діяч, консерватор, прем'єр-міністр при президенті Жискар Д'Естені у 1974—1976 рр. і президенті Міттерані в 1986—1989 р. При ньому відбулися падіння економіки, студентські заворушення, національні реформи, його місце посів Мішель Рокар. Після відставки Ширак став мером Парижа в 1977 р. У 1995 р. переміг на президентських виборах.

Шульгін Василь Віталієвич(1878—1976) — російський політичний діяч, монархіст. Один із лідерів правого крила 2—4-ї Державних дум, член Тимчасового комітету Державної думи; приймав разом із А. І. Гучковим зречення від престолу імператора Миколи ІІ. Після Жовтневої революції брав участь у створенні білої Добровольчої армії; емігрував. У 1944 р. заарештований у Югославії, був перевезений до СРСР і до 1956 р. перебував у в'язниці за антирадянську діяльність. У 1960-х рр. закликав еміграцію відмовитися від ворожого ставлення до СРСР.

Шушкевич Станіслав Станіславович(1934) — білоруський політичний діяч, президент у 1991—1994 р. Прийшов до влади після невдалого путчу в Москві. Обраний у парламент як комуніст-реформатор у 1990 р. і зіграв ключову роль у створенні Співдружності Незалежних Держав. У 1994 р. його на посаді президента змінив О. Лукашенко.

Щербицький Володимир Васильович(1918—1990) — радянський політичний діяч, двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1977). З 1946 р. на партійній роботі в Україні. У 1961—1963 рр., 1965—1972 рр. голова Ради Міністрів УРСР. У 1972—1989 рр. 1-й секретар ЦК КП України. Член Політбюро ЦК КПРС у 1971—1989 рр.

Ягода Генріх Григорович(1891—1938) — радянський політичний діяч. З 1920 р. член Президіуму ВНК, з 1924 р. заступник голови ОДПУ при РНК СРСР, генеральний комісар державної безпеки (1935), нарком внутрішніх справ, був одним із головних виконавців масових репресій. Розстріляний.

Ян Шанкунь(1907) — китайський політичний діяч, комуніст. Займав провідне місце в партії в 1956—1966 рр., але відсторонений під час "культурної революції". Реабілітований у 1978 р., обраний до Політбюро в 1982 р., президент у 1988—1993 рр.

Ярузельский Войцех (1923) — президент Польщі в липні 1985 — грудні 1990 рр. У керівництві ПОРП у 1971—1989 рр., 1-й секретар ЦК ПОРП у 1981—1989 рр. З 1962 р. заступник, у 1968—1983 рр. міністр національної оборони; у 1965—1973 рр. начальник Генштабу Війська Польського. Голова Державної ради Польщі в 1985—1989 рр., голова Комітету оборони та Верховний головнокомандуючий збройними силами Польщі в 1983—1985 рр., голова РМ Польщі в 1981—1985 рр.

66


 
 

Цікаве

Загрузка...