WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Країни світу - Реферат

Країни світу - Реферат

Ісландія — президентська республіка. Президент обирається прямим голосуванням на 4 роки. Він призначає прем'єр-міністра з числа представників більшості в парламенті, який формує кабінет міністрів. Законодавчим органом є двопалатний парламент (альтинг), який обирається за системою пропорційного представництва на 4 роки.

Найбільші політичні партії — Прогресивна, Партія незалежності, Народна спілка (соціалісти), Соціал-демократична та ін.

Іспаніядержава напівденному заході Європи, займає більшу частину Піренейського півострова, острови Балеарські й Пітіузські в Середземнім морі, Канарські — в Атлантичному океані. Загальна площа — 504,8 тис. км2; населення — близько 39,3 млн чол., з яких близько 75 % — іспанці, інші — каталонці, галісійці, баски; столиця — Мадрид; офіційна мова — іспанська.

Недавня історія: на початку ХХ ст. Іспанія брала участь у колоніальному розділі Марокко. У 1923 р. установилася військово-монархічна диктатура (до 1930 р.). 14 квітня 1931 р. повалено монархію, що поклало початок Іспанській революції 1931—1939 рр., у ході якої в січні 1936 р. був створений Народний фронт (КП Іспанії, Іспанська соціалістична робітнича партія та ін.). Громадянська війна (липень 1936 — березень 1939 рр.) завершилася встановленням диктатури генерала Франко. У 1947 р. Іспанія була оголошена королівством (престол залишався незайнятим). У листопаді 1975 р., після смерті Франко, королем був проголошений Хуан Карлос, за сприяння якого в Іспанії розпочався процес демократизації. Було легалізовано ряд політичних партій, профспілки, розпущена (у квітні 1977 р.) права партія Національний рух (Іспанська фаланга). У грудні 1978 р. набрала чинності нова конституція.

Політична система — конституційна монархія. Глава держави — король. Законодавчий орган — Генеральні кортеси (двопалатний парламент).

Італія, Італійська Республіка — держава на півдні Європи, у центральній частині Середземномор'я. Займає Апеннінський півострів, острови Сицилію, Сардинію й ін. Площа — 301 тис. км2; населення — 57,9 млн чол., в основному італійці; столиця — Рим; офіційна мова — італійська.

Недавня історія: з кінця ХVІІІ ст. до 1814 р. Італія — під французькою окупацією, на її території були створені залежні від наполеонівської Франції держави. Віденський конгрес 1814—1815 рр. реставрував в Італії феодально-абсолютистські монархії: Сардинське королівство, Королівство обох Сицилій, Папську державу, герцогства Модену, Парму, Лукку, Тоскану; Ломбардія і Венеція були включені до Австрійської імперії. З кінця ХVІІІ ст. в Італії розгорнулась боротьба проти іноземного гніту за єдність Італії, якою керували карбонарії, "Молода Італія" й інші організації. Найважливіші етапи боротьби — Революція 1848—1849 рр. і Революція 1859—1860 рр.; найзначніші лідери — Дж. Мацці, Дж. Гарібальді. До кінця 1860 р. територія Італії була в основному об'єднана навколо Сардинського королівства (з 1861 р. — Італійське королівство), у 1870 р. — остаточно, коли до Італійського королівства був приєднаний Рим. У 1892 р. була заснована Італійська соціалістична партія (ІСП).

З 80-х рр. ХІХ ст. Італія розпочала колоніальні війни та захопила Сомалі, Еритрею, Тріполітанію і Кіренаїку (Лівія). У Першій світовій війні Італія воювала (з 1915 р.) на боці Антанти й за Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. та Раппальським 1922 р. одержала Південний Тироль, майже всю Італію. У 1922 р. до влади прийшли фашисти. Боротьбою проти фашистської диктатури Муссоліні (1922—1943 рр.) керувала Італійська КП (заснована в 1921 р.). Італія захопила Ефіопію (1935—1936 рр.), Албанію (1939 р.), разом з Німеччиною брала участь в інтервенції проти республіки Іспанії (1936—1939 рр.) й, уклавши військовий союз із Німеччиною, у 1940 р. вступила в Другу світову війну. У 1943 р. фашистський режим в Італії упав, але її територія була окупована Німеччиною.

У 1945 р. Італія була звільнена. У 1946 р. Італія стала республікою.

Після Другої світової війни на політичну арену виступила Християнсько-демократична партія (ХДП), яка встановила коаліцію з п'яти партій, куди у 1988 р. увійшла Соціалістична партія. У 1989 р. комуністи сформували "тіньовий кабінет". Референдум 1991 р. схвалив реформу виборів. На виборах 1992 р. правляча коаліція втратила більшість. Краксі — лідер соціалістичної партії, яка отримала більшість, сформував уряд, але, звинувачений у зв'язках з мафією, подав у відставку. Прем'єр-міністр — Сільвіо Берлусконі.

Політична система — президентська республіка. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент (палата депутатів і сенат).

Йорданія, Йорданське Хашимітське Королівство — країна на південному заході Азії; межує з Сирією, Іраком, Саудівською Аравією, Ізраїлем. Площа — 89,4 тис. км2; населення — 3,8 млн чол.; столиця — Амман; мови — арабська (державна), англійська.

Недавня історія: незалежна від Великобританії з 1946 р., нова держава Йорданія проголошена в 1949 р. У 1958 р. Йорданія й Ірак сформували Арабську Федерацію, що розпалась під час падіння монархії в Іраку. З часу приходу до влади у 1952 р. король Йорданії Хусейн бен Талал проводить мирну політику в регіоні, незважаючи на захоплення Ізраїлем частини його території. У 1989 р. був обраний парламент і призначений прем'єр-міністр. У 1990 р. Хусейн зробив безуспішну спробу виступити посередником на переговорах після вторгнення Іраку в Кувейт і прийняв тисячі біженців, які змушені були виїхати з Кувейту й Іраку. Після смерті короля Хусейна у 1999 р. монархом став його старший син Абдалла бен аль Хусейн.

Політична система — конституційна монархія; глава держави з 1999 р. — король Абдалла ІІ; прем'єр-міністр з 1999 р. — Абдель Рауф Ар-Равабду. Йорданія відіграє важливу політичну роль у близькосхідному регіоні.

Камбоджа, Королівство Камбоджа — держава в Південно-Східній Азії; межує з Таїландом, Лаосом, В'єтнамом; на південному сході омивається Південнокитайським морем. Площа — 181 тис. км2; населення — 9,3 млн чол.; столиця — Пномпень; мови — кхмерська (державна), французька.

Недавня історія: з 1954 р. незалежна від Франції. У 1978 р. відбулось вторгнення В'єтнаму; республіка була відома під назвою Народна Республіка Кампучія до вигнання з її території в'єтнамських військ. Мирна угода 1991 р. установила перехідний уряд ООН в Кампучії для управління країною в перехідний період разом з багатопартійною Національною Верховною Радою. У 1991 р. країна відмовилась від комунізму; звільнені політичні в'язні, проголошені свобода слова й утворення нових політичних партій. Лівацьке угруповання "Червоних кхмерів" відмовилось від роззброєння, як того вимагали умови мирного врегулювання. У 1992 р. Рада Безпеки ООН прийняла рішення накласти обмеження (ембарго) на торгівлю з областями країни, контрольованими кхмерськими партизанами. У 1993 р. прийнята нова конституція та відновлена монархія. Майже п'яту частину території країни продовжують контролювати партизани.

Політична система — конституційна монархія; глава держави — король Нородом Сіанук; глава уряду з 1998 р. — Хун Сен.

Канада — країна, що займає північну частину континенту Північна Америка; межує зі США й Аляскою; омивається Північним Льодовитим, Атлантичним і Тихим океанами. Площа —9 971 тис. км2; населення — 28,3 млн чол.; столиця — Отава; мови — англійська, французька (обидві державні).

Недавня історія: Домініон Канада, член Співдружності, утворився в 1867 р. (переданий Великобританії Францією в 1763 р.). У 1949 р. приєднаний Ньюфаундленд. Акт про Канаду 1982 р. розширив повноваження країни. У 1992 р. було оголошено про поступове виведення канадських військ з Європи. У жовтні консерватори зазнали поразки на загальних виборах і лідер ліберальної партії Жан Кретьєн став прем'єр-міністром.

Політична система — федеративна конституційна монархія; глава держави — королева Єлизавета ІІ, яку представляє генерал-губернатор; глава уряду з 1993 р. — Жан Кретьєн.

Кенія, Республіка Кенія — держава на сході Африки; межує з Суданом, Ефіопією, Сомалі, Танзанією та Угандою; на південному сході омивається Індійським океаном. Площа — 580 400 км2; населення — 28 млн 803,1 тис. чол.; столиця — Найробі; мови — англійська та суахілі (обидві державні).

Недавня історія: Кенія незалежна від Великобританії з 1964 р. Першим президентом і прем'єр-міністром з 1964 р. і до смерті в 1978 р. став Джомо Кеніата. Визначний політик, з 1947 р. очолював Кенійський африканський союз і брав активну участь у звільненні Кенії від британського впливу. У 1978 р. місце Д. Кеніата посів віце-президент Даніель-Арап Мої. Початок 90-х років ознаменувався виступами народу за більш демократичний уряд.

Loading...

 
 

Цікаве